Постанова

від 21.08.2010 по справі 9115/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21.08.2010 р. справа № 2а- 9115/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання -Алексєєнко О.В.,

за участі представників :

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехніка Дент" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Харкова проскасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медтехніка Дент»подав позов, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 28.05.2010р. №0000222320/0 та від 28.05.2010р. №0000212320/0.

В обґрунтування заявлених вимог указав, що висновки акту перевірки від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755, з посиланням на котрий були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є помилковими. За твердженням позивача відображених в названому акті порушень ТОВ «Медтехніка Дент»не вчиняло, суму податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПП «БФ «Ліга-Люкс»обраховувало правильно, господарські операції з названим суб'єктом господарювання мали реальний товарний характер, отриманий від ПП «БФ «Ліга-Люкс»товар реалізований іншим суб'єктам права, збитки від здійснення господарських операцій з придбання та подальшої реалізації товару не отримані, валовий дохід від операцій з продажу товару сформований правильно, доказом чому є зміст акту перевірки від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що за викладені в акті від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755 порушення ТОВ «Медтехніка Дент»правомірно притягнуте до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Дослідивши зібрані по справі доказів в їх сукупності, суд відзначає, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медтехніка Дент»пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №089333, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. Вказані обставини визнані сторонами в ході розгляду справи, щодо цих обставин відсутній спір, суд не має сумнівів в достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України суд не вбачає потреби в додатковому доказуванні цих обставин перед судом.

З 30.03.2010р. по 21.04.2010р. працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Медтехніка Дент»(ідентифікаційний код - 36226755) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.02.2009р. по 31.12.2009р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755.

28.05.2010р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000212320/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 781.512,6грн. (основний платіж - 560.740,00грн.; штраф - 220.772,60грн.) та податкове повідомлення -рішення №0000222320/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 672.888,00грн. (основний платіж - 448.592,00грн.; штраф - 224.296грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755 висновки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Медтехніка Дент»вимог п.5.3.9 п.5.3 ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне збільшення валових витрат обігу та виробництва за взаємовідносинами з ПП «БФ «Ліга-Люкс»у зв'язку з неможливістю проведення перевірки діяльності названого платника податків, відсутністю ПП «БФ «Ліга-Люкс»за місцезнаходженням, непричетністю гр.ОСОБА_4, який є засновником та директором ПП «БФ «Ліга-Люкс», до господарської діяльності зазначеного суб'єкта права; про порушення ТОВ «Медтехніка Дент»вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне завищення податкового кредиту з ПДВ на 448.591,80грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Стосовно епізоду порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд відзначає, що на момент виникнення спірних правовідносин питання переліку, змісту та форми відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не унормовано законодавцем у спосіб прийняття відповідного акту законодавства з даного приводу.

Тому, суд вважає за можливе керуватись при вирішенні спору положеннями ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення), де указано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні»; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

На вимогу суду позивачем були надані копії складених ПП «БФ «Ліга-Люкс» накладних, оглянувши які, суд відмічає відсутність дефектів форми, змісту або походження, що згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату означеними накладними юридичного статусу первинного документу.

Беручи до уваги при розв'язанні спору приписи ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що відповідно до приписів названої норми закону у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

В ході розгляду справи з пояснень представників відповідача, які в даній частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що відповідач, ДПІ при винесенні спірних правових актів індивідуальної дії не виходив з відсутності правоздатності або дієздатності позивача, ТОВ «Медтехніка Дент»та його контрагента -ПП «БФ «Ліга-Люкс», відсутності у перелічених суб'єктів права статусу платників податків, в тому числі і податку на додану вартість, нікчемності або невідповідності закону господарських операцій за укладеним між позивачем, ТОВ «Медтехніка Дент»та ПП «БФ «Ліга-Люкс» правочину у формі письмового договору купівлі-продажу №1/04 від 30.04.2009р., фізичної відсутності товару за цими господарськими операціями.

В акті перевірки від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755 таких мотивів для винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не викладено.

