Рішення

від 24.09.2015 по справі 910/16841/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2015Справа №910/16841/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус»

До Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

Про стягнення 36 641 553,20 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін :

Від позивача: Коваленко І.В. - представник за довіреністю;

Від відповідача: Бондар О.Г. - представник за довіреністю;

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус» (далі - позивач, ТОВ «Проектна компанія «Ярус») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Департамент) про стягнення 3% річних в сумі 2 574 611,28 грн. за період з 30.07.2013 по 25.06.2015, а також 34 066 941,92 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 31.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/16841/15 та розгляд справи призначено на 30.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, розгляд справи відкладено до 16.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 розгляд справи відкладено до 24.09.2015.

В судовому засіданні 24.09.2015 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 по справі № 5011-41/15193-2012, яке набрало законної сили, було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 45 006 375,42 грн. основного боргу та 50 016,22 грн. судового збору. Проте, відповідачем рішення суду було виконано лише в частині сплати 50 016,22 грн. судового збору, основний борг в сумі 45 006 375,42 грн. сплачено відповідачем не було. Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 45 006 375,42 грн. позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 574 611,28 грн., а також 34 066 941,92 грн. інфляційних втрат з посиланням на припис ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача судовому засіданні 24.09.2015 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмовому відзиві на позов відповідач в обґрунтування заперечень посилався на те, що грошові кошти в сумі 45 006 375,42 грн. обліковуються на дохідному рахунку спеціального фонду бюджету міста Києва, і відповідач не є розпорядником бюджетних коштів на вказаному рахунку, а здійснює лише контроль за надходженнями коштів за інвестиційними договорами до бюджету міста Києва. Крім того, відповідач звертався до суду з заявами про відстрочення виконання рішення суду, зміну способу та порядку його виконання, і у задоволенні яких відповідачу було відмовлено. Таким чином відповідач вважає, що ним вжито усіх належних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстави для застосування до нього відповідальності за порушення господарського зобов'язання згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутні.

Представник третьої особи в судове засідання 24.09.2015 не з'явився. Третьою особою вимог ухвал суду не виконано.

Місцезнаходження третьої особи за адресою: 01044 м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, на яку було відправлено ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні 24.09.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 5011-41/15193-2012 задоволено частково позовні вимоги ТОВ «Проектна компанія «Ярус» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме: присуджено до стягнення з Департаменту на користь ТОВ «Проектна компанія «Ярус» 45 006 375,42 грн. основного боргу та 50 016,22 грн. судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 5011-41/15193-2012 мотивовано наступним:

- на виконання умов укладеного між ТОВ «Проектна компанія «Ярус», Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та КП «Київський метрополітен» інвестиційного договору № 049-13/1/27 від 31.10.2007, ТОВ «Проектна компанія «Ярус» було перераховано на користь Департаменту грошові кошти в загальній сумі 50535621,42 грн. (5529246,00 грн. компенсації відповідачу витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, сплачені відповідно до пункту 2.6.1., 2.2. інвестиційного договору; 44925125,42 грн. коштів на створення соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури м. Києва, сплачені відповідно до пунктів 2.3, 2.6.2 інвестиційного договору; 81 250,00 грн. сплачені відповідно до пункту 2.6.2. інвестиційного договору (в редакції додаткової угоди від 17.06.2009).

- з метою виконання умов інвестиційного договору, 23.06.2009 між ТОВ «Проектна компанія «Ярус», як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем, було укладено 11 договорів оренди земельних ділянок №66-6-00517, 66-6-00518, 66-6-00519, 66- 6-00520, 66-6-00521, 66-6-00522, 66-6-00523, 66-6-00524, 66-6-00525, 66-6-00526, 66-6-00527, які були визнані недійсними з моменту укладення рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 57/325, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2012 2012;

