Рішення

від 01.10.2015 по справі 916/3515/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2015 р.Справа № 916/3515/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фиш МаркетВ» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8, офіс 3, код ЄДРПОУ 36603363)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод В»ДунайВ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4А, код ЄДРПОУ 39109526)

про стягнення заборгованості за Договором поставки від 02.12.2014 № ДФ 02/12-14 у розмірі 983 519,47 грн., з яких 584 474,00 грн. - сума основного боргу, 151 091,90 грн. - пеня, 238 034,01 - інфляційні втрати, 9 646,56 грн. - 3 % річних

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 07.09.15 № 07/09);

Від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 28.07.15).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фиш МаркетВ» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод „ДунайВ» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 02.12.2014 № ДФ 02/12-14 у розмірі 983 519,47 грн., з яких 584 474,00 грн. - сума основного боргу, 151 091,90 грн. - пеня, 238 034,01 - інфляційні втрати, 9 646,56 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 27.08.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 16.09.2015.

В судовому засіданні 16.09.2015 оголошена перерва до 01.10.2015.

Представник позивача подав заяву від 15.09.2015 (вх. № 2-5098/15 від 16.09.2015) про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать Відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод „ДунайВ» , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39109526, в межах заявлених позовних вимог про стягнення боргу у сумі 584 747,00 грн., пені у сумі 151 091,90 грн., інфляційного збільшення боргу у сумі 238 034,01 грн., 3 % річних у сумі 9 646,56 грн., всього на загальну суму 983 519,47 грн. /а.с. 57-58/.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16).

Проте, вказана заява позивача про забезпечення позову не містить посилання на обставини які, можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. А відтак, враховуючи наведене, заява позивача від 15.09.2015 (вх. № 2-2098/15 від 16.09.2015) про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 530, 543, 554, 610, 611, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статті 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов Договору поставки від 02.12.2014 № ДФ 02/12-14, щодо оплати поставленого товару.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково. Відповідач надав відзив від 28.09.2015 (вх. № 24129 від 29.09.2015), в якому визнав суму основного боргу, просив суд зменшити розмір пені до 53 014,70 грн. та 3 % річних до 3 384,75 грн., та відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в:

02.12.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № ДФ 02/12-14 (далі - Договір від 02.12.2014) /а.с. 13-15/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 4.1, 5.1, 5.2 Договору від 02.12.2014 постачальник (Позивач) зобов'язався поставити, а покупець (Відповідач) прийняти і оплатити товар-рибу свіжоохолоджену, свіжоморожену океанічного, морського, річного чи озерного походження на умовах договору. Асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна товару узгоджується і вказується в товарно-транспортних накладних чи товарних накладних, які є невід'ємною частиною товарно-транспортної накладної. Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Строк оплати - по факту доставки товару на склад покупця, та не пізніше 30 календарних днів з дати доставки відповідно до накладної.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частинами першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 731 220,98 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

63 098,98 грн. - видаткова накладна від 08.12.2014 № РН-0073 (а.с. 16);

362 747,00 грн. - видаткова накладна від 09.12.2014 № РН-0074 (а.с. 18);

7 875,00 грн. - видаткова накладна від 09.12.2014 № РН-0077 (а.с. 20);

140 000,00 грн. - видаткова накладна від 11.12.2014 № РН-0075 (а.с. 22);

157 500,00 грн. - видаткова накладна від 12.12.2014 № РН-0076 (а.с. 24);

Відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 146 473,98 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ „Фиш МаркетВ» (а.с. 66-70), а саме:

25 098,98 грн. - 16.12.2014;

38 000,00 грн. - 17.12.2014;

20 000,00 грн. - 18.12.2014;

43 500,00 грн. - 05.02.2015;

7 875,00 грн. - 18.02.2015;

12 000,00 грн. - 02.03.2015.

Отже, сума боргу Відповідача за видатковими накладними від 09.12.2014 № РН-0074, від 11.12.2014 № РН-0075, від 12.12.2014 № РН-0076 за Договором від 02.12.2014 складає 584 474,00 грн. (731 220,98 - 146 473,98 = 584 474,00), що не заперечується Відповідачем у відзиві на позовну заяву /а.с. 80/.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 Договору від 02.12.2014 передбачено, що за прострочення оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором від 02.12.2014 за періоди визначені Позивачем, становить суму у розмірі 151 091,90 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 287 247,00 10.01.2015 - 05.02.2015 27 14.0000 % 5 949,55 287 247,00 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 7 979,96 287 247,00 04.03.2015 - 08.07.2015 127 30.0000 % 59 967,73 140 000,00 12.01.2015 - 05.02.2015 25 14.0000 % 2 684,93 140 000,00 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 3 889,32 140 000,00 04.03.2015 - 10.07.2015 129 30.0000 % 29 687,67 157 500,00 13.01.2015 - 05.02.2015 24 14.0000 % 2 899,73 157 500,00 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 4 375,48 157 500,00 04.03.2015 - 11.07.2015 130 30.0000 % 33 657,53 Всього: 151 091,90

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 № 18).

Отже, враховуючи інтереси сторін, ступень виконання зобов'язання Відповідачем зі сплати поставленого товару, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 133 822,10 грн.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума інфляційних втрат на суму заборгованості за Договором від 02.12.2014 за періоди визначені Позивачем складають 229 806,20 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн.) Період заборгованостіСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 287 247,00 10.01.2015-30.07.2015 1.393 112 888,38 140 000,00 12.01.2015-30.07.2015 1.393 55 020,15 157 500,00 13.01.2015-30.07.2015 1.393 61 897,67 Всього: 229 806,20

Отже, не підлягає задоволенню вимога про стягнення інфляційних збитків у розмірі 8 227,81 грн. (238 034,01 - 229 806,20 = 8 227,81).

Судом встановлено, що 3 % річних на суму заборгованості за Договором від 02.12.2014 за періоди з 10.01.2015 по 30.07.2015 визначені Позивачем, складає 9 646,56 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 287 247,00 10.01.2015 - 30.07.2015 202 3 % 4 769,09 140 000,00 12.01.2015 - 30.07.2015 200 3 % 2 301,37 157 500,00 13.01.2015 - 30.07.2015 199 3 % 2 576,10 Всього: 9 646,56

Не підлягає задоволенню вимога Відповідача про зменшення суми трьох процентів річних від простроченої суми, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, та частини першої статті 233 Господарського кодексу України, оскільки цими нормами передбачено право суду на зменшення саме сум штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), а не вказаних нарахувань. Три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, та отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (підпункт 3.1 пункту 3, підпункт 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14).

Також, не підлягає задоволенню вимога Відповідача про відстрочку виконання рішення суду терміном на 2 місяці з моменту набрання ним законної сили, оскільки Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 584 747,00 грн. - суми основного боргу, 133 822,10 грн. - пені, 229 806,20 грн. - інфляційних втрат, 9 646,56 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05 жовтня 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною третьою статті 551, частиною другою статті 625, статтею 629, частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 № 18, підпунктом 3.1 пункту 3, підпунктом 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14, статтями 33, 34, 49, 66, 67, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод В»ДунайВ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4А, код ЄДРПОУ 39109526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фиш МаркетВ» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8, офіс 3, код ЄДРПОУ 36603363) 584 474,00 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят чотири гривні 00 коп.) - суму основного боргу, 133 822,10 грн. (сто тридцять три тисячі вісімсот двадцять дві гривні 10 коп.) - пені, 229 806,20 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот шість гривень 20 коп.) - інфляційних втрат, 9 646,56 грн. (дев'ять тисяч шістсот сорок шість гривень 56 коп.) - 3 % річних.

3. В задоволені іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод В»ДунайВ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4А, код ЄДРПОУ 39109526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фиш МаркетВ» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8, офіс 3, код ЄДРПОУ 36603363) витрати на сплату судового збору у розмірі 19 507,13 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сім гривень 13 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Шаратов