Постанова

від 15.09.2015 по справі 826/3232/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3232/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2015 року

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ганечко О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (далі - позивач, ТОВ «Р.А.М.») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2015 р. №0000412204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Р.А.М.» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Р.А.М.» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» за вересень 2014 року , за результатами якої складено акт від 27.01.2015 р. №26/26-57-22-03-10/31724470 .

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198., п.п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2014 року на 99511,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 р. №0000412204 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 12388,75 грн., з яких 99511,00 грн. - за основним платежем та 24877,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за вересень 2014 року.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності формування платником податків податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, факт використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності та наявність їх економічної доцільності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення №88.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що між позивачем і ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» було укладено договір про надання послуг від 27.08.2014 р. №ІЯ2708 із додатком №ІЯ_1, предметом якого є послуги з координації та контролю торгового персоналу, включаючи складання плану, постановку завдань, обробку поточних звітів, керування змінами планів/завдань та надання зворотного зв'язку.

Реальність господарських операцій за вказаним договором, на думку позивача, підтверджується актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною, платіжним дорученням, банківською випискою та матеріалами, виготовлених контрагентом при виконанні його обов'язків за таким договором.

Однак, дослідивши всі зазначені первинні документи судова колегія встановила, що в акті здачі-прийняття робіт, на який посилається позивач, не вказано посади, прізвища, імена та по батькові осіб, які його підписали, а також не конкретизовані послуги, що надавались позивачу його контрагентом, а саме: зазначено лише «координація і контроль торгового персоналу», тоді як з умов договору від 27.08.2014 р. №ІЯ2708 та додатку до нього №ІЯ_1 вбачається, що контрагентом мав бути здійснений чіткий перелік дій з координації та контролю торгового персоналу (складання плану, постановку завдань, обробку поточних звітів, керування змінами планів/завдань та надання зворотного зв'язку), однак акт таких відомостей не містить (а.с.66).

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначений акт здачі-прийняття робіт і платіжне доручення не відповідають вимогам Закону №996-XIV та Положення №88 та не є належною первинною документацією, підтверджуючою товарність спірних господарських операцій.

При цьому, судова колегія зазначає, що позивачу під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження надавався час для подачі додаткових доказів у справі та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у нього, між іншим, були витребувані оригінали актів здачі-прийняття робіт, складених за результатами виконання договору про надання послуг від 27.08.2014 р. №ІЯ2708_14, та специфікації наданих послуг, однак, жодних з цих документів суду надано не було.

Водночас, виходячи з вимог ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV та ст.ст.198, 201 ПК України, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність господарських операцій має підтверджуватися відповідними первинними документами, а згідно з приписами ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема з договорів, укладених між позивачем і третьою особою - ТОВ «Лореаль Україна», не вбачається економічна доцільність укладання позивачем з ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» зазначеного вище договору про надання послуг від 27.08.2014 р. №ІЯ2708.

Враховуючи викладене, а також те, що за змістом ст. 159 КАС України, рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і в жодному разі не може засновуватися на припущеннях, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні належні та необхідні правові підстави для вважати спірні операції позивача з ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» такими, що відбулись, та відповідно для визнання права ТОВ «Р.А.М.» на формування за ними податкового кредиту.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством, зокрема ст.ст.198, 201 ПК України, Закону №996-XIV, Положення №88, та у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів перед судом ті обставини, на які він посилається у своїй апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ганечко О.М.