Ухвала

від 10.08.2016 по справі 813/2128/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/12463/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Бовкуна В.В.,

та представників сторін:

позивача - Старенького О.С.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016

у справі № 813/2128/15 (876/9260/15)

за позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2015 № 0000562202/5451 та № 0000552202/5451.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність операцій з придбання Підприємством товарів у задекларованого контрагента - приватного підприємства «Яр-Бізнес-центр» (далі - ПП «Яр-Бізнес-центр») підтверджується документально, тоді як правовідносини цього постачальника з іншими суб'єктами господарювання не можуть впливати на порядок відображення цих операцій у податковому обліку позивача; також суди зазначили, що у випадку формування податкових зобов'язань з ПДВ за касовим методом при списанні дебіторської заборгованості покупця у платника податків - продавця не виникають податкові зобов'язання з ПДВ.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні операції з придбання платником товарів у ПП «Яр-Бізнес-центр» фактично полягали у документуванні руху активів за штучним ланцюгом постачання, створеним із технічних суб'єктів господарювання, з метою одержання Підприємством необґрунтованої податкової вигоди; також відповідач стверджує, що для цілей оподаткування списання дебіторської заборгованості прирівнюється до надання компенсації вартості поставлених товарів/послуг, а тому при використанні касового методу за фактом такого списання у платника податків-постачальника виникають податкові зобов'язання відповідно до пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору, Інспекцією було проведено планову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, оформлену актом від 31.03.2015 № 634/13-03-22-02-08/20784943.

Перевіркою зроблено висновок про безтоварний характер операцій з придбання Підприємством товарів у ПП «Яр-Бізнес-центр» за договором на поставку продукції від 05.03.2013 № 01/02/13. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на матеріали зустрічної перевірки цього постачальника, у ході якої встановлено, що останній у перевіреному періоді перебував у господарських правовідносинах з фіктивними суб'єктами господарювання (товариством з обмеженою відповідальністю «Тор-Пром-альянс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аерс-Тім»), за допомогою яких документально оформлено штучний ланцюговий рух товару, що дозволило Підприємству одержати необґрунтовану податкову вигоду.

Також у підрозділі 3.2.1 розділу 3.2 акта перевірки зазначено про невключення платником до бази оподаткування ПДВ операцій з поставки теплової енергії дочірньому підприємству «ЛАНТ-ЖКВ» за фактом списання дебіторської заборгованості цього контрагента у зв'язку з банкрутством.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 16.04.2015 № 0000562202/5451, за яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2013 рік у сумі 584 738 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 16.04.2015 № 0000552202/5451 про збільшення Підприємству грошового зобов'язання з ПДВ на 306 646 грн. за основним платежем та на 153 323 грн. за штрафними санкціями.

При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію про те, що чинне податкове законодавство (зокрема, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) пов'язують податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Подання платником до податкового органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством для одержання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено неповноту, недостовірність або суперечливість відомостей у цих документах. Адже у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ПП «Яр-Бізнес-центр», суди встановили, що реальність виконання поставок товарно-матеріальних цінностей названим контрагентом в адресу Підприємства підтверджується поданими платником податковими накладними, видатковими накладними; перевезення товару здійснювалося власними транспортними засобами позивача з оформленням товарно-супровідної документації; оплата позивачем придбаного товару в безготівковому порядку засвідчена залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Також Підприємством подано докази використання придбаних матеріалів у власній господарській діяльності при здійсненні ремонтних робіт тепломереж опалення і гарячого водопостачання.

Зазначені докази цілком об'єктивно визнані судами належним і достатнім підтвердженням реальності виконання спірних операцій.

Досліджуючи доводи Інспекції про недобросовісність розглядуваного постачальника позивача, у тому числі у зв'язку з придбанням товару (який виступав предметом поставки позивачеві) у інших осіб за фіктивними операціями, суди обґрунтовано зазначили, що даний висновок Інспекції зроблений лише на підставі актів щодо проведення зустрічних перевірок цих суб'єктів господарювання, та не спростовує наявність у ПП «Яр-Бізнес-центр» активів, які були поставлені позивачеві; під час податкової перевірки Інспекцією не досліджувалося питання щодо дійсного походження товару, поставленого Підприємству. Акт зустрічної перевірки контрагента позивача не містить детального опису господарських операцій з поставки ПП «Яр-Бізнес-центр» товарів на користь позивача, а тому не може слугувати доказом реалізації ним в адресу платника саме тої продукції, що була придбана у перевірених підприємств з ознаками фіктивності (тобто у товариства з обмеженою відповідальністю «Тор-Пром-альянс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аерс-Тім»).

Слід зазначити, що сама по собі наявність посередника у ланцюгу передачі активу, не дозволяє розцінювати дії Підприємства у рамках спірних господарських операцій як такі, що здійснені з наміром отримати необґрунтовану податкову вигоду.

Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. В інакшому випадку правовідносини між учасниками попередніх ланок поставки не можуть впливати на податкові наслідки операцій між кінцевим набувачем та його безпосереднім постачальником.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи по епізоду, пов'язаному із заниженням Підприємством податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з дочірнім підприємством «ЛАНТ-ЖКВ».

Відхиляючи аргументи податкового органу, покладені в основу донарахування платникові оспорюваної суми ПДВ по цьому епізоду, суди встановили, що ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2013 провадження у справі № 31/182-2010 про банкрутство дочірнього підприємства «ЛАНТ-ЖКВ» припинено у зв'язку з ліквідацією підприємства-банкрута; незадоволені вимоги його кредиторів (у тому числі вимоги Підприємства на суму 1 286 684,35 грн.) визнано погашеними у зв'язку з недостатністю майна ліквідованого підприємства; зазначені вимоги виникли через невиконання дочірнім підприємством «ЛАНТ-ЖКВ» договірних зобов'язань перед позивачем з оплати поставленої теплової енергії протягом 2007-2010 років.

В силу вимог пункту 187.10 статті 187 ПК платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг);

Таким чином, як вірно зазначили суди, умовою визнання податкових зобов'язань з ПДВ у податковому обліку платника, який використовує касовий метод, є одержання коштів або іншого виду компенсації за поставлений товар. Списання ж дебіторської заборгованості у зв'язку з неможливістю її стягнення не може бути розцінено як отримання постачальником відповідної компенсації; адже у такому разі платник анулює заборгованість контрагента, фактично одержуючи збиток.

А відтак суди об'єктивно погодилися з правовою позицією позивача у справі щодо відсутності підстав для збільшення Підприємством податкових зобов'язань з ПДВ за фактом списання дебіторської заборгованості дочірнього підприємства «ЛАНТ-ЖКВ» за поставлену теплову енергію.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає, що суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі № 813/2128/15 (876/9260/15) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько