Постанова

від 21.08.2015 по справі 813/2128/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2015 року м. Львів № 813/2128/15

13 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача : представник ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі - ЛКП «Залізничнетеплоенерго») звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000562202/5451 від 16.04.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 583335,00 грн. та №0000552202/5451 від 16.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі акта перевірки №634/13-03-22-02-08/20784943 від 31.03.2015 року, у якому податковий орган зазначив про те, що правочин між ПП «Яр-Бізнес-центр» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» здійснено без мети настання реальних наслідків, а отже є фіктивним. Перевіркою встановлено порушення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» податкового законодавства, що у свою чергу призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік в сумі 584738,00 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 116667,00 грн. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова №9/22-04/30477682 від 13.01.2015 року його контрагента - ПП «Яр-Бізнес-центр». Позивач стверджує, що господарські взаємовідносини ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з ПП «Яр-Бізнес-центр» відповідають вимогам чинного законодавства та жодним чином не були спрямовані з боку позивача на ухилення від сплати податків. Також зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які були надані ревізору-інспектору під час перевірки та які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на додану вартість.

Крім цього, щодо висновку контролюючого органу про заниження податку на додану вартість в сумі 189979,00 грн. позивач вказує, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» сплатило податок на додану вартість з коштів, які надійшли від ДП «ЛАНТ-ЖЕВ» ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач». З коштів, які не були погашені в процедурі банкрутства цього підприємства, що встановлено ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 р. №31/182-2010 підприємство не могло сплатити ПДВ. Така грошова сума в т.ч. ПДВ, на розрахунковий рахунок підприємства не поступала внаслідок ліквідації боржника.

Представник позивача наголосив, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природній, послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку визначають податкові зобов'язання з податку на додану вартість за такими операціями на дату зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (до каси) платника податку або дату отримання інших видів компенсації. Дебіторська заборгованість може бути списана після вжиття необхідних заходів по її стягненню. При списанні дебіторської заборгованості у платників податку не виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

З урахування наведеного, позивач вважає прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0000562202/5451 від 16.04.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 583335,00 грн. та №0000552202/5451 від 16.04.2015 року протиправними, які підлягають скасуванню.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №634/13-03-22-02-08/20784943 від 31.03.2015 року, складеного за наслідками планової документальної перевірки ЛКП «Залізничнетеплоенерго», код ЄДРПОУ 20784943, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. В основу акта перевірки позивача покладено висновки акта ДПІ у Личаківському районі м. Львова №9/22-04/30477682 від 13.01.2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Яр-Бізнес-центр» (код ЄДРПОУ 30477682) з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Тор-пром-альянс» (код ЄДРПОУ 38050063) за квітень 2013 р., травень 2013 р., липень 2013 р, з ТОВ «Аерс-Тім» (код ЄДРПОУ 38729705) за серпень 2013 р., вересень 2013 р, жовтень 2013 р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів», у якому, серед іншого, зазначено про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та встановлено здійснення діяльності спрямованої виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів від ПП «Яр-Бізнес-центр» підприємству - покупцю ЛКП «Залізничнетеплоенерго», що свідчить про те, що правочини між ПП «Яр-Бізнес-центр» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» здійснено без мети настання реальних наслідків. Вказав, що у ПП «Яр-Бізнес-центр» відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про неможливість реального здійснення ним господарських операцій з поставки ТМЦ позивачу.

Також представник відповідача зазначив, що станом на 01.01.2013 року суми дебіторської заборгованості із замовниками по субрахунку 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками» по розрахунках за теплову енергію та гаряче водопостачання з ДП «ЛАНТ-ЖКВ» ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач», код ЄДРПОУ30275752 становила 1139877 грн. До перевірки представлена ухвала Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 року (справа №31/182-2010), згідно якої прийнято рішення про ліквідацію та визнання банкрутом ДП «ЛАНТ-ЖКВ»; вимоги кредиторів, в тому числі ЛКП «Залізничнетеплоенерго», незадоволені за недостатністю майна, слід вважати погашеними. Підприємством за даною заборгованістю створено резерв сумнівних боргів та відображено операцію бухгалтерським проведенням Дт 944 Кт 381.

Враховуючи те, що списання дебіторської заборгованості, з метою оподаткування, вважається наданням інших видів компенсацій вартості поставлених товарів/послуг від покупця, то ЛКП «Залізничнетеплоенерго», що здійснює операції з постачання товарів/послуг категоріям споживачів, визначеним у п. 187.10 ст.187 ПК України, та застосовує касовий метод визначення податкових зобов'язань, на дату списання дебіторської заборгованості, що виникла за операціями з постачання товарів/послуг, повинно збільшити податкові зобов'язання.

На підставі вищенаведеного контролюючий орган дійшов висновку про порушення вимог:

пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2013 р. в сумі 584738,00 грн.;

пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14, п. 187.10 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 306646,00 грн., в тому числі за червень 2013 року в сумі 23955,00 грн., за липень 2013 року в сумі 92712,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 189979,00 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000562202/5451 від 16.04.2015 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 584738,00 грн. та №0000552202/5451 від 16.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 459969,00 грн., і на думку представника відповідача підстав для їх скасування немає, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» зареєстроване як юридична особа 27.11.2002 року, відповідно до копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Основним видом діяльності названого підприємства є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

З 10.02.2015 року по 24.03.2015 року ДПІ у Залізничному районі проведено планову документальну перевірку ЛКП «Залізничнетеплоенерго», код ЄДРПОУ 20784943, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт №634/13-03-22-02-08/20784943 від 31.03.2015 року (далі - акт перевірки від 31.03.2015 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ЛКП «Залізничнетеплоенерго» відповідач використав акт перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова №9/22-04/30477682 від 13.01.2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Яр-Бізнес-центр» (код ЄДРПОУ 30477682) з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Тор-пром-альянс» (код ЄДРПОУ 38050063) за квітень 2013 р., травень 2013 р., липень 2013 р, з ТОВ «Аерс-Тім» (код ЄДРПОУ 38729705) за серпень 2013 р., вересень 2013 р, жовтень 2013 р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів», у якому, серед іншого, зазначено про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та встановлено здійснення діяльності спрямованої виключно чи переважно на формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів.

Крім цього, контролюючий орган зазначив, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів від ПП «Яр-Бізнес-центр» підприємству - покупцю ЛКП «Залізничнетеплоенерго», що свідчить про те, що правочини між ПП «Яр-Бізнес-центр» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Також, відповідач вказав, що у ПП «Яр-Бізнес-центр» відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про неможливість реального здійснення ним господарських операцій з поставки ТМЦ позивачу.

В акті перевірки від 31.03.2015 року контролюючий орган зазначив, що списання дебіторської заборгованості, з метою оподаткування, вважається наданням інших видів компенсацій вартості поставлених товарів/послуг від покупця, тому ЛКП «Залізничнетеплоенерго», що здійснює операції з постачання товарів/послуг категоріям споживачів, визначеним у п. 187.10 ст.187 ПК України, та застосовує касовий метод визначення податкових зобов'язань, на дату списання дебіторської заборгованості, що виникла за операціями з постачання товарів/послуг, повинно збільшити податкові зобов'язання.

У висновках акта перевірки від 31.03.2015 року відповідач зазначив про порушення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2013 р. в сумі 584738,00 грн.; пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14, п. 187.10 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 306646,00 грн., в тому числі за червень 2013 року в сумі 23955,00 грн., за липень 2013 року в сумі 92712,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 189979,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000562202/5451 від 16.04.2015 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 584738,00 грн. та №0000552202/5451 від 16.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 459969,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ПП «Яр-Бізнес-центр».

ПП «Яр-Бізнес-центр» (Продавець) та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (Покупець) уклали договори на поставку продукції від 05.03.2013 року №01/02/13 та від 05.03.2013 року №02/02/13, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність продукцію, а Покупець прийняти і оплатити її.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати товарів, позивач долучив: специфікації матеріалів, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні (т. 1, а.с. 53-57, 60-63).

У бухгалтерському обліку дані операції відображено:

- в журналі -ордері і відомості по рахунку 6311 (т. 2, а.с. 33);

- у складському обліку за червень 2013 року (т. 2, а.с. 34-47).

Зі змісту пояснень представника позивача, вбачається, що поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась власним транспортом підприємства, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: подорожніх листів вантажного автомобіля, свідоцтв про реєстрацію ТЗ, інформацією про основні засоби станом на 30.06.2013 року, витягу із журналу довіреностей (т. 2, а.с. 11-32, 125, 126).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями законодавства.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування витрат платника податків і порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.14.1.27 п. 14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 150.1 ст. 150 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

ЛКП «Залізничнетеплоенерго», як зазначено вище, здійснює господарську діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Придбана у контрагента продукція, використана позивачем у господарській діяльності, що підтверджується актами виконаних робіт по об'єктах, відомостями матеріалів до актів виконаних робіт по об'єктах ( т. 1, а.с. 97-174).

Виконання договірних зобов'язань позивача підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому, у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ЛКП «Залізничнетеплоенерго» по придбанню та використанню продукції у ПП «Яр-Бізнес-центр», підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на одному лише акті перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова №9/22-04/30477682 від 13.01.2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Яр-Бізнес-центр» (код ЄДРПОУ 30477682) з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Тор-пром-альянс» (код ЄДРПОУ 38050063) за квітень 2013 р., травень 2013 р., липень 2013 р, з ТОВ «Аерс-Тім» (код ЄДРПОУ 38729705) за серпень 2013 р., вересень 2013 р, жовтень 2013 р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів».

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбаного товару відповідають виду діяльності як позивача, так і його контрагента.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

За таких обставин, суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є безпідставними і не доводять правомірності зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень рішень №0000562202/5451 від 16.04.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 583335,00 грн. та №0000552202/5451 від 16.04.2015 року.

Щодо твердження відповідача, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке здійснює операції з постачання товарів/послуг категоріям споживачів, визначеним у п. 187.10 ст.187 ПК України, та застосовує касовий метод визначення податкових зобов'язань, на дату списання дебіторської заборгованості, що виникла за операціями з постачання товарів/послуг, повинно збільшити податкові зобов'язання, суд зазначає наступне.

З набранням чинності Податковим кодексом України, дане питання регулюється п.187.10 ст. 187 ПК України, яким встановлено, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

Відповідно до п. 14.1.266 ст. 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, та іншим особам, визначеним пунктом 187.10 ст. 187 ПК України, визнають податкові зобов'язання з податку на додану вартість за такими операціями на дату зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (до каси) платника податку або дату отримання інших видів компенсацій.

Як зазначено в акті перевірки від 31.03.2015 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість за дебіторською заборгованістю по розрахунках за теплову енергію та гаряче водопостачання з ДП «ЛАНТ-ЖКВ» ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач». Крім цього, позивачем за даною заборгованістю створено резерв сумнівних боргів та відображено операцію бухгалтерським проведенням ДТ 944 Кт 381.

Суд не погоджується із висновками відповідача про порушення позивачем вимог п.187.10 ст.187 ПК України при формуванні податкового кредиту за дебіторською заборгованістю по розрахунках за теплову енергію та гаряче водопостачання з ДП «ЛАНТ-ЖКВ» ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач», оскільки такі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.

Статтею 159 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії ухвали Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 р. №31/182-2010, судом прийнято рішення про ліквідацію та визнання банкрутом ДП «ЛАНТ-ЖКВ», вимоги кредиторів, в тому числі ЛКП «Залізничнетеплоенерго», незадоволені за недостатністю майна і вважаються погашеними.

В якості свідка, в судовому засіданні була допитана головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту - ОСОБА_4, яка пояснила, що постачання теплоенергії є першою подією. Крім цього, зазначила, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не надавало документів неформування податкового кредиту по господарських операціях з ДП «ЛАНТ-ЖКВ». Висновки про порушення позивачем п. 14.1.266 ст. 14 та п. 187.10 ст. 187 ПК України здійснено на підставі аналізу ухвали Господарського суду Львівської області.

Суд зазначає, що дебіторська заборгованість, що виникла у платників податку, визначених пунктом 187.10 ст. 187 ПК України, за операціями з постачання товарів/послуг, які визначені цим же пунктом, може бути списана після закінчення строку позовної давності по такій заборгованості та після вжиття необхідних заходів по її стягненню.

При списанні дебіторської заборгованості у вищезазначених платників податку не виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки: не відбувається зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (до каси) платника податку в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг; не отримується платником податку будь-яка інша компенсація за поставлені товари/послуги.

В той же час, контролюючим органом під час перевірки не досліджувалось питання зарахування (отримання) коштів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на банківський рахунок (до каси) платника податку або отримання інших видів компенсацій.

Позивачем ж на підтвердження вчинення господарських операцій та наявності заборгованості ДП «ЛАНТ-ЖКВ» перед ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до матеріалів справи долучено: копії договорів про постачання теплової енергії, зведену таблицю залишків заборгованості ДП «ЛАНТ-ЖКВ» перед ЛКП «Залізничнетеплоенерго» згідно рішень Господарського суду Львівської області станом на 01.11.2010 р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 381 за 2013 р., довідку про заборгованість (зведена відомість по підприємствах ДП «ЛАНТ-ЖКВ» (т. 2, а.с. 52-108).

Також, представником позивача на підтвердження неформування податкового кредиту по ДП «ЛАНТ-ЖКВ» надано суду копію податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період, копію квитанції №2, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2013 р.

Враховуючи з'ясовані обставини та аналізуючи вищезазначені норми закону, є підстави вважати, що висновок про порушення позивачем п. 14.1.266 ст. 14, п. 187.10. ст. 187 ПК України прийнято відповідачем без належної перевірки та поспішно і ґрунтуються на припущеннях, а аргументи, якими відповідач доводить що списання дебіторської заборгованості з метою оподаткування вважається наданням інших видів компенсацій вартості поставлених товарів/послуг від покупця, є безпідставними і не обгрунтовують правомірність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 189979,00 грн.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства, прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0000562202/5451 від 16.04.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 583335,00 грн. та №0000552202/5451 від 16.04.2015 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000562202/5451 від 16.04.2015 року в частині 583335,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000552202/5451 від 16.04.2015 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (вул. С. Петлюри, 4а, м. Львів, 79054, код ЄДРПОУ 20784943) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2015 року.

Суддя Клименко О.М.