Постанова

від 15.09.2015 по справі 809/3602/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.                               Справа № 809/3602/15

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Мигалюк Ю.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" про припинення юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" про припинення юридичної особи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, що у відповідності до частини 2 статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, є підставою для припинення юридичної особи.

27.08.2015 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копія якої, разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

04.08.2015 року відділенням поштового зв'язку на адресу суду повернено поштове відправлення, з надісланою судом ухвалою про відкриття скороченого провадження та копією позовної заяви та доданих до неї документів, з відміткою відділення поштового зв'язку “підприємство відсутнє”.

Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, враховуючи положення статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомлений належним чином про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення.

Відповідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів – у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий позов підлягає розгляду в строк визначений пунктом 3 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 18.10.2007 року за адресою 76002, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул.ГнатаХоткевича, буд.56, зареєстровано юридичну особу – Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5-6).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" взяте на облік, як платник податків Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську.

Як встановлено судом, у відповідності до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено зміни про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж", а саме запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Відповідно частини 1 статті 4 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Стаття 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” визначає, що місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно частини 2 статті 38 зазначеного Закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, крім інших підстав, є: неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 62 глави 5, статей 63 - 68 глави 6 розділу II, пункту 133.3 статті 133, пунктів 153.13, 153.14 статті 153 розділу III, пункту 335.2 статті 335 розділу XVIII Податкового кодексу України та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446, Наказом Міністерства фінансів України за №1588 від 09.12.2011 року затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі по тексту Порядок).

Цей Порядок розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.

Відповідно пункту 1.4 Порядку, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Відповідно пункту 12.1 Розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів з метою більш повного обліку платників податків – юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

Згідно пункту 12.2 Порядку підрозділи контролюючого органу стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Відповідно пункту 12.3 Порядку у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою (пункту 12.4 Порядку).

Пунктом 12.5 Порядку встановлено, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Частиною 11 статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно частини 12 статті 19 даного Закону у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу (частина 14 статті 19 Закону).

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (абзац 2 частини 14 статті 19 Закону).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначені функції контролюючих органів, серед яких, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлені права контролюючих органів, згідно підпункту 20.1.37 пункту 20.1 якої, серед іншого, встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Стаття 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” визначає компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізую державну політику у сфері державної реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно абзацу 3 частини 1 статті 7 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно пункту 67.3 статті 67 Податкового кодексу України порядок зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як наслідок, нормами законодавства не передбачено надання контролюючому органу (податковому органу) повноважень щодо контролю за дотримання законодавства у сфері державної реєстрації юридичної та фізичної особи-підприємця, в тому числі контролю за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому контролюючі органи, у випадках встановлення факту відсутності юридичної особи за місцем реєстрації вправі здійснювати заходи щодо з'ясування обставин вказаного факту та повідомляти про це державного реєстратора.

Враховуючи вище зазначені положення нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що до компетенції позивача не віднесено контроль за дотримання законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і як наслідок контролюючий орган не уповноважений звертатися до суду з вимогами про припинення юридичної особи, з підстав наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідні позовні вимоги можуть пред'являтися іншими державними органами, уповноваженими здійснювати контроль за відповідними видами господарської діяльності.

Позивач наділений правом звертатися до суду з вимоги про припинення юридичної особи з підстав передбачених абзацом 5 частини 2 статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, за неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларації, документів фінансової звітності, оскільки контроль за своєчасним поданням яких покладено на контролюючі органи – органи державної податкової служби.

Оскільки, контролюючий орган не уповноважений на звернення до суду з вимогами про припинення юридичної особи, з підстав наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, то такі вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову суд вважає за необхідне, відмовити.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

                                         ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.9 ст.183-2 КАС України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, рішення суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Постанова складена 15.09.2015 року о 10:15 год.

Суддя                              (підпис)                                                            Мигалюк Ю.В.