Постанова

від 31.08.2015 по справі 826/11489/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2015 року № 826/11489/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС м. Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року № 0001402207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/11489/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 липня 2015 року.

У судовому засіданні 06 липня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 18 листопада 2014 року № 20 та направлення від 18 листопада 2014 року № 3399/22-07, від 25 листопада 2014 року № 161/22-07, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» по взаємовідносинах з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за період липень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 03 грудня 2014 року № 32/1-22-07-26-50-37033974.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 98538,00 грн. в тому числі за липень 2014 року - 98538,00 грн.

На підставі вищезазначеного висновку прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2014 року № 0001402207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 123173,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 98538,00 грн., за штрафними санкціями - 24635,00 грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2014 року № 0001402207 - залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 26 березня 2015 року № 5060/10/26-15-10-08-16 та ДФС України від 03 червня 2015 року № 11518/6/99-99-10-01-04-25).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 03 грудня 2014 року № 32/1-22-07-26-50-37033974.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» зареєстровано як юридична особа Головним управлінням юстиції у місті Києві 01 квітня 2010 року № 10681020000025827, ідентифікаційний код юридичної особи 37033974.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1, відповідно до умов якого, замовник доручає підряднику виконати роботи з ремонту корівника за адресою: Україна, Чернігівська область, Куликівський район, село Ковчин. Перелік виконуваних робіт зазначений у додатку № 1 (Кошторис). Замовник зобов'язується, прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом прийому - передачі виконаних робіт, підписаним двома сторонами та уповноваженими представниками сторін (пункт 5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов названого договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» надало копії договору на виконання підрядних робіт від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1, додаток №1 до договору на виконання підрядних робіт від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1 (Кошторис), акт передачі приміщення для здійснення робіт від 20 червня 2014 року, акт прийняття - передачі приміщення після здійснення робіт від 31 липня 2014 року, акт приймання виконаних робіт з ремонту корівника від 31 липня 2014 року № 1, відомості ресурсів на ремонт корівника до акту від 31 липня 2014 року № 1, акт надання послуг від 31 липня 2014 року № 549, акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 липня 2014 року, податкові накладні від 31 липня 2014 року № 1010, № 90, платіжні доручення від 23 вересня 2014 року № 555, від 09 квітня 2015 року № 35, від 7 квітня 2015 року № 25, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за липень 2014 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних,

Також позивачем надано копії видаткових накладних від 01 липня 2014 року №№ 3, 4, 5, 6 від 24 червня 2014 року №№ 1, 2 що підтверджують передачу ТОВ «Брокбудкепітал» матеріалів на виконання робіт за договором на виконання підрядних робіт від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1, копії товарно-транспортних накладних від 01 липня 2014 року №№ 3, 4, 5, 6, що підтверджують факт перевезення вказаних у видаткових накладних матеріалів необхідних для виконання договору.

У свою чергу, на підтвердження реальності господарських операцій проведених між ТОВ «Брокбудкепітал» та позивачем, останнім надано суду копію договору оренди нежитлових приміщень від 01 червня 2014 року № 01/06/14-2 та акт прийому-передачі до вказаного договору, копію договору від 01 листопада 2013 року № 01/11/13-1 та акт прийому-передачі до вказаного договору, копії договорів оренди транспортного засобу та актів прийому-передачі предмета оренди відповідно до вказаних договорів.

Також, позивачем надано видаткові накладні від 25 березня 2014 року № КИФ640, від 25 травня 2014 року № КИФ338, від 12 травня 2014 року № КИФ702, від 13 травня 2014 року № КИФ709, від 28 травня 2014 року № 2009017, від 24 червня 2014 року № 2011131, від 25 червня 2014 року № РН-0015283, від 27 червня 2014 року № М-00000388, від 23 липня 2014 року № М-00000457, податкові накладні від 25 березня 2014 року № 379, від 12 травня 2014 року № 138, від 13 травня 2014 року № 159, від 28 травня 2014 року № 201162, від 24 червня 2014 року № 201129, від 24 червня 2014 року № 31, від 25 червня 2014 року № 4936, від 27 червня 2014 року № 100, від 21 липня 2014 року № 79, від 22 липня 2014 року № 90, від 23 липня 2014 року № 99, платіжні доручення від 25 березня 2014 року № 114, від 27 березня 2014 року № 121, від 12 травня 2014 року № 214, від 13 травня 2014 року № 218, від 24 червня 2014 року № 339, від 07 липня 2014 року № 374, від 25 червня 2014 року № 348, від 27 червня 2014 року № 364, від 27 червня 2014 року № 361, від 21 липня 2014 року № 404, від 22 липня 2014 року № 405, від 23 липня 2014 року № 409, рахунки на оплату від 12 травня 2014 року № КИФ1188, від 13 травня 2014 року № КИФ1201, від 24 червня 2014 року № 200016255, рахунки-фактури від 26 червня 2014 року № М-00000654, від 21 липня 2014 року № М-00000784, товарно-транспортні накладні від 13 травня 2014 року № КИФ709, від 26 травня 2014 року № 200012987, від 24 червня 2014 року № АВ0206305, від 27 червня 2014 року, акт надання послуг від 24 червня 2014 року № 68, що підтверджують факт придбання будівельних товарів необхідних для виконання договору від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1, їх перевезення та поставку.

Крім того, позивачем надано фотозвіт проведених робіт, за наслідками виконання договору від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88. Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ТОВ «Брокбудкепітал» на ім'я позивача за результатами виконання відповідного договору, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що договір на виконання підрядних робіт від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1 був укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) на виконання договору підряду на виконання робіт від 19 червня 2014 року № 19/06/14, укладеного між позивачем (підрядник) та СФГ «Колос» (замовник).

Так, із вказаного договору вбачається, що підрядник має право залучати за свій рахунок для виконання робіт третіх осіб, шляхом підписання з ними окремого договору (пункт 4.2 Договору від 19 червня 2014 року № 19/06/14).

Відтак, позивачем для проведення робіт передбачених вказаним договором, правомірно було залучено ТОВ «Брокбудкепітал», шляхом укладання з ним договору на виконання підрядних робіт від 19 червня 2014 року № СП 19/06.2014-1.

У свою чергу, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

Крім того, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платників податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

В силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та/або несплату податкових зобов'язань платниками податку - контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цього правочину не уповноваженою на те особою.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та наявність належним чином оформлених первинних документів, суд приходить до висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30 грудня 2014 року № 0001402207.

3. Судові витрати в сумі 246,35 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Дом-С» (код ЄДРПОУ 37033974) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник