Постанова

від 04.09.2015 по справі 804/7821/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 р. Справа № 804/7821/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Світки Н.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 29.07.2014 року №Ф-7-17-3, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 29.07.2014 року №Ф-7-17-3.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- податкова вимога від 02.07.2014 року №2706-25 винесена Лівобережною ОДПІ з порушенням вимог Наказу МФУ від 14.03.2013 року №395 «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок», вимог Податкового кодексу України і є такою, що порушує права позивача та підлягає скасуванню, а висновки акту перевірки суперечать законодавству та виходять за межі повноважень відповідача, встановлених ПК України та інших законів України;

- на думку позивача, відповідачем безпідставно встановлено заниження ФОП ОСОБА_4 єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу на суму 151061,74 грн.;

- відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Тобто, підставою для нарахування внеску є сума доходу (прибутку), отриманого підприємством від діяльності. Так, відповідно до даних, вказаних в податкових деклараціях та звітах, які ФОП ОСОБА_4 надавав до податкової:

- дохід отриманий від діяльності складає: у 2011 році - 840 096,00 грн.; у 2012 році - 681 804,00 грн.; у 2013 році - 624 529,00 грн.;

- витрати, пов'язані з діяльністю: у 2011 році - 805 241,00 грн.; у 2012 році - 646511,00 грн.; у 2013 році - 593 884,08 грн.;

- чистий оподатковуваний дохід склав: - у 2011 році - 34 855,00 грн.; у 2012 році - 35 293,00 грн.; у 2013 році - 30 644,92 грн.;

- за даними перевірки податкової (стор.19 акта), сума чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок складає: - у 2011 році - 302 452,15 грн.; - у 2012 році - 194 443,36 грн.; - у 2013 році - 208 777,34 грн. Позивач зазначив, що це пов'язано з тим, що податкова під час розрахунків не включила до складу валових витрат «не підтверджені» документально витрати з контрагентами ТОВ «Ривс», ТОВ «Взлет Ера», оскільки за висновками податкової (стор.12 акта), правочини укладені ФОП ОСОБА_4 з вищевказаними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб навіть за наявності первинних документів;

- всі валові витрати, щодо закупівлі продукції у ТОВ «Ривс», ТОВ «Взлет Ера» та інших постачальників, підтвердженні первинними бухгалтерськими документами: укладеними між сторонами договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками;

- вищевказані документи мають всі необхідні умови та реквізити, що підтверджує спрямованість сторін на настання реальних наслідків від господарських операцій, видані видаткові накладні оплачені позивачем належним чином та підтверджуються відповідними податковими накладними, які надавалися позивачу під час поставки відповідно до статті 201 ПК України;

- також, позивач зазначив, що дії відповідача щодо винесення податкової вимоги є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, акт перевірки не підкріплений належними доказами, рішеннями суду, а оскаржувана вимога є безпідставною, винесена з порушенням чинного законодавства та такою, що підлягає обов'язковому скасуванню з метою відновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що факт заниження позивачем доходів, виходячи з розміру яких визначається розмір зобов'язань зі сплати єдиного внеску, ДПІ самостійно визначено зобов'язання позивача, сформовано та надіслано оскаржувану вимогу; судові рішення, що набрали законної сили, якими скасовано донараховані позивачу зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, відсутні, а тому вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши обставини справи, перевіривши наведені представниками сторін докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 07.07.2014 року по 18.07.2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладенні трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт №2665/17-3/НОМЕР_1 від 29.07.2014 року.

Згідно висновків акту №2665/17-3/НОМЕР_1 від 29.07.2014 року податковим органом встановлено:

1) порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 97260,07 грн., в тому числі по періодах: 2011 року - 43931,26 грн.; 2012 рік - 25186,23 грн.; 2013 року - 28142,58 грн.;

2) порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 7049,00 грн., в тому числі за: грудень 2011 року - 7049,00 грн.;

3) порушення пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перевіркою встановлено заниження єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу на суму 151061,74 грн., в тому числі по періодах: 2011 рік - 43197,94 грн.; 2012 року - 50912,08 грн.; 2013 року - 56951,72 грн.:

- 2011 рік. Відповідно до акта перевірки, позивачем за 2011 рік завищено витрати на 166859,75 грн. (задекларовано витрат на 805241,00 грн., фактично списано з рахунку на 638381,25 грн.). В додаткових поясненнях позивач посилається на методологічну помилку, допущену при визначенні загального оподатковуваного доходу, що призвело до його завищення, однак при визначенні зобов'язань позивача щодо сплати ЄСВ враховувались суми, на які було занижено дохід і таким чином безпідставно зменшено зобов'язання зі сплати ЄСВ. Крім цього, неврахування при визначенні витрат «поставок на умовах відстрочки платежу» не може впливати на факт заниження витрат, так як такі витрати відображаються по факту їх виникнення в деклараціях за відповідний період.

Списано з рахунку на 638381,25 грн. Задекларовано витрат на 805241,00 грн. (відповідно до пояснень позивача, витрати складають 520 650,11 грн., уточнених декларацій Позивачем не подавалось). Різниця (завищено витрати) на 166859,75 грн.;

- 2012 рік. Відповідно до акта перевірки, позивачем за 2012 рік завищено витрати на 108280,35 грн. (задекларовано витрат на 646511,00 грн., списано з рахунку на 538230,65 грн.). В додаткових поясненнях позивач посилається на методологічну помилку, допущену при визначенні загального оподатковуваного доходу, що призвело до його завищення. Однак при визначенні зобов'язань позивача щодо сплати ЄСВ враховувались суми, на які було занижено дохід і таким чином безпідставно зменшено зобов'язання зі сплати ЄСВ. Втрата первинних документів, на яку посилається позивач, не підтверджується виконанням вимог пункту 44.5 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний повідомити контролюючий орган про втрату документів та відновити втрачені документи. Крім цього, перевищення даними податкової декларації показників аналітичних розрахунків, складених позивачем з підстав втрати частини документів не впливає на визначення факту заниження доходу/завищення витрат. Неврахування при визначенні витрат «поставок на умовах відстрочки платежу» також не може впливати на факт заниження витрат, так як такі витрати відображаються по факту їх виникнення в деклараціях за відповідний період.

Списано з рахунку на 538 230,65 грн. Задекларовано витрат на 646 511,00 грн. (відповідно до пояснень позивача, витрати складають 627764,26 грн., уточнених декларацій позивачем не подавалось). Різниця (завищено витрати) на 108280,35 грн.;

- 2013 рік. Відповідно до акта перевірки, позивачем за 2013 рік завищено витрати на 79204,41 грн. (задекларовано витрат на 593884,08 грн., списано з рахунку на 514679,67 грн.) та занижено доходи на 71348,71 грн. (задекларовано доходу на 624529,00 грн., зараховано на рахунок 695877,71 грн.). Втрата первинних документів, на яку посилається Позивач, не підтверджується виконанням вимог пункту 44.5 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний повідомити контролюючий орган про втрату документів та відновити втрачені документи.

Списано з рахунку на 514679,67 грн. Задекларовано витрат на 593884,08 грн. (відповідно до пояснень позивача, витрати складають 605901,73 грн., уточнених декларацій позивачем не подавалось). Різниця (завищено витрати) на 79204,41 грн.

Надійшло на рахунок на 695877,71 грн. Задекларовано доходу на 624529,00 грн. Різниця (занижено доходи) на 71348,71 грн. Всього за 2013 рік занижено доходу на 150 553,12 грн.

Всього занижено доходу за 2011-2013 роки за рахунок невідповідності показників податкових декларацій показникам банківських виписок на 425693,22 грн. Протягом 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ривс» (ЄДРПОУ 34914473), сума витрат протягом 2011 року склала 203273,61 грн.

Протягом 2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Стандарт-Д» (ЄДРПОУ 32694059), ТОВ «Ліга» (ЄДРПОУ 24609652) сума витрат протягом 2012 року склала 134573,9 грн.

Протягом 2013 року Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Взлет-Ера» (ЄДРПОУ 32257266), ТОВ «Градієнт ТЕК» (ЄДРПОУ 36095668), сума витрат протягом 2013 року склала 27579,3 грн.

Всього сформовано витрат на 365426,81 грн.

Всього занижено доходу за 2011-2013 роки на 791120,03 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем за 2011-2012 роки завищено дохід на 186240,10 грн. Отже, при визначенні суми, на яку донараховано ЄСВ, ДПІ враховувало виявлене під час перевірки завищення доходу: 791120,03 - 186240,10 = 604879,93 грн., що підтверджується повідомленням-розрахунком від 29.07.2014 року, актом перевірки.

29.07.2014 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська виставлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7-17-3, якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 151061,74 грн.

Вищевказана вимога направлена на адресу позивача поштою 30.07.2015 року супровідним листом від 29.07.2014 року №24567161/17-3 разом із повідомленням-розрахунком.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги фактом скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 року №0005601720 та №0005581720, прийнятих на підставі акта перевірки від 18.05.2013 року №2091/17-2/НОМЕР_1, та від 11.04.2013 року №0002781720, №0002831720, прийнятих на підставі акта перевірки від 29.03.2013 року №1318/17-2/НОМЕР_1. Зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 586636,69 грн. (за рахунок невизнання сформованого податкового кредиту) та на 38543,10 грн. відповідно.

Податок на додану вартість є самостійним видом податку, його адміністрування не є пов'язаним з визначенням розміру зобов'язань зі сплати єдиного податку, який не відповідно до положень частини 2 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не входить до системи оподаткування.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 року у справі №804/14722/13-а, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року, набрала законної сили 23.09.2014 року. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі №804/12949/13-а, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року, набрала законної сили 31.03.2015 року. Оскаржувану вимогу, та відповідний акт про результати документальної планової невиїзної перевірки, прийнято 29.07.2014 року, тобто до набрання вказаними судовими рішеннями законної сили. Як наслідок, під час складення акта перевірки та формування оскаржуваної вимоги такі судові рішення контролюючим органом не враховувались.

Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб на 97260,07 грн. При цьому, позивачем не доведено правомірність формування показників валових витрат за період, що підлягав перевірці.

Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, відображених у деклараціях про майновий стан та доходи встановлено порушення ведення обліку доходів та витрат, що призвело до перекручення даних у податкових деклараціях.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Для того, щоб збільшити розмір валових витрат, які пов'язані з придбанням товарів або послуг, необхідно виконати декілька умов: витрати повинні бути оплачені; товар (роботи, послуги) повинен бути отриманий; витрати повинні бути пов'язані із отриманням доходу.

Так, під час проведення перевірки згідно наданим первинним документам (накладним, банківським випискам) платником податків безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 719771,32 грн., у тому числі 2011 рік: 370133,36 грн., 2012 рік: 242854,25 грн., 2013 рік 106783,71 грн.

Згідно з наданими банківськими виписками за 2011 рік підприємцем за отриманий товар було перераховано з розрахункового рахунку 638381,25 грн. До складу валових витрат включено витрати на загальну суму 805241,00 грн., що призвело до завищення на загальну суму 166 859,75 грн.

Згідно з наданими банківськими виписками за 2012 рік, позивачем за отриманий товар було перераховано з розрахункового рахунку 538 230,65 грн. До складу валових витрат включено витрати на загальну суму 646511,00 грн., що призвело до завищення на загальну суму 108280,35 грн.

Згідно з наданими банківськими виписками за 2013 рік позивачем за отриманий товар було перераховано з розрахункового рахунку 514679,67грн. До складу валових витрат включено витрати на загальну суму 593 884,08грн, що призвело до завищення на загальну суму 79 204,41 грн.

Протягом 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ривс» (34914473), сума витрат протягом 2011 року склала 203273,61 грн. Протягом 2012 року підприємець мав взаємовідносини з ТОВ «Стандарт-Д» (32694059), ТОВ «Ліга» (24609652), сума витрат протягом 2012 року склала 134573,9 грн. Протягом 2013 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Взлет-Ера» (32257266), ТОВ «Градієнт ТЕК» (36095668), сума витрат протягом 2013 року склала 27579,3 грн.

ДПІ отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акт №376/223/36095668 від 26.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК» (36095668) з контрагентами за період січень-липень 2013 року;

Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано акт №7211/224/34914473 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс» (ЄДРПОУ 34914473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» (ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» (ЄДРПОУ 36274510) за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» (ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, БПП «Сура» (ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ПВП «Форест» (ЄДРПОУ 25158846) за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Як свідчать отримані матеріали перевірок, вище переліченими суб'єктами господарювання здійснювалась діяльність, спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Здійснення платниками податків господарських операцій, не спрямованих на реальне настання наслідків (відсутність ділової мети), штучне формування витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується також наступними обставинами:

- відсутність руху активів у процесі здійснення господарської операції (не можливість здійснення певної господарської операції з урахуванням наявних трудових ресурсів, технічних можливостей, наявність дозвільних документів);

- неможливість встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (обізнаність платника податків щодо правової дієздатності його контрагента, повноваження посадових осіб або представників на вчинення певних дії, пояснення посадових осіб підприємств та осіб, які відповідно до складених документів приймали участь у господарських операціях щодо причетності (непричетності) до їх здійснення);

- неможливість установлення зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (вивчаються умови договорів (суттєві позиції, які характеризують перелік товарів (робіт, послуг), порядок та обсяг постачання (виконання); ненадання первинних документи, складених на виконання договорів; придбання товарів (робіт, послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання робіт (послуг), використання яких не має доцільності та не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо).

Правочини, укладені позивачем з вище переліченими контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб навіть при наявності первинних документів. Таким чином, у результаті виконання сторонами правочину, який не має правових наслідків не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з ПДВ, і, відповідно не виникають підстави для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Враховуючи факт заниження позивачем доходів, виходячи з розміру яких визначається розмір зобов'язань зі сплати єдиного внеску, ДПІ самостійно визначено зобов'язання позивача, сформовано та надіслано оскаржувану вимогу.

Судові рішення, що набрали законної сили, якими скасовано донараховані позивачу зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, відсутні.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не підтверджено наведені та зазначені в обґрунтування позовних вимог суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок.

Також, належить зазначити, що ані під час подання позовної заяви, ані під час судового розгляду, позивачем не надано доказів реальності вчинення спірних правочинів та спрямування таких правочинів на здійснення господарської діяльності.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини та наявні докази, суд вважає, що Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області під час винесення податкової вимоги від 29.07.2014 року №Ф-7-17-3 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій податковою інспекцією доведена, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

З урахуванням відмови у задоволенні позову, суд стягує з позивача решту суми судового збору у розмірі 2719,24 грн. (3021,24 грн. - 302 грн.).

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 29.07.2014 року №Ф-7-17-3 - відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 решту суми судового збору у розмірі 2719 (дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 24 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_5