Рішення

від 29.09.2015 по справі 906/1317/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" вересня 2015 р. Справа № 906/1317/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Жмуд Н.В. - довіреність від 28.09.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опілля-Плюс" (м. Тернопіль)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 119906,80 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 119906,80грн., з яких: 36370,60грн. основного боргу, 66558,20грн. пені, 16341,30грн. інфляційних та 3298,14грн. 3% річних.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 48-53).

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

10.09.2015 до суду повернулась копія ухвали суду від 31.08.2015, з поштовою відміткою: "За закінченням терміну зберігання", що направлялась відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: 10024, АДРЕСА_1 (а.с. 33-36).

25.09.2015 на адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Житомирської області від 14.09.2015, направлена відповідачу за адресою: 10024, АДРЕСА_1, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 43-45).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (а.с. 54-55), згідно якого юридична адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За вказаного, враховуючи наявні у справі документи, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 між TOB "Опілля-Плюс" (постачальник/позивач) та ФОП ОСОБА_2 (покупець/відповідач) укладено договір поставки №67 (далі - Договір; а.с. 12-14), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Під товаром у цьому Договорі розуміється вся продукція поставлена згідно накладних (п. 1.2. Договору).

Позивач вказує, що належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, поставивши відповідачу товар, згідно видаткової накладної №3438 від 15.12.2014, на суму 36370,60грн.

Оскільки станом на 01.08.2015 відповідач свої договірні зобов'язання в частині оплати поставленого товару не виконав, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.

За неналежне виконання зобов'язань за Договором, на підставі п. 4.4. Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 66558,20грн. пені, а також 636,70грн. 3 % річних та 16341,30грн. інфляційних, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі поставки №67 від 14.01.2014 (а.с. 12-14).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, видатковою накладною №3438 від 15.12.2014 (а.с.15) підтверджено факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 36370,60грн.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.4. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару покупець зобов'язаний здійснити в повному обсязі через 14 календарних днів з дати поставки.

Натомість, доказів виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати поставленого по вищевказаній видатковій накладній товару на загальну суму 36370,60грн. матеріали справи не містять.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 36370,60грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.4.4. Договору, покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.4. цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Водночас господарський суд враховує, що п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені за період з 30.12.2014 по 30.06.2015 у розмірі 66558,20грн., господарський суд встановив, що правомірним за вказаний період є її нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості 36370,60грн., що згідно розрахунку суду становить 9185,32грн. У задоволенні 57372,88грн. пені слід відмовити.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % (а.с. 11), нарахованих в сумі 636,70грн. за період з 30.12.2014 по 31.07.2015, суд встановив, що вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних за період з грудня 2014 по червень 2015 у розмірі 16341,30грн., суд дійшов висновку, що правомірним є їх нарахування у розмірі 14805,45грн. У задоволенні 1535,85грн. слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 60998,07грн., з яких 36370,60грн. основного боргу, 9185,32грн. пені, 636,70грн. 3 % річних, 14805,45грн. інфляційних. У задоволенні 57372,88грн. пені та 1535,85грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10024, АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опілля-Плюс" (46003, Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул. Білецька, буд. 33, ід. код 38795196)

- 36370,60 грн. основного боргу;

- 9185,32 грн. пені;

- 636,70 грн. 3 % річних;

- 14805,45 грн. інфляційних;

- 1219,96 грн. судового збору.

3. У стягненні 57372,88грн. пені та 1535,85грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.10.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (згідно заяви: 46003, АДРЕСА_3) рек. з пов.

3 - відповідачу (рек. з пов.)