Ухвала

від 10.12.2015 по справі 809/3602/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/10039/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: Ковтун Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський муніципальний коледж» про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила припинити юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський муніципальний коледж» (далі - ТзОВ «Івано-Франківський муніципальний коледж»).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржила ДПІ у м. Івано-Франківську. Апеляційну скаргу мотивує тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, що у відповідності до ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є підставою для припинення юридичної особи. Зокрема, апелянт посилається на п.20.1.37 п.20.1 ст.20, п.67.2 ст.67 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.п.11.30 п.11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 р. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Ковтун Н.О., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 18.10.2007 р. ТзОВ «Івано-Франківський муніципальний коледж» зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа (код ЄДРПОУ - 35277657) за адресою : вул. Гната Хоткевича, буд.56, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, 76002 та перебуває на податковому обліку як платник податків у ДПІ у м. Івано-Франківську.

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 256329 вбачається, що реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області станом на 08.07.2015 р. було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи ТзОВ «Івано-Франківський муніципальний коледж» за його місцезнаходженням.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд припинити юридичну особу ТзОВ «Івано-Франківський муніципальний коледж» з підстав, визначених ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу відсутні підстави для звернення до суду з позовними вимогами щодо припинення юридичної особи з підстав наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, оскільки здійснення такого контролю не віднесено до компетенції ДПІ в м. Івано-Франківську. Відповідні позовні вимоги можуть пред'являтися іншими державними органами, уповноваженими здійснювати контроль за відповідними видами господарської діяльності. Позивач може звернутися до суду з вимогами щодо припинення юридичної особи з підстав передбачених абзацом 5 частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у зв'язку з неподанням протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є, зокрема, наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно п.п.20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Положеннями п.67.2 ст.67 цього Кодексу визначено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Звернення суб'єкта владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає, що звернення органів державної податкової служби з позовами, що передбачені, зокрема п.п.20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України, повинно кореспондувати із покладеними на податкові органи функціями.

Функції органів державної податкової служби визначені статтею 19-1 ПК України.

Згідно підпункту 19-1.1.1 ПК України, органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 цього Кодексу. До таких способів належать : ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тому, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами п.п.20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України, повинно бути зумовлено виконанням цими органами функцій щодо податкового контролю.

Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення податкового органу із позовом на підставі вказаної вище норми повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані з неналежним визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.

Позивачем не обґрунтовано, на виконання якої конкретно функції подано позов.

Колегія суддів зазначає, що наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням дійсно є підставою припинення юридичної особи, але це є крайній захід.

Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до абз.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно Порядку обліку платника податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 р., зокрема п.12.4, 12.5 щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених ч.12 ст.19 Закону.

Отже, податкові органи, у випадку виявлення відсутності юридичної особи за його місцем знаходженням, повідомляють про це державного реєстратора та вправі здійснювати заходи щодо з'ясування обставин зазначеного факту.

З матеріалів справи не видно, що позивачем вживались заходи щодо з'ясування факту місцезнаходження відповідача за вказаний період, зокрема матеріали справи місять лише витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідку про відсутність заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року по справі №809/3602/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.12.2015 р.