Постанова

від 28.09.2015 по справі 826/13089/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року № 826/13089/15

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Київ по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерпайп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року №4326552210, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вір-Електрик» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс» фактично не здійсненні, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року №4326552210, оскільки господарські угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вір-Електрик», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс» укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та є нікчемними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В період з 15 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 5 грудня 2014 року №3744, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 26 грудня 2014 року № 1303/26-55-22-10/35918657, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп»:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму за серпень 2014 року - 96 113 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 26 грудня 2014 року № 1303/26-55-22-10/35918657 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року № 4326552210, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 144 170 грн. з якої: за основним платежем - 96 113 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 057 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вір-Електрик», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс», оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

11 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс», як постачальником, укладено договір № 20141108/1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари за ціною, в асортименті та в кількості, які зазначені в Додатках - Специфікаціях до цього договору, що є невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за умовами договору. В договорі також зазначено, що загальна сума визначається згідно всіх підписаних сторонами додатків-специфікацій у гривнях з урахуванням ПДВ.

Додатком-специфікацією від 11 серпня 2014 року до договору № 20141108/1 від 11 серпня 2014 року визначено найменування і кількість товару на загальну суму 26 309, 08 грн., додатком-специфікацією від 28 серпня 2014 року - на загальну суму 550 368 грн.

На виконання умов договору № 20141108/1 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс», як постачальникиком, підписано видаткові накладні:

№ 173 від 28 серпня 2014 року на загальну суму 550 368 грн.;

№ 71 від 18 серпня 2014 року на загальну суму 26 309, 08 грн.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс» виписано рахунки-фактури на оплату зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс» виписало на користь позивача податкові накладні:

№ 173 від 28 серпня 2014 року на загальну суму 550 368 грн., в тому числі ПДВ - 91 728 грн.;

№ 71 від 18 серпня 2014 року на загальну суму 26 309, 08 грн., в тому числі ПДВ - 4 384, 85 грн.

За умовами договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP -вул. Чигоріна, 18, м. Київ, тобто за місцезнаходженням позивача. Товар, який постачався позивачу - засувки, труби тощо.

26 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вір-Електрик», як постачальником, укладено договір № 2608-1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві дизельний генератор GJR-306 в шумозахисному кожусі без АВР, покупець прийняти та оплатити обладнання.

Додатком-специфікацією від 26 серпня 2014 року до договору № 2608-1 визначено найменування товару - генератор GJR-306 на загальну суму з ПДВ 447 525 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вір-Електрик» виписало на користь позивача податкову накладну:

№ 6 від 27 серпня 2014 року на загальну суму 447 525 грн., в тому числі ПДВ - 74 587, 50 грн.

Згідно акту перевірки до перевірки позивачем було надано видаткову накладну № 3/08 від 28.08.2014 року на суму без ПДВ 372 937,50 грн. та ПДВ - 74 587, 50 грн., що відповідає податковій накладній.

Товар сертифікації не підлягає. Поставка обладнання здійснюється на умовах DDP - склад покупця.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вір-Електрик» вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги висновки відповідача щодо відсутності фактичних правовідносин з контрагентами, оскільки суду надано докази на підтвердження реального здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вбачається, що позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс» на час перевірки є платниками податку на додану вартість, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вір-Електрик» інформація в акті перевірки відсутня, протилежного суду не доведено.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс» є: виготовлення виробів із бетону для будівництва, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання послуг перукарнями та салонами краси, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, компонування кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, видання звукозаписів, діяльність у сфері телевізійного мовлення, інша діяльність у сфері телевізійного мовлення, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, діяльність у сфері права, консультування з питань комерційної діяльності й керування, рекламні агентства, дослідження конюктури ринку та виявлення громадської думки, спеціалізована діяльність із дизайну.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вір-Електрик" є:

торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Як підтверджується матеріалами справи, дизельний генератор GJR-306 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастерпайп" передало у властність Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" згідно договору № 2837 від 24 вересня 2013 року на придбання технологічного обладнання, що свідчить про подальше реалізацію товару.

Також в матеріалах справи містяться договори про зберігання майна №45/98 від 24 жовтня 2014 року, про транспортно-експедиційне обслуговування № 20131215-3 від 16 грудня 2013 року щодо подальшого руху матеріальних цінностей позивача, придбаних у вищенаведених суб"єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведе приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерпайп" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 січня 2015 року № 4326552210.

3. Судові витрати в сумі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 34 коп. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерпайп" (код ЄДРПОУ 35918657) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева