Постанова

від 27.08.2015 по справі 808/908/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Справа № 808/908/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембудсервіс» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембудсервіс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати, прийняте відповідачем, податкове повідомлення-рішення №0000092211 від 31.01.2015 щодо визначення податкового зобов'язання за податком на додану вартість.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р. при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» код за ЄДРПОУ 39207138 та ТОВ «Легардо Груп» код за ЄДРПОУ 39258816, за результатами якої складено акт від 31.01.2015 № 62/08-27-2203/03330301. За результатом перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 №0000092211. Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 №0000092211, на думку позивача, є безпідставним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, проведеному судом під час розгляду справи, представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що висновки перевірки щодо неправомірності формування податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість, базуються лише на безпідставних твердженнях податкового органу того, що ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» фактично не можуть здійснювати господарські операції з виконання будівельних робіт. Усі будівельні роботи, які закуповувалися позивачем, підтверджені належним чином оформленими первинними документами. В подальшому вони використовувалися у господарській діяльності та реалізовувалися з метою одержання доходу, на підставі чого був задекларований податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп». Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, які були задекларовані позивачем за серпень-вересень 2014 року, фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Представником позивача також зазначено, що укладені договори з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Зазначив, що отримані від ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» податкові накладні не мають жодних недоліків, претензій до форми та змісту податкових накладних з боку відповідача також не зазначається. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, були зареєстрованими платниками податків відповідно до Податкового кодексу України. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що роботи (послуги) ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» фактично не здійснювалися, тому позивачем сума ПДВ не повинна бути віднесена до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду. Отже, якщо роботи (послуги) фактично не здійснювалися то вони не можуть бути використані у господарських операціях. Зазначив, що позивачем отримано податкові накладні від ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. В ході перевірки не доведено реальність здійснення будівельних робіт (послуг) ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» за період серпень-вересень 2015 р. Оскільки роботи фактично не здійснювалися, акти приймання виконаних робіт є недійсними в силу закону. Зазначив, що ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. ТОВ «Легардо Груп» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із його контрагентами-постачальниками ТОВ «Люкаст» та ТОВ «Мульті-топ» та контрагентами-покупцями робіт (послуг) за вересень 2014 р. ТОВ «ОСОБА_1 Груп» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником ТОВ «Південь-Комплект-Сервіс» та контрагентами-покупцями робіт (послуг) за серпень 2014 р. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання 27.08.2015 представник позивача не прибув та надав суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання 27.08.2015 не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про встановлення дати наступного засідання, підписаною представником позивача ОСОБА_2 Ураховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про проведення судового засідання, а також з огляду на процесуальні строки розгляду справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 128 КАС України розглянути справу без його участі.

Оскільки позивач надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, а відповідач у судове засідання не прибув, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини.

На підставі наказу відповідача від 24.12.2014 № 839, в період з 29.12.2014 по 06.01.2015 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембудсервіс» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» код за ЄДРПОУ 39207138 та ТОВ «Легардо Груп» код за ЄДРПОУ 39258816.

За результатами перевірки 16.01.2015 відповідачем складений акт перевірки № 62/08-27-2203/03330301, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог, а саме:

п. 14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, пп. 1 п. 4 розділу У порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.13 № 678, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 11 грудня 2013 року № 2094/24626, в результаті встановлено: завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 109949 грн., в т.ч.: за серпень 2014 р. на 52327 грн., за вересень 2014 р. на 57622 грн.; завищення податкового кредиту на суму 154882 грн., в т.ч. за серпень 2014 року на 51037 грн., за вересень 2014 року на 103845 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 44933 грн., в т.ч.: за серпень 2014 року завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1290 грн.; за вересень 2014 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 46223 грн.

На підставі Акту перевірки 31.01.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 67399,50 грн., у т.ч. 44933,00 грн. за основним платежем, 22466,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; чи обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог пп. 14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 ПК України.

Згідно пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1, ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.4., п. 201.6., п. 201.7. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що у 2014 році задекларовано податковий кредит на суму 51037,06 грн. по операціях з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» за серпень 2014 року та 103845,10 грн. по операціях з ТОВ «Легардо Груп» за вересень 2014 року.

22.08.2014 між позивачем і ТОВ «ОСОБА_1 Груп» укладено договір на виконання будівельних робіт № 72, відповідно до якого останній зобов'язався на свій ризик виконати з власних матеріалів власними засобами здати замовнику в установлені даним договором строки загально-будівельні роботи та об'єктах замовника - ТОВ «Спецрембудсервіс», а позивач - прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених договором. Загальна вартість робіт за договором складає орієнтовно 1 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,66 грн.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні, акти здачі - приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, підсумкові відомості ресурсів на загальну суму 306222,30 грн. у тому числі ПДВ 51037,06 грн.

05.09.2014 між позивачем і ТОВ «Легардо Груп» укладено договір на виконання будівельних робіт № 73, відповідно до якого останній зобов'язався на свій ризик виконати з власних матеріалів власними засобами здати замовнику в установлені даним договором строки загально-будівельні роботи та об'єктах замовника, а позивач - прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Загальна вартість робіт за договором складає орієнтовно 1 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 200 000,00 грн.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні, акти здачі - приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, підсумкові відомості ресурсів на загальну суму 623070,65 грн. у тому числі ПДВ 103845,10 грн.

Розрахунки за виконання зазначених договорів здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Судом встановлено, що замовниками будівельних робіт, які виконувалися підрядниками ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп», у позивача були ПАТ «Миронівський хлібопродукт» по договору підряду №21/07/14 від 21.07.2014., філія ТД ПАТ «Кримська фруктова компанія» по договору підряду № 125 від 16.06.2014 та № 193 від 16.09.2014 , ВП «Птахофабрика Вінницький бройлер» ПАТ «Миронівський хлібопродукт» по договорам підряду №559 від 03.07.2013, №560 від 03.07.2013, №561 від 03.07.2013, ТОВ Фірма «Оліс ЛТД» по договорам підряду №63 від 26.03.2014, №04062014 від 04.06.2014, №63 ДС№2 від 21.07.2014, ТОВ «Ларан-07» по договору підряду №1429 від 03.07.2014, ТОВ «Інвестиційна рада» по договору підряду №3107/13 від 31.07.2013.

За наслідками виконання умов вищезазначених договорів позивачем видавались замовникам податкові накладні, складались акти здачі - приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, підсумкові відомості ресурсів. Розрахунки позивача із замовниками здійснювалися в у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок замовників, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні первинні документи, податкові накладні, платіжні документи, акти здачі - приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт за перевіряємий період, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на аналіз податкової звітності та інформаційних баз даних по субпідряднику, що викладені в Акті перевірки:

- ТОВ «Легардо Груп», відносно якого встановлено: 03.11.2014 - повідомлення про відсутність за місцем знаходження - стан 9 (відсутність за місцезнаходженням та не повідомлення про його зміну контролюючого органу всупереч пп. 16.1.11 п.16.1 ст. 16 ПК України). Податкова декларація з ПДВ за вересень 2014 року не визнана як податкова та має статус «до відома». У складі податкового кредиту за вересень 2014 року ТОВ «Легардо Груп» відображено: - суму ПДВ 3155833,33 грн. від ТОВ «Люкаст» (код за ЄДРПОУ 23768465). ТОВ «Люкаст» знаходиться на податковому обліку Красноармійської ОДПІ, платник за основним місцем обліку. Податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2014 року по взаємовідносинах 3 ТОВ «Легардо Груп» відсутні. В Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні данні щодо реєстрації ТОВ «Люкаст» податкових накладних в адресу ТОВ «Легардо Груп» за вересень 2014 року; - суму ПДВ 3167066 грн. від ТОВ «Мульті-топ» (код за ЄДРПОУ 37155660). ТОВ «Мульті-топ» знаходиться на податковому обліку Красноармійської ОДПІ, платник за основним місцем обліку. Податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2014 року складають 63281 грн.. податковий кредит - 60171 грн., ПДВ, яке підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету складає 3110 грн. Податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Легардо Груп» відсутні. В Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні данні щодо реєстрації ТОВ «Мульті-топ» податкових накладних в адресу ТОВ «Легардо Груп» за вересень 2014 року.

- ТОВ «ОСОБА_1 груп», яким встановлено:

15.09.2014 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням - стан 9 (відсутність за місцезнаходженням та не повідомлення про його зміну контролюючого органу всупереч пп. 16.1.11 п.16.1 ст. 16 ПК України). 01.12.2014 - платник з наступного року - стан 65 (в стані переходу іншої ДПІ - 566 ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька). Податкова декларація з ПДВ за серпень 2014 року не визнана як податкова та має статус «до відома». У складі податкового кредиту за серпень 2014 року ТОВ «ОСОБА_1 груп» відображено суму ПДВ 3455634,66 грн. від ТОВ "ПІВДЕНЬ-КОМПЛЕКТ-СЕРВІС". ТОВ "ПІВДЕНЬ-КОМПЛЕКТ-СЕРВІС" знаходиться на податковому обліку ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси. Обліковий стан: 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Згідно з актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.10.2014 № 5865/15-53-15-02 Про результати камеральної перевірки даних. задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "ПІВДЕНЬ-КОМПЛЕКТ-СЕРВІЄ" встановлено порушення статті 192 ПК України.

Також, як зазначено відповідачем в акті перевірки, аналіз наявної інформації свідчить про неможливість здійснення ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» господарської діяльності у визначені пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України та частини 1 та 2 ст. 43 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів, робіт (послуг) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Також суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» або визнало б ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» фіктивними підприємствами.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Відповідачем не надано належних доказів фіктивності діяльності контрагентів позивача, чи визнання фіктивності окремих угод позивача з контрагентами. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ОСОБА_1 Груп» і ТОВ «Легардо Груп».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності виконання робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є лише припущенням.

Крім того, відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органам податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «ОСОБА_1 Груп» та ТОВ «Легардо Груп» в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, а відтак мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, робіт, що надавався цим підприємством.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він. Можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але й прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність, нереальність, безтоварність правочинів.

В акті перевірки відповідач посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 (далі Закон України №996-ХІV); Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 за № 168/704.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092211 від 31.01.2015, прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67399,50 грн., у тому числі 44933,00 грн. - за основним платежем, 22466,50 грн. - за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембудсервіс» (код ЄДРПОУ 03330301) суму сплаченого судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник