Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-11151/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 49411/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі № 2а-11151/10/1370 за позовом Дочірнього підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» Компанії «Холгер Крістіансен А/С» до Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська митниця, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» Компанії «Холгер Крістіансен А/С» (далі ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.11.2010 року № 0001172320/3, № 0001162320/3, № 0001462320/3, № 0001472320/3, № 0001662320/2 і № 0001652320/2 та від 15.11.2010 року № 0001852320/1 і № 0001862320/1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року в позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи наявне свідоцтво, видане позивачу згідно з «Вимогами до технічного оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони й до контролю за переміщенням товарів через кордони цієї зони», затвердженими спільним Наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України від 02.03.2006 року № 163/242/159/100, що підтверджує спеціальне технічне оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони позивача, яке унеможливлює надходження та вибуття товарів поза контролем митного органу. Дані пояснення також підтверджуються висновками Довідки про результати перевірки від 09.12.2010 року. Позивачем надано імпортні та експортні вантажні митні декларації, товарно-супровідні документи, специфікації до угоди від 21.04.2006 року № 1 та прості векселі, які відповідають вимогам законодавства. Первинними бухгалтерськими документами підтверджується вивезення в межах строків визначених законодавством за межі території України, за охоплюваний перевіркою період, готової продукції після виконання робіт (послуг), передбачених умовами зазначеної угоди, з давальницької сировини, яка ввозилась позивачем на митну територію України. Митний режим переробки на митній території України відповідно до ст. 233 Митного кодексу України здійснювався під контролем Львівської митниці, якою порушень щодо дотримання такого режиму не встановлено. Зазначення в акті перевірки про неможливість встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних товарно-матеріальних цінностей, які формують вартість стартерів відповідно до специфікації і вантажно-митних декларацій (експорт), неможливість проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки, є припущенням, оскільки зроблено без наявності відповідних доказів, тому не можуть бути правомірними висновки органу державної податкової служби про наявність в діях позивача порушень податкового законодавства, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодними первинними бухгалтерськими документами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що всупереч вимогам п. 5 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, позивач не вів обліку векселів, первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерської звітності українською мовою та не було їх впорядкованого автентичного перекладу. До перевірки позивач не надав: первинних документів щодо розрахунку вартості ремонтних робіт, підтверджуючих витрати на переробку, які формують вартість стартерів відповідно до специфікацій і ВМД-експорт, в тому числі документів, які б підтверджували використання придбаних в Україні матеріальних цінностей, які є складовою вартості ремонтних робіт (робіт по регенерації), та повинні бути відображені у Окремій митній декларації (ОМД) на українські товари, витрачені при виконанні операцій з переробки іноземних товарів. ОМД підприємством не оформлялись; документів щодо розрахунку вартості запчастин, які підлягали заміні, та відповідно вартості неробочих стартерів, які формують вартість стартерів відповідно до специфікацій і ВМД; облікових документів (регістрів) щодо руху, переробки, залишків товарно-матеріальних цінностей, продуктів переробки, які б містили дані, на підставі яких було б можливим ідентифікувати товари по специфікаціях ВМД-імпорт та ВМД-експорт, заяви митному органу за місцем реєстрації для отримання дозволу на розміщення нових запасних частин, компонентів у режим переробки на митній території України, а також письмових пояснень посадових осіб підприємства. У зв'язку з неведенням позивачем первинних облікових документів щодо здійснених господарських операцій неможливо встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних товарно-матеріальних цінностей, які формують вартість стартерів відповідно до специфікацій і ВМД-експорт, неможливе проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки, у продуктах переробки та проведення перевірки за обсягом виходу продуктів переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представник третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

21.04.2006 року між компанією «Холгер Крістіансен А/С» (Замовник) та ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» (Виконавець) укладено угоду № 1 на регенерацію стартерів, згідно якої Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника виконувати роботи по регенерації стартерів та компонентів, за відповідну плату, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 цієї угоди замовлення на регенерацію виробів детально визначаються в додатках (специфікаціях) до даної Угоди, які є його невід'ємною частиною. Додаток (специфікація) до угоди повинен містити: найменування виробів що постачається замовником, перелік робіт, які підлягають виконанню виконавцем, кількість та вартість виробів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» давальницька сировина - це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику. Операція з давальницькою сировиною - це операція з попередньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) за умови, якщо вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції, або коли вартість сировини є меншою зазначених 20 відсотків, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

Згідно із змістом цієї норми господарські операції, передбачені зазначеною вище угодою від 21.04.2006 рокує операцією з давальницькою сировиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

На виконання зазначеної норми ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» були видані прості векселі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 185 Митного кодексу України одним із видів митного режиму передбачено переробку на митній території України, відповідно до якого, згідно із ст.229 цього Кодексу, ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Згідно з ч. 2 ст. 231 цього Кодексу операції щодо переробки товарів можуть включати, зокрема, ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання.

Відповідно до вимог ст. 233 цього Кодексу митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

Здійснення контролю за дотриманням режиму переробки на митній території України передбачено Порядком застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 року № 609 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.10. 2003 року за № 897/8218.

Відповідно до п. 7.1 цього Порядку ідентифікація товарів здійснюється шляхом: перевірки наданих підприємством відомостей про витрачені ресурси й використані технології виробництва продуктів переробки в обсягах, достатніх для здійснення обліку товарів, розміщених у режим переробки на митній території України (переробки за межами митної території України), та контролю за обсягом виходу продуктів переробки; здійснення митного контролю під час виконання операцій з переробки та зберігання товарів, ввезених для переробки, продуктів їх переробки, супутніх продуктів переробки, залишків та відходів переробки. При ідентифікації товарів ураховуються характер товарів і види операцій з їх переробки.

Згідно з п. 7.2 Порядку митні органи проводять перевірки, передбачені ст. ст. 233, 234 Митного кодексу України та цим Порядком, на кожному підприємстві, що здійснює переробку товарів, з періодичністю, встановленою керівником митного органу з урахуванням номенклатури товарів, що піддаються операціям з переробки, та характеру таких операцій зі складенням ОСОБА_1 про проведення огляду.

Пунктом 7.3 Порядку передбачено, що контроль за дотриманням режиму переробки на митній території України завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарної продукції, супутніх продуктів переробки, залишків переробки та завершення митних процедур щодо відходів переробки.

Відповідно до вимог п. 7.4 цього Порядку, контроль за дотриманням режиму переробки за межами митної території України завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарної продукції.

Позивачу було видане свідоцтво № 003/2007, передбачене Вимогами до технічного оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони й до контролю за переміщенням товарів через кордони цієї зони, затвердженими спільним наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України від 02.03.2006 року № 163/242/159/100, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.006 року за № 294/12168, яким підтверджується спеціальне технічне оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони позивача, яке унеможливлює надходження та вибуття товарів поза контролем митного органу.

Крім того, згідно з поясненнями третьої особи у справі - Львівської митниці, яка відповідно до положень глави 38 Митного кодексу України здійснювала контроль митного режиму переробки на митній території України, порушень щодо дотримання такого режиму з боку ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» не було, що підтверджується Довідкою від 09.12.2010 року про результати перевірки позивача.

Відповідно до п. 11.43 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, сплата податку на додану вартість при ввезенні рухомого майна для здійснення операцій з ремонту у митному режимі переробки, а також з метою модернізації, провадиться шляхом видачі простого векселя у випадку та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту» від 17.11.2004 року № 1524, відповідно до якого платники податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) відповідно до режиму переробки на митній території України товарів з метою ремонту, в тому числі гарантійного, або їх обробки - монтажу, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, можуть за своїм рішенням надавати митним органам прості авальовані векселі на суму ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість із строком погашення, що дорівнює строку ремонту або обробки товарів, але не більш як 90 днів, або строку, встановленого Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному частиною третьою статті 232 Митного кодексу України, за умови вивезення відремонтованих або оброблених товарів за межі митної території України. Під ремонтом слід розуміти операції з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення їх ресурсу або характеристик, що не призводять до зміни кодів таких товарів згідно з УКТЗЕД; випуск, обіг та погашення зазначених векселів здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», та з урахуванням особливостей, зазначених в абзаці четвертому цього пункту; якщо вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України не забезпечено у строк, зазначений в абзаці другому цього пункту, або ввезені з метою ремонту товари використовуються з іншою метою, підприємство, що видало вексель, зобов'язане його оплатити. Оплата здійснюється протягом п'яти календарних днів з дати закінчення установленого строку ремонту товарів чи виявлення факту їх нецільового використання; відходи та брухт, що утворилися під час ремонту товарів, вивозяться за межі України разом з відремонтованими товарами або заявляються в інший митний режим, обраний з додержанням вимог Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Виконання даної угоди підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, а саме: імпортними та експортними вантажними митними деклараціями, товарно-супровідними документами, специфікаціями до угоди від 21.04.2006 року № 1 та простими векселями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вантажні митні декларації, які відповідають вимогам, встановленим наказом Державної митної служби України від 18.09.2007 року № 768 «Про затвердження зразків бланків єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів, доповнень і специфікації та їх Технічного опису», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.10.2007 року за № 1140/14407, підтверджують вивезення готової продукції (регенерованих стартерів) без порушення строків визначених чинним законодавством.

Колегія суддів не приймає доводів апелянта на підтвердження своїх висновків про те, що неможливо провести ідентифікацію (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки, у продуктах переробки та проведення перевірки за обсягом виходу продуктів переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки, оскільки такі посилання є припущенням податкового органу і всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності фактів використання товарів, розміщених у режим переробки, у продуктах переробки.

Натомість, як зазначено вище, позивач надав належні і достатні докази дотримання ним вимог зазначених нормативно-правових актів, що регулюють питання ведення господарських операцій з давальницькою сировиною, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність висновків податкового органу щодо порушення ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів, внаслідок чого не сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на дати оформлення вантажно-митних декларацій (дати видачі векселів) за період з 01.12.2009 року по 31.08.2010 року, що призвело до зменшення сум бюджетного відшкодування в розмірі 1407537 грн., та нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 6759085 грн.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі № 2а-11151/10/1370 за позовом Дочірнього підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» Компанії «Холгер Крістіансен А/С» до Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська митниця, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

ОСОБА_1