Рішення

від 12.12.2018 по справі 826/3232/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 12 грудня 2018 року                      №826/3232/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 25.02.2015 року до Окружного адміністративного суду міста Києва,   (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412204 від 13.02.2015 р. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 року (суддя Бояринцева М.А.) справу призначено до судового розгляду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року позов ТОВ «Р.А.М.» задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.02.2015 року №0000412204. Постановою Київського Апеляційного адміністративного суду постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Р.А.М.» до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року у справі №826/3232/15 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 року (суддя Шрамко Ю.Т.) справу призначено до нового судового розгляду. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність вчинених дій та прийнятого податкового повідомлення-рішення. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне. У період з 19.01.2015 р. по 23.01.2015 р. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Р.А.П.С.О.Д.І.Я" (код ЄДРПОУ 39308594) за вересень 2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №26/26-57-22-03-10/31724470 від 27.01.2015 р. (надалі - акт перевірки №26). Згідно висновків, викладених в акті перевірки №26, позивачем порушено вимоги вимог п.44.1   ст.   44, п.185.1   ст.185, п.188.1   ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6   ст.198., п.201.1, п.201.6,   201.10   ст.201 Податкового кодексу України   (надалі –   ПК України), пунктів 1 та 2   ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996, пп.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого   наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 99 511,00 грн. Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу ТОВ "Р.А.М." подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки вих. №38 від 03.02.2015 р., за результатом розгляду яких рішенням податкового органу №1948/10/26-57-22-04 від 10.02.2015 р. вказане заперечення залишено без задоволення. На підставі вказаного акту перевірки №26 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000412204 від 13.02.2015 р. (надалі – ППР №0000412204), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124 388,75 грн., з яких 99 511,00 грн. – за основним платежем, а 24 877,75 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне. Відповідно до частини 2   статті 2 КАС України   у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією   та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Стаття 19 Конституції України   зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені   Конституцією   та законами України. ТОВ "Р.А.М." зареєстровано як юридична особа 17.10.2001 р., з 25.10.2001 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 02.11.2001 р. Спірні правовідносини регулюються нормами   Податкового кодексу України   (далі -   ПК України),   Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»   (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено   Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88   (далі - Положення №88). Пунктами 198.1-198.3,   198.6   статті   198 ПК України   передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до   статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом   193.1   статті   193   цього   Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог   статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п.   201.1. ст.   201 ПК України   платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому   статтею 183 ПК України. Згідно до ч. 1   ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності формування платником податків податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, факт використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності та наявність їх економічної доцільності. При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог   Закону №996-XIV   та Положення №88. Водночас, виходячи з вимог ч. 1   ст. 9 Закону № 996-XIV   та ст.ст.198,   201 ПК України, суд звертає увагу на те, що реальність господарських операцій має підтверджуватися відповідними первинними документами. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»   передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до   статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»   господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Між ТОВ "Р.А.М.", як замовником, та ТОВ "Р.А.П.С.О.Д.І.Я", як виконавцем, укладений Договір про надання послуг №ІЯ2708_14 від 27.08.2014 р. (надалі – Договір №ІЯ2708_14), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за плату послуги, визначені у додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується сплатити такі послуги. Згідно Додатку №ІЯ_1 до Договору №ІЯ2708_14 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання якісно та у визначений строк (з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р.) надати послуги по координації та контролю торгового персоналу, включаючи складання плану, постановки завдань, обробки поточних звітів, керування змінами планів/завдань та надання зворотного зв'язку. Реальність господарських операцій за вказаним договором, на думку позивача, підтверджується актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною, платіжним дорученням, банківською випискою та матеріалами, виготовленими контрагентом при      виконанні його обов'язків за таким договором. Крім того, на підтвердження здійснення оспорюваних господарських операцій позивачем надано до суду копію договору про надання послуг №95/2012 від 01.02.2012 року, укладеного між ТОВ «Лореаль Україна» та ТОВ «Р.А.М.», відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії Договору надати замовнику послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги; та договір про надання послуг №3005-14/1 від 30.05.2014 року, укладеного між ТОВ «Р.А.М.» та ТОВ «Рам Єдвертайзинг», відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе обов'язки якісного в домовлений термін надавати (виконувати) послуги. Замовник, у свою чергу, зобов'язується приймати якісно і в строк надані послуги і своєчасно оплачувати їх вартість. На думку позивача дані договори підтверджують подальшу реалізацію послуг, отриманим ТОВ «Р.А.М.» від ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.». Однак, з матеріалів справи, в тому числі з договорів, укладених між позивачем і третіми особами - ТОВ «Лореаль Україна», ТОВ «Рам Єдвертайзинг» не вбачається економічна доцільність укладання позивачем з ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» зазначеного вище договору про надання послуг від 27.08.2014 р. №ІЯ2708, більше того, позивачем не надано належних документів на підтвердження факту використання у його господарській діяльності придбаних у ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» товарів/послуг. Позивачем не надано документів, які б обґрунтовували зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) у ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» і подальшою господарською діяльністю ТОВ «Р.А.М.». Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт, на які він посилається, не містять посад, прізвищ, імен та по батькові осіб, які його підписали, а також не конкретизовані послуги, що надавались позивачу його контрагентом та позивачем третім особам, в той час коли, в додатках до договорів містився  перелік послуг, які мали надаватися. У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про не відповідність актів здачі-прийняття робіт  вимогам   Закону №996-XIV, а тому вони не є належною первинною документацією, яка підтверджує реальнність спірних господарських операцій. Водночас, виходячи з вимог ч. 1   ст. 9 Закону № 996-XIV   та ст.ст.198,   201 ПК України, реальність господарських операцій має підтверджуватися відповідними первинними документами, а згідно з приписами ч. 4   ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В той же час, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З пояснень представника позивача та звіту до додатку до договору ІЯ2708_14 від 27.08.14 р. вбачається, що ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» ніби-то надавало послуги з координації та контролю роботи торгового персоналу у мережах супермаркетів "Сільпо", "Космос", "Новус", "Мегамаркет", "Ашан" "Велика Кишеня", "Епіцентр", "Фуршет", проте, позивачем не надано доказів того, що він має стосунок до персоналу вказаних супермаркетів, відтак, суд приходить до висновку про непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.». Також позивачем не доведено господарської мети під час укладення договір з ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.». Крім того, суд погоджується з твердженнями відповідача про відсутність у ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції та, зокрема, координації та контролю торгового персоналу, однак податкове законодавство не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. В той же час, податковим органом не доведено, що позивачу було відомо про порушення, які допускав його контрагент. Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних обставин спору, однак позивачем не надано до суду належних доказів, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача. З огляду на те, що позивачем не доведено обов'язкових підстав для формування ним податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для стягнення судових витрат. Керуючись ст.ст.    2,   5-11, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (код ЄДРПОУ 31724470, адреса: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, 30/32) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550, адреса: 03115, м. Київ-115, вул. Верховинна, 9) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко