Постанова

від 01.11.2011 по справі 40/319

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2011 № 40/319

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

ОСОБА_1

при секретарі: Марченко Ю.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 08.09.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_3. - дов.б/н від 15.09.2011 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги № 26/09-03 від 26.09.2011 року Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року

у справі № 40/319 (суддя - Пукшин Л.Г.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 69 525, 98 грн.

ВСТАНОВИВ :

10.08.2011 року до господарського суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» з позовом про стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю 65 278, 79 грн. боргу, 2 399, 65 грн. пені, 1383, 09 грн. інфляційних втрат та 464, 45 грн. - 3% річних (а.с.3-5).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/319 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» 65 278, 79 грн. боргу, 2 399, 65 грн. пені, 1 383, 09 грн. інфляційних втрат, 464, 45 грн. 3% річних та судові витрати (а.с.68-73). Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання по договору фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008 р. щодо сплати лізингових платежів, у строки встановлені договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, через господарський суд міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що в договорі фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008 року відсутня така істотна умова, як ціна договору, а тому такий договір є неукладеним, оскільки п. п. 6.1., 6.2., 6.4. договору в частині прив'язки до курсу долару США порушують вимоги ст. 524 ЦК України та ст. 198 ГК України згідно яких грошове зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, внаслідок чого у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо сплати лізингових платежів. Крім того, позивач передав відповідачу автобетонозмішувач ШТЕТТЕР-АМ 10 FHC (одна одиниця) згідно видаткової накладної № РН-0000377 від 26.08.2008 р. з умовою попередньої оплати, а тому заявлений предмет позову не відповідає обставинам справи. Розрахунок позовних вимог, за доводами скаржника, є неправильним, оскільки, якщо вважати договір укладеним, то розмір щомісячних лізингових платежів розраховується з урахуванням курсу НБУ для Євро станом на 18.07.2008р., про що зазначено в п.6.1.1. договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011року апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/319 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 01.11.2011 року.

В судовому засіданні 01.11.2011 року апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення та відмовити позивачу в позові.

Представник позивача заперечив доводи апелянта, з підстав визначених у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

11.04.2008 між сторонами у справі було укладено Договір фінансового лізингу 1288/04/2008(далі-договір), відповідно до умов п.1.1., позивач (лізингодавець) зобов'язався придбати у свою власність техніку автобетонозмішувач ШТЕТТЕР-АМ 10 FHC (одна одиниця) у відповідності із встановленою лізингоодержувачем Специфікацією продавця та передати його без надання послуг з керування та технічній експлуатації лізингоодержувачу (відповідач у справі), а відповідач зобов'язався прийняти в тимчасове володіння та користування за плату предмет лізингу (а.с.11).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що передача лізингодавцем майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

На виконання умов Договору позивач передав Предмет лізингу Відповідачу, що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000377 від 26.08.2008 року з посиланням на довіреність серії ЯПД №419812 від 20.08.2008 року (а.с.23-24). Відповідач не заперечує отримання техніки за даним договором фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.3. Договору, вартість майна, яке передано лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 48 641,00 В«у.о.В» , в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 8 106, 83 В«у.о.В» , виражена у гривнях України.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро по курсу згідно пункту 6.1.1 договору.

Відповідно до п. 6.1.1. договору для цілей цього договору вводяться поняття: курс 1 - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату 18.07.2008р.; курс 2 - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, яка встановлена для здійснення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів до цього договору.

Поточний платіж, що підлягає сплаті в гривнях розраховується як добуток суми лізингового платежу, вираженого в умовних одиницях згідно графи 3 додатку №1 до договору на відповідну дату здійснення платежу та курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в В«у.о.В» , зазначеної в Графі 4 додатка № 1 та Курсу1 (п.6.1.2. договору).

Відповідно до п.6.3. договору загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати становить 64 064, 53 умовних одиниць, включно ПДВ 20% - 7 956, 83 грн. Згідно з п.6.5. договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу вказані в графіку внесення платежів -додаток № 1.

Договором ( п.8.5. договору) сторони передбачили у випадку, якщо відповідач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором лізингових платежів, то позивач вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу в перші 5 днів прострочення, і 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з 6 дня прострочення, а відповідач зобов'язаний її сплатити.

01.10.2008р. між сторонами у справі була укладена додаткова угода №1288/04/2008/ДС/2 до вказаного договору фінансового лізингу, якою сторони домовились викласти в новій редакції додаток №1 - Графік внесення платежів, відтак при розрахунках між сторонами застосовується графік внесення платежів в новій редакції, який є невід'ємною частиною до цієї додаткової угоди (а.с. 21).

