Постанова

від 06.07.2011 по справі 2а-1932/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. cправа № 2a-1932/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

прокуратури м. Калуша Івано-Франківської області: ОСОБА_1

представника позивача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області -ОСОБА_2

представника відповідача: приватного підприємства "Атрам" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора м. Калуша Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Атрам" про стягнення податкового боргу в сумі 1 906,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 року прокурор м. Калуша Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі -позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Атрам" (далі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1 360,00 грн.

06.07.2011 року в судовому засіданні прокурор м. Калуша Івано-Франківської області подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що заборгованість відповідача по податкових зобов'язаннях становить 1 906,13 грн., в тому числі: з податку на додану вартість - 1 360,00 грн. та з податку на прибуток підприємств - 546,13 грн. Просив стягнути з приватного підприємства "Атрам" податковий борг в загальній сумі 1 906,13 грн. (а.с. 61).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, в порушення пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", допустив заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 360,00 грн. та з податку на прибуток підприємств в розмірі 546,13 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 1 906,13 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та пояснили суду, що заборгованість відповідача по податкових зобов'язаннях, зокрема з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1 906,13 грн. є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2011 року юридична адреса відповідача значиться: вул. Нижанківського, 17, м. Калуш, Івано-Франківська область (а.с. 62-63), тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик (а.с. 51, 58). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються : юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області 28.09.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за №045268 від 28.09.2006 року, та взятий на облік Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області, як платник податків і зборів (а.с. 9).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідач у відповідності до підпункту 2.1.1. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" являється платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Згідно пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Судом, встановлено, що відповідач 09.11.2009 року подав позивачу декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2009 року, де ним самостійно розраховано суму податкових зобов'язань в розмірі 39,00 грн. (а.с. 64). Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємств становить 39,00 грн.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено платників податку на прибуток з числа резидентів -суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

У відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в декларації з податку на прибуток підприємств, та які ним не сплачені в розмірі 39,00 грн. є узгодженими з дня подання такої декларації, являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 20.10.2009 року, 16.04.2010 року та 25.11.2010 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на прибуток підприємств складено акти за №3306/1501/34519626, за №1071/1501/34519626 та за №4206/1501/34519626, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме неподання у встановлені строки відповідачем декларації з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2009 року, 2009 рік та 9 місяців 2010 року (а.с. 65, 66, 67).

10.08.2009 року, 03.11.2009 року, 23.02.2010 року, 02.06.2010 року, 14.10.2010 року та 25.11.2010 року за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість складено акти за №1641/1502/34519626, за №3627/1502/34519626, за №379/1502/34519626, за №2059/1502/34519626, за №3704/1502/34519626 та за №4198/1502/34519626, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме неподання у встановлені строки відповідачем декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, липень, серпень 2009 року, грудень 2009 року, березень, квітень 2010 року, червень 2010 року та вересень 2010 року (а.с. 70, 73, 76, 77, 78, 82).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовився від підпису деяких актів перевірки, а саме: актів за №№ 4206/1501/34519626, 1641/1502/34519626, 3627/1502/34519626, 3704/1502/34519626, 4198/1502/34519626 від 25.10.2010 року, 10.08.2009 року, 03.11.2009 року, 14.10.2010 року та 25.11.2010 року відповідно. Внаслідок цього позивачем складено акти відмови від підпису за №405 від 25.11.2010 року, за №234/15-02/34519626 від 10.08.2009 року, за №323/15-02/34519626 від 03.11.2009 року, за №359/1502/34519626 від 14.10.2010 року та за №403/1502/34519626 від 25.11.2010 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 68, 71, 74, 79, 83).

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 вказаного вище Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Позивачем, на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0008591501/0 від 20.10.2009 року, №0002711501/0 від 20.04.2010 року, №0009401501/0 від 25.11.2010 року, №0000541502/0 від 10.08.2009 року, №0001091502/0 від 03.11.2009 року, №0000341502/0 від 23.02.2010 року, №0001421502/0 від 03.06.2010 року, №0002221502/0 від 14.10.2010 року та за №0002491502/0 від 25.11.2010 року до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1 870,00 грн. (а.с. 65-67, 70, 73, 76-77, 78, 82).

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення за №0008591501/0 від 20.10.2009 року, №0001091502/0 від 03.11.2009 року, №0000341502/0 від 23.02.2010 року, №0002711501/0 від 20.04.2010 року, №0001421502/0 від 03.06.2010 року, №0002491502/0 від 25.11.2010 року отримані відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та підпис уповноваженої особи на корінцях податкових повідомленнях-рішеннях, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 65, 75, 76, 66, 77, 84).

Підпунктом 6.2.4. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Податкові повідомлення-рішення за №0000541502/0 від 10.08.2009 року, за №0002221502/0 від 14.10.2010 року та за №0009401501/0 від 25.11.2010 року були надіслані відповідачу за юридичною адресою, однак повернулися на адресу позивача з відміткою "за зазначеною адресою не значиться" та з відміткою "за закінченням терміну зберігання". У зв'язку з цим, позивачем, у відповідності до вимог підпункту 6.2.4. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", складено акти за №18/43/10/1502 від 05.10.2009 року, за №18/1501/34519626 від 11.02.2010 року, а також довідку за №400/01-0/34519626 від 22.11.2010 року та вказані податкові повідомлення-рішення розміщені на дошці оголошень (а.с. 69, 71, 81).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не була порушена процедура апеляційного узгодження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, визначених податковими повідомленнями-рішеннями за №0008591501/0 від 20.10.2009 року, №0002711501/0 від 20.04.2010 року, №0009401501/0 від 25.11.2010 року, №0000541502/0 від 10.08.2009 року, №0001091502/0 від 03.11.2009 року, №0000341502/0 від 23.02.2010 року, №0001421502/0 від 03.06.2010 року, №0002221502/0 від 14.10.2010 року та за №0002491502/0 від 25.11.2010 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції за неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2009 року, 2009 рік та 9 місяців 2010 року, та податку на додану вартість за червень 2009 року, липень, серпень 2009 року, грудень 2009 року, березень, квітень 2010 року, червень 2010 року та вересень 2010 року в загальному розмірі 1 870,00 грн. є узгодженими.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Однак, вказані зобов'язання відповідач не сплатив, і на момент розгляду справи заборгованість по штрафних санкціях за неподання вищевказаних декларацій становить 1 870,00 грн.

У відповідності до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/35917422/10/240 від 25.09.2009 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/38419439/10/240 від 27.10.2009 року. Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці першої та другої податкової вимоги (а.с. 13). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного вище Закону є узгодженою.

Таким чином, загальна сума самостійно задекларованих та донарахованих відповідачу податкових зобов'язань складає 1 906,13 грн., в тому числі: з податку на додану вартість в розмірі 1 360,00 грн. та податку на прибуток підприємств в розмірі 546,13 грн.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією, актами перевірки, податковими повідомленнями-рішеннями, які містяться в матеріалах справи, а також довідкою про заборгованість станом на 17.05.2011 року (а.с. 7, 64, 65-67, 70, 73, 76, 77, 78, 82).

Відповідачем, в порушення обов'язку, визначеного вищевказаними нормами Закону, погашення самостійно задекларованих та нарахованої суми податкових зобов'язань, в тому числі зі сплати штрафних санкцій в розмірі 1 906,13 грн. не здійснено.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що несплачене відповідачем податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1 906,13 грн., є його податковим боргом, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд дійшов до переконання, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства "Атрам" податкового боргу в розмірі 1 906,13 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Атрам" (ідентифікаційний код 34519626, вул. Нижанківського, 17, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) в дохід бюджету податковий борг в загальній сумі 1 906 (одна тисяча дев'ятсот шість) гривень 13 копійок, з рахунків приватного підприємства "Атрам" у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Атрам".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Постанова в повному обсязі складена 11.07.2011 року.