Постанова

від 29.09.2015 по справі 805/2013/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа № 805/2013/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Слов'янськ 84112, вул. Добровольського, буд. 2, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Фермерського господарства В«ОбрійВ» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Фермерського господарства В«ОбрійВ» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком № 2 за період січень - березень 2015 року в сумі 2 269,68 грн (а.с. 3-4).

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ главу другу «Фіксований сільськогосподарський податок» розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» виключено, що призвело до змін системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в категорії платників єдиного податку четвертої групи, які мають можливість сплачувати податки на загальних підставах відповідно до положень ст. 291 або ст. 298 Податкового кодексу.

Таким чином, платники фіксованого сільськогосподарського податку, які не здійснюють відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій згідно вимог п. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, починаючи з 1 січня 2015 року, враховуючи зміни в податковому законодавстві, зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на загальних підставах.

Позивачем була призначена пенсія ОСОБА_1, яка працювала у ФГ «Обрій», відповідно до п. «ж» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» як жінці, яка працювала у сільськогосподарському виробництві у підприємстві відповідача та виховувала п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу.

Сума витрат Пенсійного органу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії працівнику відповідача за період січень-березень 2015 року складає 2 269,68 грн.

Управлінням направлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний період, але станом на час звернення до суду зазначена заборгованість відповідачем управлінню не відшкодована (а.с. 3-4).

Представник позивача ОСОБА_2 до суду з'явилася, надала заяву про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с. 94).

Представники відповідача в судове засідання 29 вересня 2015 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 103).

29 вересня 2015 року на електронну адресу суду надійшла заява, в якій повідомлено суд про неможливість представника відповідача прибути до суду у зв'язку із його зайнятістю в іншому суді. Крім цього, у заяві міститься клопотання не розгляди справу без його участі. В якості особи, що підписала (мала підписати) вказану заяву зазначено прізвище, ім'я та по батькові вповноваженої особи відповідача - ОСОБА_3, який брав участь у судовому засіданні по справі, що відбулися 22 липня 2015 року та 4 серпня 2015 року (а.с. 6-7, 46-50, 68, 71-72).

Суд зазначає, що вказана заява представником відповідача не підписна (а.с. 99).

У відкритих судових засіданнях, що відбулися 22 липня 2015 року та 4 серпня 2015 року, представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову з наступних підстав.

На час розгляду справи, у зв'язку зі змінами, внесеними до Податкового кодексу України, сільськогосподарські виробники мають сплачувати замість фіксованого податку - єдиний податок, але це, на думку представника відповідача, не має змінювати правові наслідки для відповідача, як для сільськогосподарського виробника, в частині зобов'язання його покривати витрати УПФУ щодо сплати пенсії працівникам товариства.

Крім цього, представники зазначили, що ОСОБА_1 працювала у фермерському господарстві, по-перше, різноробочою, яка не була зайнята безпосередньо на сільськогосподарських роботах, по-друге, вона була тимчасовим працівником, так як була прийнята на роботу на період сезонних робіт, по-третє, вона працювала на товаристві дуже нетривалий термін - з 1 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.

Відповідно, вона не мала права на призначення пенсії відповідно до п. «ж» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

Зауважено, що про призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідачу стало відомо лише в 2015 році.

За таких обставин, на думку відповідача, в нього відсутній обов'язок відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, нарахованої та виплаченої ОСОБА_1

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову управління в повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, представники відповідача до суду не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справ повідомлялись судом належним, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалами суду від 22 липня 2015 року та 4 серпня 2015 відповідача було зобов'язано надати суду додаткові докази по справі, серед яких належним чином засвідчені копії табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за час її роботи у ФГ В«ОбрійВ» ; заяви ОСОБА_1 про прийняття її на роботу до ФГ В«ОбрійВ» ; заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням з ФГ В«ОбрійВ» ; пояснення щодо того, чи передбачено певним документом ФГ В«ОбрійВ» прийняття різноробочих тільки на період виконання сезонних робіт (а.с. 52, 74).

Станом на час розгляду справи відповідачем зазначені документи надані не були (а ні в судових засіданнях, а ні до канцелярії суду).

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 69 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 122 КАС України, суд вирішив розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Фермерське господарство В«ОбрійВ» , код ЄДРПОУ 24312614, зареєстровано в якості юридичної особи 8 квітня 1996 року за номером запису 1 272 120 0000 000193; місцезнаходження відповідача: 84441, Донецька область, Краснолиманський район, с. Колодязі, вул. Шевченка, буд. 100, знаходиться на обліку у позивача в якості платника (а.с. 6-11).

Наказом відповідача № 1 від 1 вересня 2014 року до Фермерського господарства В«ОбрійВ» прийнята різноробочою ОСОБА_1 (а.с. 67), про що є відповідний запис у трудовій книжці вказаної особи (а.с. 17-18).

15 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до позивача із власноруч підписаною заявою про призначення/перерахунок їй пенсії, в якій зазначила, що вона, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має 13 дітей та працює у сільському господарстві (а.с. 15).

Позивачем на підставі вказаної заяви ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. В«жВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 6 листопада 2014 року із розрахунком стажу (а.с. 13-14), довідкою з місця роботи, в якій зазначено, що ОСОБА_1 прийнято до ФГ «Обрій» різноробочою на час проведення осінньо-польових робіт 2014 року, де вона працювала і станом на день звернення до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (15 жовтня 2014 року) (а.с. 16).

Як встановлено під час розгляду справи Наказом № 2 від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з господарства за власним бажанням за ст. 38 Кодексу законів про працю України (а.с. 66).

Про перерахування позивачем сум пільгової пенсій на рахунок ОСОБА_1 свідчать виписки з рахунку в ДОУ ПАТ «Ощадбанк» за період січень-березень 2015 року (а.с. 84-89) та довідки про отримання ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідних сумах за спірний період (а.с. 56, 57).

Позивачем у спірний період в 2015 році складені та надані відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період січень-березень 2015 року на загальну суму 2 269,68 грн, які отримані відповідачем 24 січня 2015 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про їх отримання (а.с. 20-22).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені розрахунки відповідачем у передбачений законом строк не оскаржені, станом на час розгляду справи не сплачені, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с. 23).

Не погодившись із неоплатою відповідачем вказаних розрахунків, позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 3-6).

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 58 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV ) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» № 2464-VI від 8 липня 2010 року Пенсійний фонд України - орган, уповноважений вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення № 384/2011), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено за матеріалами справи ОСОБА_1, яка працювала в сільськогосподарському товаристві відповідача та виховувала 5 і більше дітей, призначено та виплачено пенсію на пільгових умовах відповідно до п.п. п. «ж» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно абз. 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР, для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно абз. 3 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Згідно абз. 1 п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2015 року) платниками сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених п. 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" виключено з тексу Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства з 1 січня 2015 року в Україні не передбачено існування такої категорії платників податків як «платники сільськогосподарського податку».

При цьому, відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, були включені до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, тобто, є платниками єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідкою № 729/10/05-17-15-113-3 від 19 лютого 2014 року, виданою відповідачу ОСОБА_5 ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (а.с. 12, 69).

Відповідно до п. 297.1 ст. 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 п. 293.3 ст. 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Проаналізувавши наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що відповідач, будучи сільськогосподарським товаровиробником, який перейшов на спрощений порядок оподаткування та став платником єдиного податку четвертої групи (відповідно до п. 291.4 ст. 294 Податкового кодексу України), зобов'язаний з 1 січня 2015 року відшкодовувати кошти Пенсійного фонду України, витрачені останнім на виплату та доставку пенсій особі, яка працювала у відповідача та якій призначена пенсія відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - до досягнення цим працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.8 Інструкції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідні розрахунки за спірний період (січень-березень 2015 року) управлінням направлялись відповідачу (а.с. 20-22), станом на час розгляду справи оскаржені не були.

Згідно наявної у матеріалах справи картки особового рахунку відповідача заборгованість, пред'явлена позивачем до відшкодування відповідачу за січень-березень 2015 року за списком № 2 в сумі 2 269,68 грн, не сплачена (а.с. 23).

Факт несплати цієї заборгованості не заперечується і відповідачем по справі.

Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Доводи відповідача щодо неправомірності вимог позивача з тих підстав, що ОСОБА_1 неправомірно призначена пільгова пенсія за віком на підставі п. «ж» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» з огляду на недоведеність її зайнятості саме на сільськогосподарських роботах в товаристві відповідача та тимчасовості її роботи (прийняття на роботу на час проведення осінньо-польових робіт у 2014 році) - суд відхиляє з огляду на те, що в межах даної справи не розглядається законність призначення пільговій пенсії вказаній особі.

За змістом Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» питання призначення пенсії відноситься до повноважень органів Пенсійного фонду України. Якщо відповідач заперечує проти права особи на отримання пільгової пенсії, такі доводи мають бути належним чином аргументовані та підтверджені відповідними доказами. Доки дії органів Пенсійного фонду щодо призначення та виплати пенсій не визнані незаконними у встановленому законом порядку, позивач не зобов'язаний доводити правомірність призначення пенсії, оскільки діє презумпція правомірності призначення та виплати даної виплати.

Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Донецького апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі цього суду від 22 вересня 2015 року у справі № 805/2012/15-а, що набрала законної сили 22 вересня 2015 року (а.с. 100-102), та позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі зазначеного суду від 29 листопада 2012 року, касаційне провадження № К/9991/11166/12 (а.с. 95-97), текст яких отримано з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Беручи до уваги, що відповідачем не оскаржені в передбаченому законодавством порядку отримані розрахунки позивача, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України щодо стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, сплаченої ОСОБА_1

Крім цього суд зазначає, що факт працевлаштування ОСОБА_1 у сільськогосподарському товаристві відповідача, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с. 9, 58-62), в судовому засіданні знайшов своє підтвердження. Доказів на спростування зазначеного та доказів на підтвердження виконання вказаною особою роботи, яка не пов'язана із сільськогосподарською діяльністю відповідача - суду не надано.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.ч. 1- 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про доведеність позивачем правомірності заявлених позовних вимог.

Відповідно, адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Фермерського господарства В«ОбрійВ» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 69-71, ст. 86, ст. 94, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Фермерського господарства В«ОбрійВ» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства В«ОбрійВ» (код ЄДРПОУ 24312614) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (код ЄДРПОУ 20388259) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної за п. «ж» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період січень-березень 2015 року в розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) гривень 68 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.