Ухвала

від 16.09.2015 по справі 826/6963/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6963/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача Ляпіна Д.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Асоціація «Альфа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Асоціація «Альфа» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції було неправильно досліджено надані позивачем докази та невірно встановлено обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промислова Асоціація «Альфа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гротекмакс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За наслідками перевірки складено акт від 30.10.2014 №3220/26-52-22-04-10/3705420, відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 126 366,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 №0003522204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 157 957,50 грн., у тому числі: 126 366,00 грн. - основний платіж, 31 591,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, назване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Однак, не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове-повідомлення рішення від 12.11.2014 №0003522204.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності реальних взаємовідносин між ТОВ «Промислова Асоціація «Альфа» та ТОВ «Гротекмакс», формування позивачем даних свого податкового обліку на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарської операції, з метою мінімізації податкового навантаження та отримання необґрунтованої податкової вимоги, отже порушення фіскальних інтересів держави.

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Промислова Асоціація «Альфа» (замовник) та ТОВ «Гротекмакс» (підрядник) укладено типові договори підряду на будівельні роботи від 01.07.2014 №010714 та від 02.07.2014 №020714, відповідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами на власний ризик виконати і здати замовнику будівельні роботи (на об'єктах, які розташовані за адресами: Київська область, місто Бровари, житловий будинок №3 по вулиці Кірова, №28; Київська область, місто Бровари, житловий будинок №3 по вулиці Черняховського, 36) зазначені в цьому договорі, відповідно до проектної документації й в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об'єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано суду копії названих договорів від 01.07.2014 №010714 (а.с. 67-70), від 02.07.2014 №020714 (а.с. 80-83), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 71-72, 84-85) актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 73-79, 86-89), податкових накладних (а.с. 90-91) та платіжних доручень (а.с. 97-99, 104-105), ліцензії на право зайняття будівельною діяльністю ТОВ «Гротекмакс».

Підпунктом 5.1.1 п. 5.1 р.5 наведених договорів передбачено, що замовник зобов'язаний до початку робіт передати Виконавцю затверджену проектну документацію з штампом «До виконання робіт», передати по акту будівельний майданчик, фронт робіт.

Однак, позивачем наведених документів (відповідних актів, проектної документації), які є обов'язковою передумовою для виконання ТОВ «Гротекмакс»робіт, до суду не надано.

В письмових поясненнях позивач звертає увагу на те, що договорами не передбачено передачу проектної документації у письмовій формі. Однак, в матеріалах справи відсутня така документація, з огляду на що колегія суддів ставить під сумнів як власне її існування так і передачу її ТОВ «Гротекмакс».

Відповідно до пп. 5.1.3 п. 5.1 р.5 спірних договорів замовник також зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ на об'єкт персоналу Підрядника.

При цьому, матеріали справи не містять інформації про те, що працівникам ТОВ «Гротекмакс» надавались перепустки, дозволи чи інші документи, які б давали їм право на безперешкодного доступу на об'єкт будівництва.

Крім того, згідно з 5.1.4 п. 5.1 р.5 договорів замовник зобов'язаний надавати будівельні матеріали, витратні матеріали та інше Підряднику.

В письмових поясненнях позивач звертає увагу на те, що договорами не передбачено передачу матеріалів, витратних матеріалів у письмовій формі. Разом з цим, позивач не надав суду жодних підтверджень реального існування тих матеріалів, які згідно наведеного вище пункту договору підлягали передачі та використанню підрядником при виконанні робіт.

Позивачем також не надано до суду журналу виконання робіт та актів на приховані роботи, ведення яких передбачено п. 5.2.3 п. 5.2 р.5 договорів підряду. Посилання позивача, на те, що ведення таких документів є виключно внутрішнім питанням ТОВ «Гротекмакс» спростовується тим, що укладені між підприємствами господарські договори є двосторонніми документами, обов'язок контролю за виконанням яких лежить на обох сторонах.

ТОВ «Промислова Асоціація «Альфа» також зазначає, що необхідність укладення наведених договорів була обумовлена неможливістю самостійно виконати свої господарські зобов'язання за договорами підряду, що були укладені між ТОВ «ІТМ Альянс» (замовником будівництва) та ТОВ «Промислова Асоціація «Альфа» (підрядник) від 01.07.2014 №010714 (а.с. 112-115) та від 02.07.2014 №020714 (а.с. 121-124), відповідно до умов яких позивач зобов'язався виконати будівельні роботи на об'єктах, які розташовані за адресами: Київська область, місто Бровари, житловий будинок №3 по вулиці Кірова, №28; Київська область, місто Бровари, житловий будинок №3 по вулиці Черняховського, 36.

Однак, з наведених договорів та первинних документів, що були надані у підтвердження їх виконання не вбачається, що роботи, які виконані позивачем для ТОВ «ІТМ Альянс» були виконані саме ТОВ «Гротекмакс», а не власне позивачем чи іншими контрагентами. Не спростовує цей висновок і посилання позивача на наявність у ТОВ «Гротекмакс» відповідної ліцензії.

Крім того, з акту перевірки державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборі у місті Києві від 30.10.2014 №3220/26-52-22-04-10/3705420 вбачається, що за даними податкової інформації по ТОВ «Гротекмакс», останнє не має складських приміщень, транспортних засобів, устаткування для здійснення господарської діяльності, трудових ресурсів, матеріалів для здійснення господарської діяльності. Також, контролюючим органом не встановлено отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Гротекмакс» дозвільної документації на проведення відповідної діяльності.

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Гротекмакс» фактично не відбулися, правочини оформлені лише документально без мети реального настання правових наслідків, а тому визначення позивачу сум податкового кредиту відповідачем є обґрунтованим та правомірним.

При цьому, дійсно, лише наявність або відсутність окремих документів чи помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована встановленими судом обставинами, не можуть вважатися документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Асоціація «Альфа» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 17 вересня 2015 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.