Рішення

від 20.10.2015 по справі 922/5339/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 922/5339/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд", м. Харків про стягнення 553162,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 03.05.2015р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №19/10 від 19.10.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд" заборгованості зі сплати наданих послуг по зберіганню нафтопродуктів в сумі 232995,00 грн. в т.ч. ПДВ, пені в сумі 128734,53 грн., 3% річних в сумі 15071,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 176361,87 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором зберігання №0000039-З від 01.04.2013р. щодо сплати позивачу коштів в сумі 232995,00 грн. за надані послуги у квітні 2013 р., а тому позивачем також заявлено вимогу про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховано за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором зберігання за період з 11.05.2013 р. по 06.07.2015 р.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" просить суд накласти арешт на все майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2015 року о 10:00 годині. Прийнято до розгляду в судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать відповідачу. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2015 р. о 11:20 год.

20 жовтня 2015 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про забезпечення позову, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд", що знаходяться на розрахункових рахунках: № 26056010139332 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; № 26007010139273 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; № 26003011760700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005; № 26002011760701в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005 та № 26047011760700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

В судовому засіданні 20.10.2015р. представник позивача повідомив про надання заяви (вх. №42228) про долучення до матеріалів справи додаткових документів згідно додатку, яка судом задоволена та надані документи долучено до матеріалів справи. У судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 20.10.2015р. представник відповідача повідомив, що 16 жовтня 2015 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №41917), в якому він заперечує проти позову в частині пені заявленої до стягнення, зокрема вважає, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені та пропущено строк позовної давності в 1 рік, у зв`язку з чим просить застосувати до вимог позивача в частині стягнення пені строк позовної давності та відповідно відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, представник відповідача повідомив, що 16 жовтня 2015 року через канцелярію суду відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №41916), у зв'язку з відсутністю у штаті ТОВ "ППН - Трейд" спеціаліста з правових питань та необхідністю звернення за кваліфікованою юридичною допомогою до інших осіб. У судовому засіданні представник відповідача підтримав дане клопотання та повідомив, що він є представником відповідача з 19.10.2015 року на підставі довіреності за № 19/10 від 19.10.2015 р., а тому у нього не було достатньо часу для підготовки правової позиції щодо захисту відповідача.

Також, в судовому засіданні 20.10.2015р. представник відповідача повідомив про надання клопотання (вх. №42485) про долучення до матеріалів справи додаткових документів згідно додатку, яке судом задоволено та надані документи долучено до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Також, зазначає, що копію позовної заяви та доданих до неї документів позивач надіслав на адресу відповідача 10.09.2015 р., до того ж про розгляд даної справи в господарському суді Харківської області відповідач був повідомлений завчасно, оскільки ухвалу господарського суду Харківської області від 16 вересня 2015 року, якою було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі отримав 24 вересня 2015 р., а тому відповідач мав можливість забезпечити участь в судовому процесі кваліфікованих представників та формування своєї правової позиції по справі.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За статтею 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як вбачається з матеріалів справи сторонам створені належні умови для надання ними доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів в порядку підготовки справи до розгляду.

Відповідач завчасно отримав ухвали господарського суду Харківської області від 16 вересня 2015 року та від 01 жовтня 2015 року, а тому мав можливість своєчасно подати докази та додаткове обгрунтування своєї правової позиції по справі.

Доводи відповідача про відсутність у нього спеціаліста з правових питань жодним чином не мотивовані та не доведені будь-якими доказами.

У судове засідання з`явився представник відповідача з належним чином оформленими повноваженнями.

За таких обставин, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

01 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" (позивач), як зберігач та Товариством з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд" (відповідач), як поклажодавець було укладено договір зберігання №0000039-3 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором згідно відповідних документів (актів приймання-передач), які є невід'ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання нафтопродукти в асортименти та у кількості згідно актів приймання-передачі (надалі іменується Товар). Вартість нафтопродуктів зазначається в актах приймання-передачі.

Згідно п.1.2. Договору місце зберігання Товару - склад за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький р-н, смт. Радушне, вул. Нікопольське шосе, 5А.

Відповідно до п. 4.1., п.4.2., п.4.3. Договору поклажодавець сплачує зберігачу кошти за послуги по зберіганню Товару з розрахунку 0,2978грн. за 1 кг нафтопродуктів, в т.ч. ПДВ; за послуги по розвантаженню нафтопродуктів з розрахунку 0,045 грн. за 1 кг, в т.ч. ПДВ; за послуги по навантаженню нафтопродуктів з розрахунку 0,045 грн. за 1 кг, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 4.4. Договору сторони визначили, що оплата здійснюється на підставі рахунку не пізніше 10 десяти днів місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Зберігача на підставі рахунку - фактури.

Згідно п.4.5. Договору зберігач залишає за собою право змінювати розрахунки за надані послуги у разі зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші ресурси. У такому разі Зберігач попереджає Поклажодавця про зміни не пізніше ніж за 10 днів до підвищення тарифів і надає документально підтверджене обґрунтування змін у витратах.

