Постанова

від 24.09.2015 по справі 802/3667/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 вересня 2015 р. Справа № 802/3667/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Крисько Ілони Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради

про: визнання протиправними дій та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 02.09.2015 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №48593796, ВП №48593601 та ВП №48593734 з виконання постанов №581, №582 та №583 від 11.06.2015 про стягнення штрафу в сумі 2720,00 грн. з ОСОБА_1, виданих Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради.

Дані постанови Вишенського ВДВС Вінницького МУЮ від 02.09.2015 позивач вважає незаконними та такими, що порушують його законні права, у зв'язку із тим, що постанови Адміністративної комісієї при виконавчому комітеті Вінницької міської ради №581, №582 та №583 від 11.06.2015 р., були оскаржені ним у встановлений законом строк до Вінницького міського суду Вінницької області, справи №127/14446/15-а, №127/14466/15-а та №127/14451/15-а знаходяться на розгляді. Відтак постанови №581, №582 та №583 від 11.06.2015 не набули законної сили і не можуть бути звернуті до примусового виконання.

З підстав зазначених вище позивач звернувся до суду та просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2015 ВП №48593796, ВП №48593601 та ВП №48593734;

- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2015 ВП №48593796, ВП №48593601, ВП №48593734.

Перед початком судового розгляду 24.09.2015 замінено відповідача - державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 на Вишенський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, оскільки відповідачами у справах цієї категорії відповідно до частини третьої статті 181 КАС України є відповідний орган державної виконавчої служби.

В судовому засіданні 24.09.2015 суд на місці із занесенням ухвали до журналу судового засідання відмовив представнику третьої особи в задоволенні клопотання про роз'єднання позовних вимог в окремі провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що державний виконавець не може знати про оскарження чи будь-які інші дії стосовно виконавчого документа без відповідної заяви чи повідомлення однієї із сторін. Так як від сторін, а саме стягувача та боржника відповідних клопотань про оскарження рішень до Вінницького міського суду Вінницької області не надходило, то приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження він діяв в межах та на підставі чинного законодавства України. Підстав для визнання протиправних дій державного виконавця представник не вбачає.

Представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що з урахуванням вимог ч.4 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», постанови про адміністративне правопорушення були пред'явлені до виконання в межах тримісячного строку.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, судом з'ясовано наступне.

11.06.2015 постановами Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради №581, №582 та №583 за порушення ст. 152 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач подав позовні заяви до Вінницького міського суду Вінницької області.

Відповідно до ст. 298 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів адміністративного позову з'ясовано, що позовні заяви про визнання протиправними скасування постанов №581, №582 та №583 від 11.06.2015 позивач подав до Вінницького міського суду Вінницької області 22.06.2015, тобто в передбачений законом строк.

27.08.2015 Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради направляє до Вишенського відділу ДВС Вінницького МУЮ зазначені вище постанови для виконання.

02.09.2015 року головним державним виконавцем Вишенського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №48593796, ВП №48593601 та ВП №48593734 (а. с. 6, 7, 8), на підставі постанов №581, №582 та №583 від 11.06.2015 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови.

Відповідно до ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу, а саме - штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Частиною 1 статті 1 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Орган на якого покладено Державою повноваження по примусовому виконанню рішень суду та інших органів (посадових осіб) визначено частиною 1 статті 2 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , відповідно до якої, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно п.3 ч.1 ст.26 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як видно з матеріалів справи, головним державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №48593796, ВП №48593601 та ВП №48593734 від 02.09.2015, на підставі постанов №581, №582 та №583 від 11.06.2015, які оскаржуються позивачем до Вінницького міського суду Вінницької області у встановленому законом порядку. Рішення по справах на день прийняття державним виконавцем постанов, судом не прийнято, а тому дані постанови в справах про адміністративне правопорушення є такими, що не набрали законної сили і не можуть бути звернуті до примусового виконання.

Доказів, щодо винесення та набрання законної сили рішень Вінницького міського суду Вінницької області, у справах за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправними та скасування постанов №581, №582 та №583 від 11.06.2015, суду надано не було. При цьому, учасниками процесу не заперечувалось, що на день розгляду адміністративної справи постанови адміністративної комісії №581, №582 та №583 від 11.06.2015 не набрали законної сили.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу, а саме - штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Приймаючи до уваги вказані норми, та виходячи з фактичних обставин справи суд зазначає, що обов'язок позивача (сплата штрафу) по виконанню постанов настане лише після розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області справ №127/14446/15-а, №127/14466/15-а та №127/14451/15-а.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КУАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Таким чином суд вважає, що оскільки для позивача, ще не настав обов'язок по сплаті штрафу, то були відсутні підстави для надіслання постанов від 11.06.15 до державної виконавчої служби. Крім того, суд зауважує, що не має підстав вважати, що позивач мав ухилятися від сплати штрафу, і постанови Адміністративної комісії необхідно буде виконувати примусово.

За наведених вище обставин, суд вважає, що постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №48593796, ВП №48593601 та ВП №48593734 від 02.09.2015, на підставі постанов №581, №582 та №583, які не набрали законної сили у зв'язку із їх оскарженням у встановленому законом порядку, суттєво порушують встановлені Конституцією України та Законами України права та інтереси позивача, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо дій державного виконавця, то останній пояснив суду, що йому, при винесені постанов про відкриття виконавчого провадження, не було відомо, що постанови №581, №582 та №583 від 11.06.2015 оскаржені до суду. Відтак, суд не вбачає підстав для визнання його дій протиправними.

Виходячи із меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

За правилами ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В зв'язку із тим, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, то судові витрати у розмірі 487,20 грн. належить поверненню позивачу відповідно до частини задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2015 року ВП №48593601, №48593796, №48593734.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (ЄДРПОУ 34983290).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/. ОСОБА_5

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: