Ухвала

від 01.10.2015 по справі 922/5339/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"01" жовтня 2015 р.Справа № 922/5339/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд", м. Харків про стягнення 553162,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 03.05.2015р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд" заборгованості зі сплати наданих послуг по зберіганню нафтопродуктів в сумі 232995,00 грн. в т.ч. ПДВ, пені в сумі 128734,53 грн., 3% річних в сумі 15071,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 176361,87 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором зберігання №0000039-З від 01.04.2013р. щодо сплати позивачу коштів в сумі 232995,00 грн. за надані послуги у квітні 2013 р., а тому позивачем також заявлено вимогу про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховано за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором зберігання за період з 11.05.2013 р. по 06.07.2015 р.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" просить суд накласти арешт на все майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2015 року о 10:00 годині. Прийнято до розгляду в судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать відповідачу. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази, зокрема правове та документальне обгрунтування клопотання позивача про забезпечення позову, викладене у позовній заяві.

01.10.2015 р. через канцелярію суду позивачем до заяви про долучення документів до матеріалів справи (вх.39367) надано заяву про правове і документальне обгрунтування клопотання про забезпечення позову, в якій позивач посилається на той факт, що відповідач може вільно розпоряджатися належним йому майном або грошовими коштами, що дає можливість відповідачу у будь-який час відчужити майно та/або витратити власні грошові кошти, що призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду у майбутньому.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлене клопотання та просив суд його задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Наведений у ст. 67 Господарського процесуального кодексу України перелік заходів до забезпечення позову є вичерпним, та відповідно до цієї статті Кодексу позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Отже, одночасне накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, у п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарським судам надані роз'яснення, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, у п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" надані роз'яснення, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Також, у п. 7, п.7.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" надані роз'яснення, що обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Таким чином, накладення арешту на все майно та грошові кошти боржника може призвести до наслідків блокування господарської діяльності боржника, а також може призвести до порушення прав осіб, що не є учасниками судового процесу.

Крім того, суд вважає, що накладення арешту на майно боржника не є адекватним заходом до забезпечення позову, оскільки не відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Адже, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

Суддя ОСОБА_2