Ухвала

від 26.08.2015 по справі 804/6036/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 рокусправа № 804/6036/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Нагорної Л.М.,

секретарі судового засідання: Лащенко Р.В.,

представника відповідача Левченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №39 м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі № 804/6036/15 за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 39 м.Дніпропетровська про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач 08.05.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 39» Дніпропетровської міської ради, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг на користь державного бюджету в сумі 111818,5 грн. шляхом стягнення коштів з відкритих рахунків КП «ЖЕП №39» ДМР у банках, обслуговуючих вказаного платника податків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з розрахункових рахунків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство №39» Дніпропетровської міської ради на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 111818,5 грн..

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надіслав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, яком просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №39» Дніпропетровської міської ради є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32616489), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5-7).

КП «Житлово-експлуатаційне підприємство №39» Дніпропетровської міської ради подало до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість № 9072272986 від 15.12.2014 року, згідно якої сума податкового зобов'язання по платежу «сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет» до сплати складає 27880,00 грн., терміном сплати 30.12.2014 року, з урахуванням переплати 1,75 грн. та сплати 31.12.2014 року, сума податкового боргу складає 11798,25 грн..

Крім того, позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток № 9079031687 від 23.01.2015 року, згідно якої сума податкового зобов'язання по платежу «сума податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет» до сплати складає 68973,00 грн., терміном сплати 11.03.2015 року, з урахуванням переплати в сумі 5132,42 грн., сума належна до сплати складає 63840,58 грн..

того, позивач подав до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями №1500010977 від 09.02.2015 року, згідно якої сума податкового зобов'язання складає 39107,00 грн., терміном сплати 19.02.2015 року, з урахуванням переплати в сумі 2927,33 грн., сума податкового боргу складає 36179,67 грн..

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків, податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем, своєчасно не сплачені.

Таким чином, сума податкового боргу складає 111818,50 грн., із них - з податку на додану вартість - 11798,25 грн., з податку на прибуток - 63840,58 грн., зі сплати частини чистого прибутку, що вилучається до бюджету - 36179,67 грн..

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно нараховані в декларації з ПДВ та податку на прибуток в установлені строки не сплачені. За змістом, формою та підставами винесення податкова вимога позивача узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI.

Згідно п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначає, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, в тому числі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Крім того, колегія суддів зазначає, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету,є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується наростаючим підсумком за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності. Тому базовим податковим (звітним) періодом для нарахування та сплати цього платежу є календарний квартал. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до податкових органів за підсумками кварталу, півріччя, трьох кварталів та року в терміни, передбачені для квартальної звітності - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З матеріалів справи свідчить, що відповідачем суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно нараховані в декларації з ПДВ та податку на прибуток в установлені строки не сплачені, що підтверджується наявною в матеріалах справи інтегрованою карткою платника податку (а.с. 14-19).

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом була винесена вимога форми «Ю» № 11-25 від 12.01.2015 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача 30.01.2015 року (а.с.8).

Представник відповідача в судовому засіданні вказаний факт був підтверджено та зазначено, що відповідачем зазначена вимога в судовому порядку не оскаржувалась.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України).

В силу пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт. 95 ПК України).

Апелянтом не оскаржується постанова суду першої інстанції щодо наявності узгодженого податкового боргу та його розрахунку податковим органом.

Посилання апелянта на ту обставину, що на теперішній час підприємство знаходиться в стані реорганізації, яка передбачає приєднання до КП «ЖЕП № 39» ряд інших підприємств житлового господарства, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до п. 98.7 ст. 98 ПК України реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації.

З огляду на те, що заборгованість платника податку не погашена у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №39 м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі № 804/6036/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі № 804/6036/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 28 серпня 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: Л.М. Нагорна