Постанова

від 19.08.2015 по справі 820/5003/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 серпня 2015 р. № 820/5003/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Платіциної О.Г.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Зооветеринарний центр", Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Чугуївська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року № 0000152211 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33750, 00 грн. в тому числі 22500, 00 грн. за основним платежем та 11250, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року № 0000152211 винесене на підставі висновку акта перевірки від 19.01.2015 р. № 31/20-29-22/31293151 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Зооветеринарний центр», код ЄДРПОУ 31293151 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Віарт» код 33204854 та ПП «Ферона ссрвіс-плюс» код 35509886, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року», згідно якого були встановлені порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджет у сумі 22500, 00 грн., у т.ч за серпень 2014 р. у сумі 22500, 00 грн. (по взаємовідносинам з ПП «Віарт» код 33204854).

Такі висновки, як стверджує позивач, відповідач зробив у зв'язку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість, сплачених позивачем постачальнику ПП «Віарт» у складі вартості продукції, відносно якого від ДПІ у Оболонському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві отримано податкову інформацію, якою повідомлено, що стан товариство платника « 9» -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; на запит ДПІ щодо надання пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями платником податків відповідь та документи не надані, податкова звітність за вказаний період має статус «до відома», кількість працюючих на підприємстві склала 4 чоловіка.

Вважає, що висновки акта перевірки щодо нього позивач вважає незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, що єдиною підставою для висновків про відсутність реальності вчинення господарських операцій з контрагентами стала вищевказана податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, яка, на думку позивача не є належним та допустимим доказом по справі у розумінні ст. 70 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду надав письмові заперечення в яких зазначив, що рахунку-фактури до перевірки надано не було. Крім того, податкова накладна місить посилання на вид цивільно-правового договору під №01/06-14, а укладений між позивачем та ПП «Віарт» та наданий до перевірки та до матеріалів справи взагалі не містить номеру. З наданого платником посвідчення якості товару та безпеки №18 взагалі неможливо встановити чи виданий він на підтвердження саме закупленого виду товару у ПП «Віарт», оскільки найменування продукції відрізняється від того, що вказаний у податковій накладній.

Також, як вказує відповідач, транспортування товару від постачальника відбувалось за рахунок перевізника з яким укладений договір б/н від 01.06.2014 року. Фактична адреса контрагента- м. Харків, що ставить під сумнів транспортування закупленого товару та залучення для цього перевізника ФОП Лавриненко з іншого міста оскільки сума оплати за автотранспортні послуги, згідно акта становить 100,0 грн. (які згідно даних 1ДФ взагалі не були перераховані на адресу ФОП). Довіреностей на отримання товару водієм/експедитором не надавались.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві отримано податкову інформацію, якою повідомлено, що стан товариство платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; на запит ДПІ щодо надання пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями платником податків відповідь та документи не надані, податкова звітність за вказаний період має статус «до відома», кількість працюючих на підприємстві неможливо встановити, оскільки звіти 1ДФ за цей період не подавались.

У зв'язку з цим вважає правомірним висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте в межах повноважень, порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі та просив відмовити позивачу у повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом ТОВ «Зооветеринарний центр» зареєстроване юридичною особою 02.02.2001 року за № 142 Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 02.02.2007 року серія А00 № 680886, перебуває на податковий обліку в Чугуївській ОДПІ з 23.02.2001 року за № 29 та зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.08.2006 року № 30115737.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Чугуївської ОДПІ від 29.12.2014 р. №443 посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за результатами якої був складений акт перевірки від 19.01.2015 р. № 31/20-29-22/31293151 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Зооветеринарний центр», код ЄДРПОУ 31293151 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Віарт» код 33204854 та ПП «Ферона ссрвіс-плюс» код 35509886, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року» (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до висновку акта перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджет у сумі 22500, 00 грн., у т.ч за серпень 2014 р. у сумі 22500, 00 грн. (по взаємовідносинам з ПП «Віарт» код 33204854).

Не погодившись із висновками зазначеного акта перевірки позивачем до Чугуївської ОДПІ були подані письмові заперечення від 26.012015 р. № 19. У відповіді від 29.01.2015р. № 468/10/20-29-22 на заперечення позивача Чугуївська ОДПІ зазначила про правомірність висновків акта перевірки.

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року № 0000152211 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33750, 00 грн. в тому числі 22500, 00 грн. за основним платежем та 11250, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем, у порядку передбаченому статтею 56 Податкового Кодексу України, до ГУ Міндоходів у Харківській області за № 23 від 06.02.2015 року була направлена скарга з вимогою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення -рішення.

Рішенням «Про результати розгляду скарги» від 02.04.2015 р. № 296/10/20-40-10-04-17 ГУ Міндоходів у Харківській області скарга ТОВ "Зооветеринарний центр" залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивачем до Державної фіскальної служби України було направлено скаргу № 43 від 17.04.2015 р. на прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року № 0000152211 та рішення ГУ Міндоходів у Харківській області «Про результати розгляду скарги» від 02.04.2015 р. № 296/10/20-40-10-04-17.

Рішенням «Про результати розгляду скарги» № 9451/6/99-99-10-01-01-25 від 30.04. 2015 року Державна фіскальна служба України податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року № 0000152211 та рішення ГУ Міндоходів у Харківській області «Про результати розгляду скарги» від 02.04.2015 р. № 296/10/20-40-10-04-17 залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "Зооветеринарний центр" у перевіряємому податковим органом періоді мало взаємовідносини з ПП «Віарт», яке зареєстровано юридичною особою 16.10.2004 р. номер запису 1 480 102 0000 002518, видами господарської діяльності ПП «Віарт» за КВЕД 2010 є: 46.91. діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 71.20 технічні випробовування та дослідження; 73.11 рекламні агентства, місцезнаходження юридичної особи - 04205, м. Київ, вул. Тимошенко, 21, засновнк - ОСОБА_4: АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу з ЄДР ЮО та ФОП № 20992624 станом на 07.08.2015 року.

При судовому розгляді справи встановлено, що ТОВ "Зооветеринарний центр" (покупець) укладено з ПП «Віарт» (продавець) договір купівлі - продажу товарів від 01.06.2014 р., згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується протягом дії цього Договору в порядку та па умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві ветеринарні субстанція, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі прийняти та оплатити товар.

Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов договору (п. 1.3.).

Пунктом 2.1 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох сторін. Договір діє з моменту його підписання і до 31.05.2015 р. (п. 2.2).

На виконання умов договору ПП «Віарт» виписано видаткову накладну № 08108 від 29.09.2014 р. на суму 135000,00 грн. (відвантажено субстанція селектор). Продавцем складено та надано покупцю відповідну податкову накладну № 108 від 29.08.2014 р.

Як вбачається з акта перевірки вищенаведені операції відображено ТОВ «Зооветеринарний центр» в бухгалтерському обліку наступним чином:

Дт 201 Кт 631 - 135000,00 грн.

Дт 644 Кт 201 - 22500,00 грн.

Транспортування проводилось перевізником ФОП ОСОБА_5 з яким укладено договір про надання транспортних послуг № б\н від 01.06.2014 р., відповідно до якого замовник, що є безпосереднім ініціатором перевозки замовляє, а перевізник надає послуги по доставці вантажу автотранспортом у відповідності з умовами договору. Транспортування проводилось відповідно до ТТН № б\н від 29.08.2014 р.

Факт отримання товару підтверджується копією з журналу реєстрації отриманих довіреностей, журналу обліку субстанцій, журналу вхідного контролю сировини, журналу реєстрації нарядів, посвідчення якості та безпеки №18.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі у вересні 2014 р., про що свідчать копії платіжних доручень: № 2780 від 02.09.2014 р. - 35000 грн.; № 2793 від 12.09.2014 р. - 40000 грн.; № 2855 від 29.09.2014 р. - 20000 грн.; № 2841 від 23.09.2014 р. - 40000 грн.

Як встановлено в ході перевірки вищенаведені операції відображено ТОВ «Зооветеринарний центр» в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 631 Кт 311 - 135000 грн.

Суми податку на додану вартість за цією податковою накладною включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за серпень 2014 р. та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

В свою чергу ПП «Віарт» відніс суми податку на додану вартість за виписаною податковою накладною позивачу до податкових зобов'язань серпня 2014 року, що підтверджується копією податкової інформації від 12.11.2014 р. № 3334/7/26-54-22-02-19-7.

У розділі 4 на стор.6 акта перевірки вказано, що відповідно до бази даних АІС «Податковий блок» розбіжностей між даними податкового зобов'язання ПП «ВІАРТ» та даними податкового кредиту ТОВ «Зооветеринарний центр» за серпень 2014р. не встановлено.

На стор. 7 акта перевірки відповідачем підтверджено, що придбана субстанція селектор оприбуткована на бухгалтерському рахунку № 201 «Сировина та матеріали» для подальшого використання у виробництві ветеринарних припаратів, преміксів та вітаминно-мінеральних добавок, що також підтверджується звітом по складу за серпень 2014 р., оборотними відомостями по рахунках, калькуляцією по преміксу «Рекордсменка», наряду № 569 від 01.09.2014 року.

Вироблена позивачем продукція із використанням придбаного у ПП «Віарт» товару в подальшому був використаний у власній господарській діяльності позивача - реалізований третім особам, що підтверджується копіями товарних накладних, довіреностей, договорів, які містяться в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договір був складений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на податкову інформацію іншого податкового органу, яка не є первинними документами.

Податкова інформація щодо контрагентів позивача інших податкових органів не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не податкова інформація інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту серпня 2014 року по господарським операціям із ПП «Віарт».

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 року № 0000152211 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року № 0000152211 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33750, 00 грн. (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят гривень), в тому числі 22500, 00 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот гривень) за основним платежем та 11250, 00 грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, м. Харків, вул. Червоношкільна наб., 16, код 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт Чкаловське, вул. Леніна, 11, секція А, код ЄДРПОУ 31293151) суму сплаченого судового збору в розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.