Постанова

від 10.03.2011 по справі 2а-19517/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

10 березня 2011 року 13:20 год. № 2а-19517/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Техбудінвест" (далі - ТОВ "БФ "Техбудінвест") до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішень про невизнання податкових декларацій,

в с т а н о в и в:

У грудні 2010 року ТОВ "БФ "Техбудінвест" звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 9 березня 2010 року (а.с. 78-81), просить:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо не прийняття податкових декларацій ТОВ "БФ "Техбудінвест" з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток за три квартали 2010 року, не перенесення інформації з податкових декларацій ТОВ "БФ "Техбудінвест" з паперових носіїв до електронних баз податкової звітності та не перенесення показників про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до картки особового рахунку;

- зобов'язати ДПІ прийняти податкові декларації ТОВ "БФ "Техбудінвест" з ПДВ за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток за три квартали 2010 року;

- зобов'язати ДПІ перенести інформацію з податкових декларацій ТОВ "БФ "Техбудін-вест" з паперових носіїв до електронних баз податкової звітності та перенести показники про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до картки особового рахунку;

- скасувати рішення ДПІ від 30 серпня 2010 року, від 18 жовтня 2010 року, від 3 листопада 2010 року, від 24 листопада 2010 року, від 31 грудня 2010 року про невизнання податкових декларацій ТОВ "БФ "Техбудінвест" з ПДВ за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові декларації ТОВ "БФ "Техбудінвест" з ПДВ за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток за три квартали 2010 року містять всі необхідні реквізити, а тому ДПІ безпідставно не визнано дані декларації як податкову звітність, а також не перенесено відомості з даних податкових декларацій до картки особового рахунку.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав. Представники відповідача, як прибували до суду, позовних вимог не визнали, аргументованих заперечень та доводів правомірності невизнання податкових декларацій не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ТОВ "БФ "Техбудінвест" зареєстровано Шевченківською ра-йонною у м. Києві державною адміністрацією 2 липня 2009 року (ідентифікаційний код 36530678), взято на обліку у ДПІ з 6 липня 2009 року за № 36651 та зареєстровано платником ПДВ (індивідуальний податковий номер 365306726597), що підтверджується відповідно свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 457453, довідкою органу статистики від 7 липня 2009 року АА № 209854, довідкою ДПІ форми 4-ОПП від 6 липня 2009 року № 36651/29-111 та свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 17 вересня 2009 року № 100245501 (а.с. 45, 46, 48, 49)

ТОВ "БФ "Техбудінвест" надіслало поштою до ДПІ наступні податкові декларації:

- декларацію з ПДВ за липень 2010 року від 17 серпня 2010 року (а.с. 7-11) - 19 серпня 2010 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, повідомленням про вручення та квитанцією (а.с. 12, 13);

- декларацію з ПДВ за серпень 2010 року від 10 вересня 2010 року (а.с. 14-18) - 18 вере-сня 2010 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією (а.с. 19);

- декларацію з ПДВ за вересень 2010 року від 10 жовтня 2010 року (а.с. 20-24) - 11 жовтня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 25);

- декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року від 12 листопада 2010 року (а.с. 27-31) - 12 листопада 2010 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, повідом-ленням про вручення та квитанцією (а.с. 32, 33);

- декларацію з ПДВ за листопад 2010 року від 13 грудня 2010 року (а.с. 34-38) - 14 груд-ня 2010 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист і квитанцією (а.с. 39);

- декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року від 28 жовтня 2010 року (а.с. 40, 41) - 29 жовтня 2010 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, повідомленням про вручення та квитанцією (а.с. 26, 42, 43);

ДПІ одержано зазначені податкові декларації та прийнято рішення про невизнання їх як податковою звітність, про що позивачу направлено відповідні повідомлення від 30 серпня 2010 року № 6283/10/28-321, від 18 жовтня 2010 року № 7710/10/28-321, від 3 листопада 2010 року № 8042/10/28-321, від 24 листопада 2010 року № 8650/10/28, від 31 грудня 2010 року № 10300 та від 3 листопада 2010 року № 8042/10/28-321 з пропозицію подати нові декларації (а.с. 60-71, 86-111).

Рішення ДПІ мотивовано тим, що вступній частині вказаних податкових декларацій зазначено недостовірний обов'язковий реквізит "місцезнаходження платника податку". Про недостовірність цього реквізиту відповідач дійшов висновку на тій підставі, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Спірні правовідносини стосуються правомірності не визнання одержаних відпові-дачем податкових декларацій позивача з ПДВ за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, а також бездіяльності відповідача щодо не прийняття вказаних податкових декларацій, не перенесення інформації з них до електронних баз податкової звітності та до картки особового рахунку.

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу, при цьому податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, законодавцем у спеціальній нормі встановлено підстави невизнання контролюючим органом податкової декларації платника, а також, визначено його право оскаржити таке рішення контролюючого органу в порядку апеляційного узгодження (в адміністративному та/або судовому порядку).

При цьому передумовою для визначення наявності законних підстав для невизнання контролюючим органом податкової декларації платника є недотримання/порушення плат-ником конкретних правил, визначених у затвердженому порядку її заповнення.

Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, та Порядком складення декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143, передбачено, що у податковій декларації з ПДВ та з податку на прибуток, відповідно, зазначається місцезнаходження платника податку.

Свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28 лютого 2011 року (а.с. 82-85), протоколом від 1 червня 2009 року № 1 загальних зборів ТОВ "БФ "Техбудінвест" (а.с. 47) та іншими документами підтверджено, що зареєстроване місцезнаходження ТОВ "БФ "Техбудінвест" є АДРЕСА_1.

Як вбачається, у податкових деклараціях з ПДВ за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року позивачем вказано своє місцезнаходження: АДРЕСА_1, яке відповідає офіційному місцезнаходженню юридичної особи (платника податку), а також зазначені всі інші обов'язкові реквізити, засвідчені підписом особи та печаткою підприємства.

Таким чином, немає підстав стверджувати про відсутність цього (місцезнаходження платника) чи інших реквізитів у поданих деклараціях, чи їх заповнення всупереч встановлю-ному порядку, а отже відсутні законні підстави для не визнання вказаних декларацій.

Відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати зна-чення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, ану-лювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас незнаходження юридичної особи за заре-єстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання до податкового органу подат-кових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, і не може бути передумовою для невизнання податкової декларації платника.

Більше того, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців взагалі не вносився запис про відсутність ТОВ "БФ "Техбудінвест" за своїм місцезнаходженням, про що свідчить офіційна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 28 лютого 2011 року).

За таких обставин не визнання відповідачем податкових декларацій ТОВ "БФ "Тех-будінвест" з ПДВ за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року як податковою звітністю не ґрунтується на приписах Закону № 2181-ІІІ, а тому рішення ДПІ про невизнання податкових декларацій підлягають скасуванню.

Позов у частині визнання протиправною бездіяльності ДПІ задоволенню не підлягає, з огляду на недоведеність позивачем перед судом обставин дійсного допущення відповідачем бездіяльності, а також з огляду на неналежний спосіб захисту порушеного права.

Як вже зазначалося судом, пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ передбачено мож-ливість невизнання податковим органом одержаних від платника податків податкових декларацій, що виключає бездіяльність, а платник податку має право надіслати нову декларацію і сплатити штраф або оскаржити дане рішення податкового органу.

При цьому, у разі прийняття податковим органом рішення про невизнання податкової декларації, то у цього податкового органу відсутній обов'язок та підстави для перенесення показників декларації до картки особового рахунку, до поки платником буде подано нову декларацію з виправленими недоліками чи буде скасовано рішення податкового органу про невизнання податкової декларації.

Оскільки, позивач не надсилав до ДПІ нових податкових декларацій, а оскаржив рі-шення ДПІ до суду, то у відповідача не було підстав для перенесення показників невизнаних декларацій до електронних баз та картки особового рахунку, а отже відсутня бездіяльність.

Щодо зобов'язання ДПІ вчинити певні дії, а саме: прийняти податкові декларації ТОВ "БФ "Техбудінвест" з ПДВ за липень-листопад 2010 року і з податку на прибуток за 3 квар-тали 2010 року; перенести інформацію з податкових декларацій ТОВ "БФ "Техбудінвест" з паперових носіїв до електронних баз податкової звітності та перенести показники про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до картки особового рахунку, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки скасування судом рішення податкового органу про невизнання податкових декларацій є підставою для прийняття цих податкових декларацій та вчинення всіх інших дій, які є наслідком одержання контролюючим органом податкової звітності, що не потребує додаткового судового визначення.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно із приписами КАС кожна сторона по-винна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач повинен довести правомірність своїх рішень, якщо він заперечує проти позову.

Виходячи з меж позовних вимог та аналізу положень чинного (на момент виникнення спору) законодавства, з огляду на викладені вище факти і мотиви, враховуючи приписи ст.ст. 6, 19 Конституції України і ст. 2 КАС, оскаржувані рішення ДПІ про невизнання податкових декларацій з ПДВ за липень-листопад 2010 року і з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року слід скасувати, а в решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158- 163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Техбудінвест" частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30 серпня 2010 року, від 18 жовтня 2010 року, від 3 листопада 2010 року, від 24 листопада 2010 року, від 31 грудня 2010 року про невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Техбудінвест" з податку на додану вартість за липень-листопад 2010 року та з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Д.А. Костенко