Відповідачем було передано на відповідальне зберігання позивачу 48600 кг. мазуту на загальну суму 230850,00 грн., що підтверджується актом приймання - передачі №1 від 01.04.2013р. на суму 85789,75 грн.; актом приймання - передачі №2 від 02.04.2013р. на суму 86673,25 грн.; актом приймання - передачі №3 від 03.04.2013р. на суму 58387,00 грн.; товарно - транспортними накладними №№ 57-01 - 57-05 від 01.04.2013р.; товарно - транспортними накладними №№ 58-01 - 58-05 від 02.04.2013р. та товарно - транспортними накладними №№ 59-01 - 59-03 від 03.04.2013р.

В подальшому позивач повернув відповідачу товар переданий на відповідальне зберігання, а саме 48600 кг мазуту на загальну суму 230850,00 грн., що підтверджується, актом приймання - передачі №1 від 13.04.2013р. на суму 85789,50 грн.; актом приймання - передачі №2 від 14.04.2013р. на суму 85789,5 грн.; актом приймання - передачі №3 від 15.04.2013р. на суму 59270,50 грн.; товарно - транспортними накладними №№ 68-01 - 68-05 від 13.04.2013р.; товарно - транспортними накладними №№ 69-01 - 69-05 від 14.04.2013р. та товарно - транспортними накладними №№ 70-01 - 70-03 від 15.04.2013р.

30.04.2013 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт № ОУ-0000015 здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 232995,00 грн.

Також, 30.04.2013р. позивачем було виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000134 на оплату наданих послуг.

29 жовтня 2013 року за вих.№179 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 232995,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заборгованість станом на момент розгляду справи не сплатив. Зазначена сума боргу визнається відповідачем.

Отже, з 11 травня 2013 р. має місце прострочення платежу в сумі 232995,00 грн. за надані позивачем послуги за вказаним Договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд" про стягнення основного боргу в розмірі 232995,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 128734,53 грн. - пені, 15071,27 грн. - 3% річних та 176361,87 грн. - інфляційних втрат за період з 11.05.2013 р. по 06.07.2015 р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат судом перевірено та визнано арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 128734,53 грн. пені, суд зазначає наступне.

Так, позивачем була розрахована пеня за весь час прострочення відповідачем своїх зобов'язань з 11.05.2013р. по 06.07.2015р. на загальну суму 128734,53 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до п.5.4. Договору в разі просрочки оплати за надані послуги Поклажодавець сплачує Зберігачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за весь період просрочки.

Отже, пунктом 5.4. Договору було передбачено нарахування позивачем відповідачу пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором, за весь період просрочки.

Нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором, за весь період просрочки відповідає вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому суд зазначає, що такої правової позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 910/6379/14 за позовом ВАТ "Запоріжжяобленерго" до приватного підприємства "Стерк", а відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що сума пені дорівнює за період з 11.05.2013 р. по 06.07.2015 р. 128734,53 грн.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено період часу, за який нараховується пеня, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано позов до суду 10.09.2015р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому надійшла дана заява до суду.

Отже, на момент пред'явлення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 48980,02 грн. за період з 11.05.2013р. по 09.09.2014р. сплив строк позовної давності.

Згідно ч.3, ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, та приймаючи до уваги те, що відповідачем заявлено у відзиві на позовну заяву про застосування позовної давності щодо вимог в частині стягнення пені, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 48980,02 грн., розрахованої за період з 11.05.2013р. по 09.09.2014р.

Що стосується решти частини суми пені, яка розрахована за період з 10.09.2014 р. по 06.07.2015 р. та становить 79754,51 грн., то суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що в загалі не підлягає задоволенню сума пені нарахована позивачем, суд зазначає наступне.

Слід розрізняти такі поняття як обчислення строків позовної давності щодо нарахування пені (ч.2 ст. 258 ЦК України) і строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (ч.6 ст. 232 ГК України).

Строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (пеня), - це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлені законом або договором (триваюче порушення).

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Що ж стосується позовної давності, то за загальним правилом це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

За таких обставин, позовна давність може бути застосована лише до вимог позивача в частині пені в сумі 48980,02 грн. за період з 11.05.2013р. по 09.09.2014р.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 7562,74 грн.

Судовий збір, сплачений за подання заяв про забезпечення позову в загальній сумі 1218 грн. покласти на позивача, оскільки судом відмовлено в їх задоволенні.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 223, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 253, 256, 258, 509, 526, 530, 549, 625, 628, 629, 936, 946 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 504182,65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ППН - Трейд" (61020, м. Харків, пров. Метизний, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 33479216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстандарт-2002" (18019, м. Черкаси, вул. Автомобілістів, буд.6, код ЄДРПОУ 31971392) основну суму боргу в розмірі 232995,00 грн., пеню в сумі 79754,51 грн., інфляційних втрат в сумі 176361,87 грн., 3% річних в сумі 15071,27 грн. та судовий збір в сумі 7562,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частини позову в сумі 48980,02 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3