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання, лізингові платежі за 31 -36 періоди Графіку внесення платежів повністю не оплатив і його заборгованість за дані періоди становить (за твердженням позивача) 65 278, 79 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору лізингу, згідно якого, в силу ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, одна сторона (лізингодавець) передає, або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним у продавця відповідно до умов договору (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату. Даний договір може містити у собі елементи інших договорів, як то договору поставки, купівлі- продажу, найму, тощо.

Відносини між сторонами договору лізингу регулюються нормами ЦК України (§ 6 гл. 58), ГК України (§ 5 гл. 30) та Закону України «Про фінансовий лізинг». Однак, вважає за необхідність звернути увагу також і на норми ЦК України та ГК України, які регулюють загальні положення про зобов'язання (ст.ст. 509-625 ЦК України, ст.ст. 173-178 ГК України) та положення про договір, як домовленість сторін (ст.ст.626-654 ЦК України, ст.ст. 179-188 ГК України).

Згідно статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 3 частини 2 статті 11 зазначеного Закону передбачає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 цього ж Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно Графіку внесення платежів, відповідач повинен був провести лізингові платежі за 31-й період - по 03.02.2011 року, за 32-й період -по 03.03.2011року, за 33-й період -по 03.04.2011 року, за 34-й період - 03.05.2011 року, за 35-й період -по 03.06.2011 року, за 36-й період -по 03.07.2011 року.

Твердження апелянта, що розмір щомісячних лізингових платежів має розраховуватись з урахуванням курсу НБУ для Євро станом на 18.07.2008р., тобто Курсу 1 згідно п. 6.1.1 Договору, (курс, встановлений НБУ для Євро на дату, визначену для проведення лізингового платежу згідно з додатку №1 до договору), є помилковим і суперечить змісту п. 6.1.2 Договору, в якому сторони узгодили, що для визначення розміру чергового лізингового платежу в гривнях використовується Курс 2 - курс Євро на відповідну дату проведення платежу, а також правилам ст. 533 ЦК України, згідно якої, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Факт несплати платежів за 31- 36 періоди строку фінансового лізингу на загальну суму 65 278, 79 грн. відповідачем не заперечується.

При цьому, посилання відповідача на те, що в договорі відсутня така істотна умова, як ціна, а договір фінансового лізингу, відповідно, є неукладеним, оскільки п. 6.1., 6.2., 6.4. договору в частинах прив'язки до курсу долару США порушують вимоги законодавства, згідно яким грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, до уваги колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Пунктом п. 6.1. договору сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро по курсу згідно пункту 6.1.1. договору (курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення лізингового платежу згідно з додатку №1 до договору).

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення в договорі грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, сторони, визначивши у договорі фінансового лізингу № 1288/04/2008 грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, не порушили вищевказані норми права.

Посилання апелянта на те, що між сторонами існують взаємовідносини купівлі-продажу автобетонозмішувача ШТЕТТЕР-АМ 10 FHC (одна одиниця) з умовою попередньої оплати, а тому заявлений предмет спору не відповідає обставинам справи, визнаються колегією суддів такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 6.8. договору відповідач - Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про звільнення його від сплати лізингових платежів за період неможливості користуватись предметом лізингу, є необґрунтованими.

В порушення умов вказаного договору відповідач не повно оплатив 31-36 періоди лізингових платежів, так на день вирішення спору у відповідача перед позивачем існувала заборгованість: за 31 період 10 513, 04 грн., за 32 період 10 511, 38 грн., за 33 період 10845, 68 грн., за 34 період 11 301, 46 грн., за 35 період 22 114, 97 грн., за 36 період 11 057, 54 грн., що визначена в наростаючому значенні і в загальному становить 65 278, 79 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам за 31-36 періоди в сумі 65 278, 79 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2 399, 65 грн. пені, 1 383, 09 грн. інфляційних втрат та 464, 45 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу.

В силу вимог статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0, 25 (двадцять п'ять сотих) % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочки і 0,5 (п'ять десятих) % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу починаючи з шостого дня прострочки.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач врахував положення ст. 232 ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та зменшив розмір визначеної договором пені з врахуванням вимог цього Закону.

Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти, згідно зі ст. 625 ЦК України, нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Відповідно до вимог зазначеної норми боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

З огляду на наведені норми колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2 399, 65 грн., інфляційних збитків у сумі 1 383, 09 грн. та 3 % річних у сумі 464, 45 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/319 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/317 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 40/317 залишити без змін.

3. Справу № 40/317 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Тарасенко К.В.

ОСОБА_1