Водночас з цим, аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом -Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Отже, при вирішенні спору по справі суду належить перевірити виключно юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача про порушення ТОВ «Медтехніка Дент»у спірних правовідносинах п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на викладені в акті від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755 судження відповідача, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова.

При цьому, суд зважає на приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755 показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому був реалізований ТОВ «Медтехніка Дент»іншим суб'єктам господарювання. Отримання позивачем збитку від операцій з придбання та подальшого продажу товару ДПІ не виявлено, в акті від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755 таких висновків не відображено. В судовому засіданні ці обставини були підтверджені представником відповідача, ДПІ. Окрім того, представник відповідача пояснив суду, що порушень в оприбуткуванні товару, який був в подальшому реалізований ТОВ «Медтехніка Дент»іншим суб'єктам господарювання, проведеною перевіркою виявлено не було. Зазначені пояснення повністю узгоджуються з обставинами спірних правовідносин та з наданими позивачем на вимогу суду до матеріалів справи документами про подальшу реалізацію ТОВ «Медтехніка Дент» товару іншим суб'єктам господарювання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ТОВ «Медтехніка Дент» шляхом проведення операцій з подальшого продажу товару визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання. З огляду на це суд визнає помилковим висновок ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, бо формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Додатково при вирішенні спору суд зауважує, що оглянувши в судовому засіданні укладений між позивачем, ТОВ «Медтехніка Дент»та ПП «БФ «Ліга -Люкс»договір купівлі-продажу №1/04 від 30.04.2009р., суд не вбачає порушень закону в укладенні даного договору, оскільки правочин було укладено право і дієздатними юридичними особами, предмет, зміст прав і обов'язків сторін оглянутого правочину не суперечать закону. Окремо суд відмічає, що текст оглянутого договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами, що свідчить про розумність правової поведінки сторін правочину та відсутність підстав для виважених припущень щодо неповноважності представників.

Пояснення гр.ОСОБА_4, який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців є керівником Приватного підприємства «БФ «Ліга-Люкс», про непричетність до господарської діяльності означеного суб'єкта права та його створення за винагороду не можуть бути взяті судом до уваги, позаяк такі дії утворюють склад злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а доказів порушення за даним фактом кримінальної справи та доказів ухвалення судом вироку у відповідній кримінальній справі відповідачем, ДПІ до окружного адміністративного суду не подано. З огляду на викладене, суд критично ставиться до письмових пояснень гр.ОСОБА_4

Щодо обставин відсутності ПП «БФ «Ліга-Люкс» за місцезнаходженням суд зауважує, що згідно з матеріалами справи (а.с.65) повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням було складено Ленінською МДПІ у м.Луганську лише 09.02.2010р. при тому, що господарські операції між позивачем, ТОВ «Медтехніка Дент»та ПП «БФ «Ліга-Люкс»закінчились ще 14.08.2009р.

З зібраних судом по справі доказів випливає, що позивачем були понесені витрати за взаємовідносинами з ПП «БФ «Ліга-Люкс» шляхом видачі простих векселів та їх подальшої оплати, а також шляхом оплати вартості товарів грошовими коштами шляхом проведення безготівкових розрахунків. Здійснення фізичного переміщення товару підтверджується приєднаними до справи копіями товарно-транспортних накладних. Достовірність поданих ТОВ «Медтехніка Дент»документів про оприбуткування та внутрішнє переміщення товару відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував. Доказів вчинення позивачем та його контрагентом зловмисних взаємоузгоджених дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди; доказів неможливості реального здійснення у спірних правовідносинах господарських операцій між позивачем та ПП «БФ «Ліга-Люкс»з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; доказів відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; доказів обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; доказів здійснення у спірних правовідносинах операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку, відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявив.

Копією листа в.о. першого заступника Голови -начальника УПМ ДПА у Харківській області від 08.07.2010р. №2599/10/26-373 додатково підтверджується відсутність в діях посадових осіб позивача діянь, спрямованих на ухилення від сплати податків, позаяк у порушенні кримінальної справи за відповідними статтями Кримінального кодексу України було відмовлено.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ТОВ «Медтехніка Дент»п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і при цьому не встановив наявності нікчемних правочинів або наявності господарських операцій, які суперечать закону чи інших обставин, які в силу закону спричиняють втрату первинними документами юридичної сили, то факт порушення вказаної норми закону не знайшов свого підтвердження судовим розглядом, а відтак, висновок ДПІ про завищення ТОВ «Медтехніка Дент» валових витрат обігу та виробництва є помилковим.

Стосовно епізоду порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

За матеріалами справи контрагент позивача за договором №1/04 від 30.04.2009р. -ПП «БФ «Ліга-Люкс»на момент виникнення спірних правовідносин мав правовий статус платника податку на додану вартість, що підтверджується актом Ленінської МДПІ у м.Луганську від 28.05.2010р. №881/23-709/36006101 (а.с.76-77) та визнано відповідачем в ході розгляду справи.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ПП «БФ «Ліга-Люкс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, то дана особа мала право на виписування податкових накладних.

Вимоги до податкових накладних визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Приєднані до справи копії податкових накладних вимогам наведеної норми закону відповідають.

Дослідивши акт від 26.04.2010р. №834/23-217/36226755, суд зауважує, що вказаний акт не містить висновків відповідача, ДПІ про вчинення ТОВ «Медтехніка Дент» нікчемних правочинів, про здійснення господарських операцій, які суперечать закону, про наявність інших обставин, які в силу закону спричиняють втрату первинними документами, в тому числі і податковими накладними, юридичної сили.

З'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд окремо зауважує, що відомості про відсутність ПП «БФ «Ліга-Люкс»були встановлені Ленінською МДПІ у м.Луганську 07.07.2008р. та 08.02.2010р., тобто значно раніше та значно пізніше від періоду здійснення господарських операцій між позивачем, ТОВ «Медтехніка Дент» та ПП «БФ «Ліга-Люкс», що мали місце в період часу з 03.05.2009р. по 14.08.2009р. Повідомлення про відсутність ПП «БФ «Ліга-Люкс»за місцезнаходженням було складено Ленінською МДПІ у м.Луганську лише 09.02.2010р. (а.с.65), тобто по минуванню майже шести місяців від дати завершення господарських операцій між позивачем, ТОВ «Медтехніка Дент»та ПП «БФ «Ліга-Люкс», а тому запис про відсутність даного платника за місцезнаходженням об'єктивно не міг бути внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців раніше від 09.02.2010р.

Таким чином, означені акти та повідомлення не можуть доводити ані факту відсутності ПП «БФ «Ліга-Люкс»за місцезнаходженням на момент укладання та виконання правочину у формі договору купівлі-продажу від 30.04.2009р., ані факту обізнаності позивача з обставинами відсутності ПП «БФ «Ліга-Люкс»за місцезнаходженням.

При цьому, суд відзначає, що сам лише факт відсутності суб'єкта господарювання за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців як його місцезнаходження, не має своїм наслідком нікчемності укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А доказів обізнаності позивача та ПП «БФ «Ліга-Люкс»з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських зв'язків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку ДПІ до суду не подано.

За таких обставин, судження відповідача про порушення ТОВ «Медтехніка Дент»вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, так як ДПІ за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано до суду доказів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів самостійного визначення податкового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України В«Про державну податкову службу в Україні" та за ознаками ст..3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд доходить висновку, що ці податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч.1 ст.158, ст.159, ч.ч.1, 2 ст.160, ст.161, ч.1 ст.162, ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ""Медтехніка Дент" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 28.05.2010р. №0000222320/0 та від 28.05.2010р. №0000212320/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехніка Дент" (місцезнаходження - 61105, Харківська область, місто Харків, пров. Сериківський, буб.1-А; ідентифікаційний код - 36226755) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26.08.2010р.

Суддя Сліденко А.В.