Ухвала

від 17.09.2015 по справі 826/1619/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1619/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губська О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013812206 від 13.10.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2015 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 17.09.2015 р. Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві замінено правонаступником: Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкового кредиту, податкових зобов'язань та відображення доходів і витрат, що формуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Ека Строй Компані» (код ЄДРПОУ 35872733) за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт № 1435/26-59-22-06/35894598 від 25.09.2014 p.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2014 р. на суму 16 912,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0013812206 від 13.10.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21 140,00 грн., з яких 16 912,00 грн. - за основним платежем, 4228,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість і зменшення, таким чином, розміру податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, вирішуючи питання про правомірність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів встановила наступне.

В матеріалах адміністративної справи наявний договір підряду № 2801-1 від 28.01.2014 р. (а. с. 82 - 86), укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «Ека Строй Компані» (підрядник), згідно умов якого підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами спеціалізованих організацій на свій ризик виконати будівельні, електромонтажні пусконалагоджувальні роботи (загальною вартістю 93000,00 грн., в тому числі ПДВ - 15500,00 грн.), а саме: згідно додатку до даного договору, а замовник зобов'язується у визначений цим договором строк оплачувати та приймати належно виконані роботи.

Вказаний додаток до договору в матеріалах справи відсутній, що ставить під сумнів існування конкретного переліку видів робіт, що є предметом договору, як справедливо зазначив суд першої інстанції.

Також матеріали справи містять локальний кошторис на будівельні роботи № 4-1-1/1 від 05.03.2014 р. (а. с. 91 - 93), договірну ціну (а. с. 94 - 95) та акт приймання виконаних робіт на тепловій електростанції в смт. Іванків Київської області (а. с. 96 - 99, 101 - 104).

Однак, за матеріалами справи неможливо встановити яким чином позивач пов'язаний з тепловою електростанцією і на яких підставах його контрагент виконував там роботи.

В той же час, відсутність даної інформації закриває для суду першої та апеляційної інстанції можливість дослідити рух активів у господарській діяльності позивача, позаяк і при проведенні перевірки позивачем вказані документи до податкового органу також не надавались.

Всі вищезазначені підстави для відмови у задоволенні позову були викладені судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення.

Натомість, в апеляційній скарзі позивач доводи суду не спростував, доказів на реальність господарських відносин не надав, до суду апеляційної інстанції в судове засідання не з'явився.

В той же час, позивачем не надано доказів оплати контрагенту отриманих послуг.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців міститься інформація, що з 25.02.2015 р. ТОВ «Ека Строй Компані» перебуває в стані припинення.

Натомість, існування у позивача кредиторської заборгованості у вигляді відображення боргу за отримані послуги в бухгалтерській документації матеріалами справи не підтверджується.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження в ході розгляду судової справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.