Рішення

від 28.09.2015 по справі 906/952/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" вересня 2015 р. Справа № 906/952/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор: Рудченко М.М. - посв.№031535 від 23.01.2015;

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №710/01-39 від 06.05.2015;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'яний регіон"

про стягнення 57658,84грн, розірвання договору оренди землі від 09.01.2009, повернення земельної ділянки площею 5,68га

Прокурором Володарсько-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації подано позов про розірвання договору оренди землі від 09.01.2009, повернення земельної ділянки площею 5,68га, що розташована на території Зубринської сільської ради Володарсько-Волинського району та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 57658,84грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати згідно умов договору оренди землі від 09.01.2009.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суду повернулися ухвали від 30.06.2015, 16.07.2015, 04.08.2015, 15.09.2015, які направлялися за місцезнаходження відповідача (12125, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, с. Човнова) та за адресою реєстрації засновника ТОВ "Кам'яний регіон" (02222, АДРЕСА_1) з відмітками поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його або його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши прокурора і представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2009 між Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'яний регіон" (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до п.1 якого орендодавець надає (продовжує), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку землі промисловості, яка знаходиться на території Зубринської сільської ради Володарсько-Волинського району (за межами населеного пункту біля с.Човнова) (а.с. 13-14).

Згідно з п.3 зазначеного Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,6800га, в тому числі під відкритими розробками - 5,6800га.

Пунктами 15 і 16 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Човновського родовища граніту. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.20 Договору).

Так, у матеріалах справи знаходиться акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Кам'яний регіон" на території Зубринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 19.12.2008, в якому вказано, що до користування земельною ділянкою ТОВ "Кам'яний регіон" приступає з часу підписання цього акта і державної реєстрації договору оренди (а.с. 15).

Слід зазначити, що договір оренди землі від 09.02.2009 зареєстровано у Володарсько-Волинському реєстраційному офісі Житомирської регіональної філії ДП В«Центр державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» 09.01.2009 за №040920600001.

Таким чином, спірна земельна ділянка була передана в оренду відповідачу належним чином.

Надавши правову оцінку усім доказам, наданим прокурором і позивачем, наявним у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору від 09.01.2009, який за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується зі ст.93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі).

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду землі").

Загалом, системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.14р. в адміністративній справі 21-274а14, № 42010791).

Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв'язку з цим, та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку ( підпункт 1.3 пункту 1 Постанови ВГСУ від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Так, відповідно до п.9 договору оренди землі від 09.01.2009 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме - 53534,00грн в рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 Договору).

Пунктом першим статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.11 Договору орендна плата вноситься у такі строки щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання з внесення орендної плати за договором оренди землі від 09.01.2009 належним чином не виконав, що, зокрема, підтверджується довідкою №666/15-31 від 23.06.2015 Володарсько-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області, в якій зазначено, що заборгованість відповідача з орендної плати за землю станом на 23.06.2015 становить 57658,84грн (а.с. 37).

Таким чином, станом на день звернення з позовною заявою до суду в Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'яний регіон" перед Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією існувала заборгованість у сумі 57658,84грн (за період з 30.09.2014 по 23.06.2015).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 57658,84грн боргу з орендної плати за землю обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі від 09.01.2009 та повернення позивачу земельної ділянки площею 5,68га, яка розташована на території Зубринської сільської ради Володарсько-Волинського району, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 Договору договір укладено на час терміну дії спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами до 18.11.2024.

Разом з тим, п.38 Договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 651 ЦК України та ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в разі невиконання сторонами обов'язків, визначених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" і умовами договору.

Так, у постанові Верховного Суду України (судова палата у господарських справах) від 08.05.12 у справі №5021/966/2011 викладено правову позицію про те, що приписи ч.2 ст. 651 ЦК України є загальними для розірвання будь-якого договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі і с т о т н о г о порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

У постанові Верховного Суду України (судові палати у цивільних та господарських справах) від 18 вересня 2013 року (№ рішення в реєстрі 34064402, справа № 6-75цс13) стосовно застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України викладено наступну правову позицію:

- і с т о т н и м є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору;

- оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою;

- оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України;

- іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору;

- вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона;

- у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

При цьому, судом не встановлено, що Володарсько-Волинській районній державній адміністрації неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо несплати орендної плати завдано реальних збитків і що позивач не зможе отримати очікувану орендну плату в подальшому.

Натомість, п.14 договору оренди землі від 09.01.2009 передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день (його частини) погашення, за кожен календарний день прострочення.

Тобто, позивач може захистити свої права та інтереси у визначений в п.14 Договору правовий спосіб.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи прокурора, який посилаючись на те, що відповідачем орендована земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, а також на систематичну несплату останнім орендної плати, просить суд розірвати даний договір оренди земельної ділянки від 09.01.2009, повернути її Володарсько-Волинській районній державній адміністрації, враховуючи наступне.

Положеннями ст.1 Закону України "Про землеустрій" закріплено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки - її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом.

Відповідно до п.ж ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Право користування земельною ділянкою, згідно положень ст.792 Цивільного кодексу України, ст.ст.92, 116, 124, 125 Земельного кодексу України - це строкове або безстрокове право використовувати надану відповідно до закону земельну ділянку з метою, яка відповідає її цільовому призначенню. Правовою підставою для використання земельної ділянки є рішення уповноваженого органу влади, а також акт постійного користування земельною ділянкою (без встановлення строку) або договір оренди земельної ділянки (на визначений строк).

Користування земельною ділянкою може бути припинено з підстав, визначених законом.

Користування земельною ділянкою може бути припинено у разі наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ч.2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як суд зазначав вище, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями ст.141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення користування земельною ділянкою. Перелік цих підстав включає обставини, які пов'язуються з недобросовісною поведінкою орендаря, зокрема порушенням орендарем умов, які стосуються цільового використання землі. Тобто, використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, а з іншою метою, або, у інший спосіб є самостійною підставою припинення права користування земельною ділянкою, яке здійснюється шляхом розірвання договору оренди відповідно до п. "а" ч.1 ст.143 Кодексу.

Отже, вимога про дострокове примусове розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, встановлених ст.651 Цивільного кодексу України, ст.141 Земельного кодексу України, ст.32 Закону України "Про оренду землі" передбачає доведення обставин нецільового використання орендарем земельної ділянки.

У матеріалах справи знаходиться довідка Зубринської сільської ради №117 від 07.05.2015, в якій повідомляється, що ТОВ "Кам'яний регіон" не проводив промислової розробки Човнівського родовища граніту (за межами с. Човнова) за період з 2009 по 07.05.2015 (а.с. 33).

Тобто, було встановлено факти невикористання відповідачем земельної ділянки для промислової розробки в певний період часу, однак доказів, на підставі яких можна прийти до висновку про н е ц і л ь о в е використання землі надано не було.

Слід зазначити, що в разі встановлення порушень, передбачених ст.143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Юридичний зміст поняття "використання за не цільовим призначенням" застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Таким чином, підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Аналогічна правова позиція викладена, і в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2015 у справі №17/5007/1093/12.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди землі від 09.01.2009.

Оскільки, судом відмовлено в позові в частині розірвання договору оренди землі від 09.01.2009, то і вимога щодо повернення земельної ділянки, яка є предметом даного договору, не підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судового збору варто зазначити наступне.

У зв'язку з відмовою прокурору в позові за позовними вимогами немайнового характеру - розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки судовий збір у розмірі 2436,00грн господарський суд покладає на позивача (п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У зв'язку із задоволенням позову прокурора в частині стягнення орендної плати (вимога майнового характеру), господарський суд покладає судовий збір у сумі 1827,00грн на відповідача в цілому на підставі ч.2 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'яний регіон" (12125, Житомирська обл., Володарсько-Волинський район, с. Човнова; ідентифікаційний код 33093705) на користь Володарсько-Волинської районної державної адміністрації (12101, Житомирська обл., смт Володарськ-Волинський, вул. К.Маркса, 6; ідентифікаційний код 04053631):

- 57658,84грн - боргу з орендної плати.

3. У позові в частині розірвання договору оренди землі від 09.02.2009 за №040920600001 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 5,68га нормативною грошовою оцінкою 1070680грн (кадастровий номер 0821182000:07:001:267), яка розташована на території Зубринської сільської ради Володарсько-Волинського району (за межами населеного пункту) відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'яний регіон" (12125, Житомирська обл., Володарсько-Волинський район, с. Човнова; ідентифікаційний код 33093705) в дохід Державного бюджету України - 1827,00грн судового збору.

5. Стягнути з Володарсько-Волинської районної державної адміністрації (12101, Житомирська обл., смт Володарськ-Волинський, вул. К.Маркса, 6; ідентифікаційний код 04053631) в дохід Державного бюджету України - 2436,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.10.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з пов.)

3 - прокурору