Ухвала

від 23.03.2011 по справі 2а-8401/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а-8401/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; Департаменту Державної виконавчої служби Мністерства юстиції України

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі №2а-8401/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Вугле - СхідВ» до Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України, треті особи - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України про визнання постанови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Вугле - СхідВ» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України, треті особи - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України про визнання постанови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Вугле - СхідВ» задоволені частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову від 12.10.2010 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004, наданого ТОВ «Вугле-Схід»: Луганська область, Антрацитівський район, с.Рафайлівка, вул.Підлісна, 27 «А», іден. код 32260897. В решті позовних вимог відмовлено

Відповідачем та третьою особою на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в яких вони просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги третя особа зазначила, що посилання Луганського окружного адміністративного суду на те, що статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, на яку послався державний виконавець, є безпідставними з огляду на положення пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України В«По виконавче провадженняВ» , що є спеціальним законом. Також зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши позов одноособово. Відповідач є центральним органом державної виконавчої влади, тому справа повинна бути розглянута колегією в складі трьох суддів.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає, що постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист по справі №2-28959/09 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства навколишнього природного середовища України від 24.11.2009 року №626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3523 від 21.11.2004 року, наданого ТОВ «Вугле-Схід».

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 12.10.2010 року ВП № 21903893 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09/1270, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом, з тих підстав, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі суд встановив юридичний факт, при цьому не вказавши будь-яких заходів примусового виконання винесеного ним рішення (а.с. 6).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону )

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 3 Закону №606, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Зазначений перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є вичерпним і не містить підстави, на яку посилався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведені обставини, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.10.2010 року ВП № 21903893, відповідно оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та є протиправною.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом с наступних підстав.

Оскільки при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів, перелік яких визначений у ст.18 Закону, до обов'язку державного виконавця входить перевірка наявності підстав, необхідних для відкриття виконавчого провадження, передбачених статтею 24 Закону «Про виконавче провадження». Відповідно до заявлених вимог, судом здійснювалась перевірка правомірності винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 жовтня 2010 року ВП № 21903893 по виконанню виконавчого листа №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом з огляду на те, що виконавцем у якості підстави для відмови зазначено те, що у виконавчому документі суд не вказав заходів примусового виконання винесеного ним рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначається, що суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами не належить до компетенції суду, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню вимоги позову в даній частині.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

На підставі приписів ст. 71 КАС України судова колегія прийшла до висновку, що відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності своїх дій при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 жовтня 2010 року ВП № 21903893 за виконавчим листом №2а-28959/09, виданого 23.09.2010 року Луганським окружним адміністративним судом.

Для забезпечення повного захисту порушених прав позивача, з урахуванням приписів ст..ст.105,162 КАС України суд першої інстанції правильно визначив можливість вийти за межі позовних вимог шляхом скасування постанови від 12.10.2010р. ВП №21903893.

Доводи відповідача стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не розгляду вказаної справи у складі трьох суддів не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Дійсно, стаття 24 КАС України визначає, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність, зокрема, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, розглядаються та вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Статтєю 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» зазначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби міністерства юстиції України.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» визначено, що відповідний державний орган державної виконавчої служби, який згідно з ч.3 ст.181 КАС України є відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, не належить до суб'єктів владних повноважень, визначених у ч.1 ст.24 КАС України, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, тому такі справи в суді першої інстанції повинні розглядатися та вирішуватися суддею одноособово, крім випадків, передбачених ч.2 ст.24 КАСУ, тобто при наявності клопотання сторони про розгляд справи колегіально.

Оскільки Департамент державної виконавчої служби є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, ніхто з сторін по справі у суді першої інстанції не заявляв клопотання про розгляд справи колегіально, тому висновки відповідача про порушення судом першої інстанції в цій частині норм процесуального права не засновані на законі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у адміністративній справі №2а-8401/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Вугле - СхідВ» до Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України, треті особи - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України про визнання постанови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_3