- оскільки договори оренди земельних ділянок, які були укладені між ТОВ «Проектна компанія «Ярус» і Київською міською радою визнані недійсними з дати їх укладання в судовому порядку, а тому наявні підстави для застосування положень пункту 4.2.6. інвестиційного договору щодо повернення на користь ТОВ «Проектна компанія «Ярус» сплачених Департаменту коштів на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та коштів за додатковою пропозицією інвестора у загальній сумі 45 006 125,42 грн.;

- 01.08.2012 ТОВ «Проектна компанія «Ярус» на адресу Департаменту було направлено вимогу про повернення грошових коштів сплачених на виконання умов інвестиційного договору, яка отримана 06.08.2012 (вих. лист № 01/08 від 01.08.2012), але Департамент у строк встановлений в п. 4.2.6 договору (протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги про повернення коштів) грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим сума у розмірі 45 006 375,42 грн. (44 925 125, 42 грн. + 81 250,00 грн.) присуджена до стягнення з Департаменту на користь ТОВ «Проектна компанія «Ярус».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 5011-41/15193-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 15.10.2013 постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 5011-41/15193-2012 залишені без змін.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У рішенні від 25.07.2002 по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами спору, ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 від 31.07.2014 у задоволенні заяв Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-41/15193-2012 від 18.03.2014 відмовлено. Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015, у задоволенні заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. у справі № 5011-41/15193-2012 відмовлено повністю.

Відповідно до п. 9 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 N 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 N 10/25, від 04.07.2011 N 13/210/10, від 12.09.2011 N 6/433-42/183, від 14.11.2011 N 12/207, від 23.01.2012 N 37/64.

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» наголошено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не є підставою для припинення зобов'язання, що випливає з положень ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 5011-41/15193-2012 було виконано лише в частині сплати 50 016,22 грн. судового збору, основний борг в сумі 45 006 375,42 грн. сплачено відповідачем не було.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Матеріали справи свідчать про те, що за станом на момент вирішення спору відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем зі сплати грошових коштів в сумі 45 006 375,42 грн., яка присуджена до стягнення згідно рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 5011-41/15193-2012, яке залишено без змін Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013, не виконано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 45 006 375,42 грн. у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

В свою чергу, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2 574 611,28 грн. за період з 30.07.2013 (тобто з моменту набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції) по 25.06.2015 (граничний період, визначений позивачем самостійно), а також 34 066 941,92 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 31.05.2015, визначений позивачем з урахуванням рекомендацій нарахування інфляційних втрат листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Суд, перевіривши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з розрахунками щодо строків, сум, ставок нарахувань наведених показників на суму основної заборгованості в розмірі 45 006 375,42 грн., а саме: 3% річних в сумі 2 574 611,28 грн. за період з 30.07.2013 по 25.06.2015, а також 34 066 941,92 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 31.05.2015, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача про неможливість виконання зобов'язання, оскільки грошові кошти в сумі 45 006 375,42 грн. обліковуються на дохідному рахунку спеціального фонду бюджету міста Києва, і відповідач не є розпорядником бюджетних коштів на вказаному рахунку, а здійснює лише контроль за надходженнями коштів за інвестиційними договорами до бюджету міста Києва, судом відхиляється. Облік грошових коштів на певному рахунку не є підставою для звільнення відповідача від виконання ним своїх грошових зобов'язань, і відповідно, не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Також не можуть бути прийнятими до уваги і твердження відповідача про те, що він звертався до суду з заявами про відстрочення виконання рішення суду, зміну способу та порядку його виконання, тобто вживав усіх належних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому відсутні підстави для застосування до нього відповідальності за порушення господарського зобов'язання згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, оскільки відповідачу відмовлено у задоволенні вказаних заяв.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Проектна компанія «Ярус» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9, код ЄДРПОУ 34937363) 3% річних в сумі 2 574 611 (два мільйони п'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот одинадцять) грн. 28 коп., інфляційних втрат в сумі 34 066 941 (тридцять чотири мільйони шістдесят шість тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 92 коп., а також 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.10.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова