Постанова

від 12.09.2011 по справі 2а-2633/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р. Справа № 2a-2633/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.

за участю секретаря Хоми О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора міста Коломиї Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія ЛТД" про стягнення податкового боргу в розмірі 36301,11 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

12.08.2011 року прокурор міста Коломиї Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі -позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія ЛТД" (далі -відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 36301,11 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України не сплачено податковий борг з сплати податку на додану вартість в розмірі 6290 гривень та в порушення статті 14 Закону України «Про плату за землю», статті 34 Закону України «Про оренду землі»та статті 286 Податкового кодексу України не сплачено податкові зобов'язання з сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, застосованих штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 30011,11 гривень. Несплачений податковий борг відповідача становить 36301,11 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 18.02.2002 року виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області здійснив державну реєстрацію юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія ЛТД", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 49 - 50). Відповідача взято на податковий облік Державною податковою інспекцією в Коломийському районі Івано-Франківської області. Відповідач являється платником земельного податку та платником податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Відповідно статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на додану вартість, плата за землю.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент прийняття податкових повідомлень-рішень) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Судом встановлено, що на підставі акта про порушення податкового законодавства за №1589/1600/31920615 від 25.06.2010 року (а. с. 9), за неподання декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, позивачем повідомленням-рішенням за №0005501600/0 від 21.07.2010 року (а. с. 12), застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340 гривень.

27.08.2010 року позивач, податковим повідомленням-рішенням за №0005671600/0 (а. с. 16), на підставі акта про порушення податкового законодавства за №2169/1600/31920615 від 21.08.2010 року (а. с. 14), за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340 гривень.

Аналогічно, податковим повідомленням-рішенням за №0006991600/0 від 09.12.2010 року (а. с. 20), на підставі акта про порушення податкового законодавства за №4302/1600/31920615 від 25.11.2010 року (а. с. 17), за неподання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2010 року, застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340 гривень.

Також, позивач податковими повідомленнями-рішеннями за №0000281600/0 від 10.05.2011 року (а. с. 25), на підставі акта про порушення податкового законодавства за №385/1600/31920615 від 21.04.2011 року (а. с. 21), за неподання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 гривень.

Суд зазначає, що неподання відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані періоди, є порушенням підпункту 4.1.4, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (чинної на момент виникнення даних правовідносин).

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Відповідно пункту 200.10 даного Кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як встановлено судом, позивач, податковим повідомленням-рішенням за №0000291600 від 10.05.2011 року (а. с. 26), на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за №386/1600/31920615 від 21.04.2011 року (а. с. 22), керуючись пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за неподання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року, застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4080 гривень.

Також, позивач податковим повідомленням-рішенням за №0001011600 від 08.07.2011 року (а. с. 31), на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за №892/1600/31920615 від 16.06.2011 року (а. с. 27), керуючись пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за повторне неподання податкової декларації за квітень 2011 року застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 гривень.

У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно пункту 109.2 статті 109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 110.1 статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

При цьому, у відповідності до статті 115 даного Кодексу у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків -сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосовані штрафні (фінансові) санкції вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в загальному розмірі 6290 гривень, є грошовим зобов'язанням відповідача, яке відповідач повинен сплати до державного бюджету як штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог підпункту 4.1.4, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що відповідач у відповідності до статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку до місцевого бюджету міста Коломиї Івано-Франківської області, де розташована земельна ділянка, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок -обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі -податок для цілей розділу XIII цього Кодексу.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5)

Згідно пункту 288.7 статті 288 цього ж Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.2. статті 287 цього Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що за наслідками результатів проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки платника плати за землю, що мала місце 20.10.2010 року, встановлено порушення статті 14 Закону України «Про плату за землю», статті 34 Закону України «Про оренду землі»(чинних на момент прийняття податкових повідомлень-рішень), внаслідок чого занижено плату за землю за дев'ять місяців 2010 року на суму 20226,91 гривень, що підтверджується актом про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки платника плати за землю за №3403/152 від 20.10.2010 року (а. с. 32 - 33).

За наслідками розгляду вказаного акта перевірки позивачем податковим повідомленням-рішенням за №0009021530/0 від 02.11.2010 року (а. с. 37) визначено податкові зобов'язання з сплати орендної плати за землю за основним платежем в розмірі 20226,10 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8765,01 гривень.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то сума вказаного податкового зобов'язання відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є узгодженою.

Крім того, позивач, податковим повідомленням-рішенням за №0001141530 від 16.04.2011 року (а. с. 41), на підставі акта про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності за №761/153-31920615 від 06.06.2011 року (а. с. 40), за неподання відповідачем податкової декларації плати за землю на 2011 рік застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 гривень.

Згідно підпункту 56.15.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура адміністративного оскарження рішення податкового органу про визначення сум грошового зобов'язання в строки передбачені статтею 56 Податкового кодексу України, то сума вказаного грошового зобов'язання відповідача, у відповідності підпункту 56.15.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженою

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги статті 14 Закону України «Про плату за землю», статті 34 Закону України «Про оренду землі», пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, внаслідок чого не сплачено на користь місцевого бюджету міста Коломиї Івано-Франківської області податкові зобов'язання з сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 30011,11 гривень.

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано першу податкову вимогу за №1/192 від 17.05.2010 року та другу податкову вимогу за №2/242 від 17.05.2010 року, які відповідач залишив без реагування, а податковий борг за ними, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконано податкові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 6290 гривень, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 30011,11 гривень.

У відповідності до підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначається як сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 6290 гривень, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 30011,11 гривень, є податковим боргом відповідача, який ним не сплачений.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний прокурора міста Коломиї Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія ЛТД" про стягнення податкового боргу в розмірі 36301,11 гривень підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь Державного бюджету України з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія ЛТД" (вулиця Січових Стрільців, 62, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 31920615) та за рахунок готівки, що йому належить податковий борг з сплати податку на додану вартість в розмірі 6290 (шести тисяч двісті девяносто) гривень.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська будівельна компанія ЛТД" (вулиця Січових Стрільців, 62, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 31920615) та за рахунок готівки, що йому належить на користь місцевого бюджету міста Коломия Івано-Франківської області податковий борг з сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 011 (тридцяти тисяч одинадцяти) гривень 11 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 16.09.2011 року.