Постанова

від 30.09.2015 по справі 826/15717/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2015 року 08:25 справа №826/15717/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Технополіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ від 25 лютого 2015 року №320 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року №№0001182201, 0001172201 та №0001162201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року відкрито провадження у справі №826/1571715, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 вересня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі від 25 лютого 2015 року №320 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Технополіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО" за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, про що складено відповідний акт від 11 березня 2015 року №311/26-53-22-01-21/32306590 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок додану варітьсь за жовтень 2014 року на суму 451 848,00грн., та пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2014 році на загальну суму 410 240,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих товарів/послуг по відносинам із ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО", у зв'язку із отриманням податкової інформації про відсутність реального здійснення ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО" господарських операцій, відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, як от персонал, складські приміщення, транспортні засоби, здійснення операцій з товаром, який не вироблявся або не міг бути вироблений.

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 24 березня 2015 року №0001162201, яким ТОВ "Технополіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 677 772,00 грн., у тому числі за основним платежем - 451 848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 225 924,00 грн.;

від 24 березня 2015 року №0001172201, яким ТОВ "Технополіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 512 800,00 грн., у тому числі за основним платежем - 410 240,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102 560,00 грн.;

від 24 березня 2015 року №0001182201, яким ТОВ "Технополіс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 3 975,00 грн.

Позивач вважає протиправним наказ щодо проведення перевірки та вказані вище податкові повідомлення-рішення, оскільки підстави для проведення перевірки не існувало, а спірні господарські операції є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про відповідність своїх дій вимогам законодавства та про правомірність визначення суми грошових зобов'язань.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як підставу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Технополіс" відповідач визначив підпункт 78.1.4 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, в даному випадку право на прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірка проводиться на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказу виникає за наявності двох умов: 1) виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наявних у праві доказів вбачається, що відповідач звернувся до ТОВ "Технополіс" із запитом про надання інформації та її документального підтвердження від 16 січня 2015 року №707/10/26-53-2-05-11, в якому просив надати письмові пояснення та відповідні підтверджуючі документи, зокрема по відносинам із ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО".

Вказаний запит отримано представником позивача 23 січня 2015 року, що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідно відповідь на запит контролюючого органу повинна бути надана після спливу 10 робочих з днів, а саме до 07 лютого 2015 року (включно).

Разом з тим, суд встановив, що відповідь на запит ДПІ у Дніпровському районі та документи по відносинам із ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО" надано лише 09 лютого 2015 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача на листі ТОВ "Технополіс" від 09 січня 2015 року №0118, тобто після закінчення 10 робочих днів з дня отримання запиту. Вказане позивачем не заперечується.

У той же час відповідачем не підтверджено факту виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ТОВ "Технополіс", зокрема не вказано, у чому полягає недостовірність та у якій саме податковій декларації, що виключає наявність у межах спірних правовідносин підстав для прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки.

За таких підстав суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного наказу та задоволення позовних вимог у цій частині.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про реалізацію оскаржуваного наказу шляхом проведення відповідної перевірки та відсутність у зв'язку із цим порушеного права, з урахуванням наступного.

Суд при вирішенні спору виходив із правових позицій, викладених у рішеннях Верховного Суду України, які відповідно до частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ "Мрія" до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки зазначено, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі за позовом ТОВ "Будгарантінвест-55" до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправним дій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах вказала, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки.

Таким чином, прийняття відповідачем наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки за відсутності правових підстав є безумною підставою для скасування такого наказу, не залежно від обставин його фактичної реалізації шляхом проведення перевірки.

В частини позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Технополіс" неправомірно сформувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податковий кредит з податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО".

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Технополіс" та його контрагентом - ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З наявних у справі доказів вбачається, що 02 вересня 2013 року між ТОВ "Технополіс" (покупець) та ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО" (постачальник) укладено договір №12-44/-11-2, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю хонінгувальний станок з ЧПУ Sunnen HTS-124-020.

Відповідно до пункту 3.6 договору постачальник зобов'язується повідомити покупця про готовність до відвантаження товару за п'ять банківських днів до відвантаження; постачальник зобов'язується разом з відвантаженим товаром надати покупцю наступні документи: оригінал рахунку-фактури на товар, сертифікати якості, накладні на товар, інструкцію з експлуатації товару із зазначенням моделі та серійного номера, завіреного печаткою та підписом заводу-виробника, товарно-транспортну накладну.

Згідно зі специфікацією від 02 вересня 2013 року постачальник постачає верстат хонінгувальний з ЧПУ моделі Sunnen HTS-124-020 на умовах поставки DDP (пункт поставки склад ПАО "ДрМЗ", м. Дружківка, вул. Леніна, 7) за правилами Інкотермс 2010.

Як підтверджують рахунки-фактури та видаткові накладні, у жовтні 2014 року постачальник поставив позивачу наступні товари: свердло, акум, пластина, плівка з полімерів етилену, плівка ПВХ без малюнку, плівка самоклейка поліпропіленова.

ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 2 734 936,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 455 822,69 грн.

За поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошової кошти, що підтверджується копіями відповідних виписок банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам позивача із постачальником, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що придбаний у ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО" товар у подальшому реалізовано на адресу третіх осіб, ТОВ "Київський республіканський Автоцентр", ТОВ "ТК "Хімвіол", ТОВ "Станкоінструментімпорт" та ТОВ "ТД "КАМАЗ", на підтвердження чого надав суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, позивачем не доведено фактичної поставки придбаного товару, оскільки в матеріалах справи відсутні сертифікати якості, інструкція з експлуатації товару із зазначенням моделі та серійного номера, завіреного печаткою та підписом заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, як передбачено у пункті 3.6 договору, а також не обґрунтовано, що придбаний ним товар є складовими частинами верстата хонінгувального з ЧПУ моделі Sunnen HTS-124-020.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс визначено, що термін DDP DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination) ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Однак, позивачем не доведено, що придбаний товар доставлений до пункту поставки склад ПАО "ДрМЗ", м. Дружківка, вул. Леніна, 7, зокрема щодо наявності складських приміщень та відносин із ПАО "ДрМЗ".

Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів оприбуткування та зберігання придбаного товару.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари та послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених податкових накладених та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО" у зв'язку з придбанням товарів та робіт.

Суд звертає увагу, що наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних у ТОВ "ТК "Агро-Інкам СВО", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Технополіс" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі залишились не підтвердженими.

При цьому скасування наказу про проведення перевірки не є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за умови доведеності факту порушень вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Технополіс" підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлювала, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що за майнові вимоги позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог немайнового характеру, на користь Державного бюджету України з позивача належить стягнути решту суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 457,88 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн. + 73,08 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25 лютого 2015 року №320 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" (код ЄДРПОУ 32306590; 02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 7) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 457,88грн. (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім гривень вісімдесят вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко