Постанова

від 25.11.2015 по справі 916/3515/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р.Справа № 916/3515/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Ліпчанської Н.В., Савицького Я.Ф.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду № 799 від 20.11.2015 року щодо повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку з припиненням повноважень судді Журавльова О.О. 12.11.2015 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.11.2015 р.:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреностю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай"

на рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2015 року

по справі № 916/3515/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фиш маркет"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай"

про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.12.2014 р. № ДФ 02/12-14 у розмірі 983519,47 грн., з яких 584474,00 грн. - сума основного боргу, 151091,90 грн. - пеня, 238034,01 - інфляційні втрати, 9646,56 грн. - 3% річних

У судовому засіданні 25.11.2015 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фиш маркет" (далі - позивач, ТОВ "Фиш маркет") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" (далі - відповідач, ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай") заборгованості за договором поставки від 02.12.2014 р. № ДФ 02/12-14 у розмірі 983519,47 грн., з яких 584474,00 грн. - сума основного боргу, 151091,90 грн. - пеня, 238034,01 - інфляційні втрати, 9646,56 грн. - 3% річних.

У правове обґрунтування позову ТОВ "Фиш маркет" послалось на ст.ст. 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2015 р. у справі № 916/3515/15 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" на користь ТОВ "Фиш маркет" 584 474,00 грн. - суму основного боргу, 133 822,10 грн. - пені, 229 806,20 грн. - інфляційних втрат, 9 646,56 грн. - 3 % річних. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення вищенаведених сум основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, а також пені у розмірі 151 091,90 грн. та наявністю підстав для зменшення її розміру до 133 822,10 грн. Разом з тим, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 8 227,81 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначив, що при розрахунку інфляційних втрат суд необґрунтовано використав індекс інфляції за січень 2015 р., так як місяць, в якому виник обов'язок щодо оплати товару, при розрахунку цих втрат не враховується.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. вказана апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів: Савицького Я.Ф., Журавльова О.О., з призначенням скарги до розгляду.

У зв'язку з припиненням повноважень судді Журавльова О.О. 12.11.2015 р. склад судової колегії змінено, відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду № 799 від 20.11.2015 року щодо повторного автоматичного розподілу справи, та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді: Савицький Я.Ф., Ліпчанська Н.В.

20.11.2015 р. апеляційна скарга ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" прийнята до провадження судом апеляційної інстанції у зазначеному вище складі колегії суддів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити вказане рішення суду без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

У судовому засіданні 25.11.2015 р. представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить відповідне поштове повідомлення, не скористався своїм процесуальним правом прийняти учать у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 02.12.2014 між ТОВ "Фиш маркет" (постачальник) та ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" (покупець) укладено договір поставки № ДФ 02/12-14 (далі також - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар - рибу свіжоохолоджену, свіжоморожену океанічного, морського, річного чи озерного походження на умовах договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору ціна товару узгоджується і вказується в товарно-транспортних накладних чи товарних накладних, які є невід'ємною частиною товарно-транспортної накладної.

У п.п. 5.1., 5.2 Договору сторони узгодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; строк оплати - по факту доставки товару на склад покупця, але не пізніше 30 календарних днів з дати доставки згідно накладної.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно видаткових накладних від 08.12.2014 № РН-0073, від 09.12.2014 № РН-0074, від 09.12.2014 № РН-0077, від 11.12.2014 № РН-0075, від 12.12.2014 № РН-0076 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 731 220,98 грн., але останній лише частково оплатив поставлений товар - на суму 146 473,98 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ „Фиш МаркетВ» від 16.12.2014 (25 098,98 грн.), від 17.12.2014 (38 000,00 грн.), від 18.12.2014 (20 000,00 грн.), від 05.02.2015 (43 500,00 грн.), від 18.02.2015 (7 875,00 грн.), від 02.03.2015 (12 000,00 грн.).

Відтак, сума боргу покупця за видатковими накладними від 09.12.2014 № РН-0074, від 11.12.2014 № РН-0075, від 12.12.2014 № РН-0076 за Договором склала 584 474,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області з даним позовом.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частинами першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та умов вищевказаного договору поставки зобов'язання щодо оплати поставленого товару на загальну суму 731 220,98 грн. виконано лише на суму 146 473,98 грн., а отже, позовна вимога ТОВ "Фиш маркет" щодо стягнення з ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" 584 474,00 грн. боргу цілком обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.

Також господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором за визначені позивачем періоди становить 151 091,90 грн.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» роз'яснено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, врахувавши інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язання відповідачем зі сплати поставленого товару, суд обґрунтовано вирішив за можливе зменшити розмір пені до 133 822,10 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом зроблено власний розрахунок інфляційних втрат, згідно якого ці втрати склали 229 806,20 грн., у зв'язку з чим судом правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат лише у вказаному розмірі.

Також господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що сума 3 % річних складає 9 646,56 грн.

Разом з цим, суд обґрунтовано не задовольнив вимогу відповідача про зменшення суми трьох процентів річних від простроченої суми, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, та частини першої статті 233 Господарського кодексу України, оскільки цими нормами передбачено право суду на зменшення саме сум штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), а не вказаних нарахувань. Три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, та отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (підпункт 3.1 пункту 3, підпункт 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

Крім того, судом вірно не задоволено вимогу відповідача про відстрочку виконання рішення суду терміном на 2 місяці з моменту набрання ним законної сили, оскільки ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" не надано жодних доказів на підтвердження конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 584 747,00 грн. - основного боргу, 133 822,10 грн. - пені, 229 806,20 грн. - інфляційних втрат, 9 646,56 грн. - 3% річних.

Доводи скаржника стосовно безпідставного використання індексу інфляції за січень 2015 р., в якому мало бути виконано зобов'язання про оплату товару, а також незастосування понижуючого індексу за серпень 2015 р. не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 зазначено, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Як встановлено господарським судом першої інстанції та не заперечувалося відповідачем, строки оплати за поставлений товар наступили відповідно 10.01.2015 р., 12.01.2015 р. та 13.01.2015 р., а отже, індекс інфляції за січень 2015 р. враховано правомірно.

За серпень 2015 р. індекс інфляції судом обґрунтовано не застосовувався, оскільки позовна заява подана саме у цьому місяці, а розрахунок позовних вимог здійснено станом на 30.07.2015 р., погашення заборгованості на цей час відповідачем не було здійснено, а відтак, підстави для застосування індексу інфляції за серпень 2015 р. у даному випадку відсутні.

Що стосується тверджень скаржника про необґрунтовану відмову судом залучити в якості третьої особи ТОВ "Райтон", суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення суду у даній справі ніяким чином не впливає на права та обов'язки названого товариства. Крім того, господарські відносини відповідача з даним товариством не входять до предмету дослідження у даній справі.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2015 року у справі № 916/3515/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Н.В. Ліпчанська

Суддя: Я.Ф. Савицький