Ухвала

від 15.09.2015 по справі 826/1049/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1049/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дресс-Код» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дресс-Код» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2014 року №0013242204, №0013232204.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 38761036), ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ» (код за ЄДРПОУ 38801492), ТОВ «ВАНСТАРТ» (код за ЄДРПОУ 38893170), ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС» (код за ЄДРПОУ 38882440) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2014 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42 728,00 грн; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49 977,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 28.11.2014 року №1313/26-54-22-03/33346372 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Дресс-Код» (код за ЄДРПОУ 33346372) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 38761036), ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ» (код за ЄДРПОУ 38801492), ТОВ «ВАНСТАРТ» (код за ЄДРПОУ 38893170), ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС» (код за ЄДРПОУ 38882440) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2014 року».

13 грудня 2014 року Позивачем подано до Відповідача заперечення на вказаний акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення, податковим органом прийнято рішення від 22.12.2014 року №29059/10/26-54-22-03, яким заперечення залишено без задоволення, а висновки акту від 28.11.2014 року №1313/26-54-22-03/33346372 - без змін.

На підставі вказаного акта Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 25.12.2014 року №0013242204, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74 965,00 грн, з яких 49 977,00 грн - за основним платежем, а 24 988,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 25.12.2014 року №0013232204, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64 092,00 грн, з яких 42 728,00 грн - за основним платежем, а 21 364,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс) , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.138.1, 138.2 ст.138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п.п.201.8, 201.9, 201.10 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.184.1 ст.184 Кодексу реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів вважає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Пунктами 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2013 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС» (продавець) був укладений Договір №15ДК, за умовами якого продавець зобов'язується на протязі всього строку дії договору поставляти покупцю товари та продукцію, а покупець зобов'язується приймати такий товар та сплачувати його вартість.

Згідно Додаткової угоди №1 до Договору №15ДК від 15.11.2013 року продавець зобов'язується поставити покупцю товар (розетки) на загальну суму 68 150,00 грн, в т.ч. ПДВ 11 358,34 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС» поставило Позивачу відповідний товар (розетки) загальною вартістю 68 150,00 грн, в т.ч. ПДВ 11 358,34 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 21.11.2013 року №2111/1 та від 22.11.2013 року №2211/1, що містять всі обов'язкові реквізити (а.с.69-70, том 1).

В матеріалах справи містяться належним чином оформлені ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС» на користь Позивача податкові накладні від 21.11.2013 року №321 та від 22.11.2013 року №342 на загальну суму 68 150,00 грн, в т.ч. ПДВ 11 358,34 грн (а.с.71-72, том 1).

24 жовтня 2013 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (продавець) укладено Договір №8ДК, за умовами якого продавець зобов'язується на протязі всього строку дії договору поставляти покупцю товари та продукцію, а покупець зобов'язується приймати такий товар та сплачувати його вартість.

За умовами Додаткової угоди №1 та Специфікації №1 до Договору №8ДК ТОВ «СКВАР ПЛЮС» зобов'язувалось поставити Позивачу товар (тканина для штор) на загальну суму 95 047,60 грн, в т.ч. ПДВ 15 841,27 грн.

На виконання умов Договору №8ДК ТОВ «СКВАР ПЛЮС» поставило Позивачу відповідний товар (тканина для штор) загальною вартістю 95 047,60 грн, в т.ч. ПДВ 15 841,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 30.10.2013 року №3010.4, від 31.10.2013 року №3110.1 та від 15.11.2013 року №1501.002, що містять всі обов'язкові реквізити (а.с.81-83, том 1).

ТОВ «СКВАР ПЛЮС» оформлені на користь Позивача податкові накладні від 30.10.2013 року №322, від 31.10.2013 року №373 та від 15.11.2013 року №141 на загальну суму 95 047,60 грн, в т.ч. ПДВ 15 841,27 грн (а.с.84-86, том 1).

Також, 11 січня 2014 року між Позивачем (замовник) та ТОВ «ВАНСТАРТ» (виконавець) був укладений Договір на виконання робіт №30ДК, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи (нанесення логотипу на одяг) загальною вартістю 30 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ВАНСТАРТ» надало Позивачу відповідні послуги загальною вартістю 30 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014 року №620 (а.с.93, том 1).

ТОВ «ВАНСТАРТ» оформлена на користь Позивача податкова накладна від 31.01.2014 року №620 на загальну суму 30 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн, яка містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів (а.с.92, том 1).

Також в матеріалах справи наявний договір від 24.10.2013 року №7ДК, укладений між Позивачем (покупець) та ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ» (продавець), за умовами якого, продавець зобов'язується на протязі всього строку дії договору поставляти покупцю товари та продукцію, а покупець зобов'язується приймати такий товар та сплачувати його вартість.

Згідно додаткових угод №1, №2 та специфікацій №1, №2 до Договору №7ДК ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ» зобов'язувалось поставити Позивачу товар (підкладочна тканина, тканина, тасьма, нитки) на загальну суму 106 662,00 грн, в т.ч. ПДВ 17 777,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору №7ДК ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ» поставило Позивачу відповідний товар (підкладочна тканина, тканина, тасьма, нитки) загальною вартістю 106 662,00 грн, в т.ч. ПДВ 17 777,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 29.10.2013 року №2910/4 та від 15.11.2013 року №1511.1 (а.с.104-105, том 1).

ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ» оформлені на користь Позивача податкові накладні від 29.10.2013 року №325 та від 31.10.2013 року №384 на загальну суму 106 662,00 грн, в т.ч. ПДВ 17 777,00 грн (а.с.106-107, том 1).

Факт оплати Позивачем товарів (послуг), наданих ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС», ТОВ «ВАНСТАРТ», ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ», ТОВ «СКВАР ПЛЮС», підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти Позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, а отже мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

В апеляційній скарзі Відповідач в обґрунтування недійсності вищезазначених правочинів посилається на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15.10.2014 року у кримінальній справі №759/16527/14-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.205, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 1 ст.205, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29 вересня 2014 року покарання.

Таке посилання Відповідача колегія суддів не бере до уваги, оскільки винуватість посадових осіб ТОВ «Профіт Бейс», ТОВ «Деста Союз», ТОВ «Ванстарт» та ТОВ «Сквар Плюс» не встановлена, та крім того, встановлені у вказаному вище вироку обставини мали місце після спірних правовідносин Позивача з ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Сквар Плюс», а тому не можуть бути належними та достатніми доказами недійсності таких правочинів.

Зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ «Дресс-Код» здійснює такі види діяльності: виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний); виробництво робочого одягу; виробництво іншого верхнього одягу; діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; оптова торгівля одягом і взуттям; рекламні агентства.

Позивачем товари (послуги) отримані за вищевказаними договорами, укладеними з контрагентами, придбавалась з метою виконання власних господарських зобов'язань як виконавця перед Держаною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) за договором поставки товару від 21.10.2013 року №ЦН-510/13 та ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» за договором поставки від 30.05.2012 року №30/05/12.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться договори оренди від 31 грудня 2010 року №36, від 01 січня 2012 року №2/12, від 01 січня 2013 РОКУ та від 01 січня 2014 року укладені між Позивачем та ДП Центром Нових Технологій «Маяк».

Згідно вказаних договорів, Позивач орендує приміщення загальною, площею 55,0 кв.м. за адресою: м.Київ, пр-т. Московський, 8, корпус 16-Б для використання в якості офісного приміщення та приміщення, загальною площею 20,0 кв.м. за адресою: м.Київ, пр-т. Московський, 8, корпус 16-Б для використання його в якості складського приміщення.

Отже, отримання Позивачем товарів від ТОВ «СКВАР ПЛЮС», ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ», ТОВ «ВАНСТАРТ», ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС» відповідає меті та видам господарської діяльності Позивача.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно ч.ч.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вищевказаних правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ «СКВАР ПЛЮС», ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ», ТОВ «ВАНСТАРТ», ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що господарські операції Позивача з ТОВ «СКВАР ПЛЮС», ТОВ «ДЕСТА СОЮЗ», ТОВ «ВАНСТАРТ», ТОВ «ПРОФІТ БЕЙС» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти були зареєстровані як юридичні особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

Таким чином, надання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 25.12.2014 року №0013242204, №0013232204, оскільки Позивачем обґрунтовано сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому оскаржувані рішення суб»єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 16 вересня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.