Ухвала

від 07.03.2011 по справі 2/43

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2011 р. Справа № 29509/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника приватного підприємця ОСОБА_1, на постанову господарського суду Чернівецької області від 21.06.2010 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні», про визнання нечинною постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2006 року ПП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні» про визнання нечинною постанови про накладення штрафу.

Позивач посилався на те, що він як суб'єкт підприємницької діяльності, не вчинив жодного правопорушення, встановленого ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», а тому у відповідача не було правових підстав накладати на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу за невиконання тих зобов'язань, які законодавством віднесені до електроенергетики, що не є тотожним поняттю суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивач просив визнати нечинною постанову відповідача №Ч-07-06 від 28.02.2006 року про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, зобов'язати відповідача скасувати припис № 35.7. 25/81 від 28.02.2006 року та поновити електропостачання його власного ринку в смт. Берегомет.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 21.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ПП ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ПП ОСОБА_1 чинив перешкоди у ремонті та обслуговуванні лінії електропередач. Крім того, відповідач не довів, що позивачем не була забезпечена охоронна зона ПЛ-35 КВТ згідно припису відповідача від 30.11.2005 року. Суд не звернув уваги, що електропостачання ринку не пов'язане з ПЛ-35 кВт, відносно охоронної зони якої виник спір.

В додаткових доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо допущення позивачем порушення, за який він підданий штрафу, оскільки порушення помилково віднесені до земельної ділянки, яка йому не належить.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Чернівецької області від 21.06.2010 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Вислухавши суддю-доповідача, представників позивача, які апеляційну скаргу підтримали, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що 29.07.2002 року між Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно якого позивач придбав у власність земельну ділянку для обслуговування селищного ринку загальною площею 24674 кв. м , яка знаходиться по вул. Серетській в смт. Берегомет.

Куплена позивачем земельна ділянка, як видно з пп. 1.3, 1.4 цього договору має обтяження: на ній проходить лінія електропередач потужністю 10 кВт, в силу чого підприємець не має права чинити перешкод в ремонті та обслуговуванні такої лінії.

15.08.2005 року державна інспекція з енергонагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Чернівецькій області внесла припис №07/433 приватному підприємцю ОСОБА_1, де серед інших заходів зобов'язала позивача забезпечити охоронну зону ПЛ-35 кВт між опорами № 25-26 «Лопушна» на території ринку відповідно до п. 5 ПОЕМ.

30.11.2005 року зазначена державна інспекція внесла суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 повторний припис №1251/556, в якому в п.1 зобовязала позивача забезпечити охоронну зону ПЛ-35 кВт між опорами № 25-26 «Лопушна» на території ринку відповідно до п. 5 ПОЕМ, про що письмово повідомити інспекцію Держенергонагляду в Чернівецькій області в строк до 5.01.2006 року.

Оскільки ОСОБА_1 припису інспекції Держенергонагляду в Чернівецькій області у встановлений строк не виконав, постановою відповідача від 28.02.2006 року № Ч-07-06 він був підданий штрафу в розмірі 680, 00 грн. на підставі ст. 27 Закону України «Про електроенергетику».

Того ж числа, 28.02.2006 року позивачу було внесено черговий припис № 35.7.25/81, яким було попереджено позивача та відключено від електромереж ТП № 343 на підставі п. 7.5 ПКЕЕ.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» порушення правил охорони електричних мереж є правопорушенням в електроенергетиці, яке тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМ України № 209 від 4.03.1997 року, (далі - Правил) повітряні лінії електропередач, зокрема, відносяться до електричних мереж.

Відповідно до п. 5 зазначених Правил охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередач у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань 15 м для повітряних ліній до 35 кВт.

Згідно цього ж пункту Правил в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній заборонено влаштування спортивних майданчиків для ігор, стадіонів, ринків, зупинок громадського транспорту, а також проводити будь-які заходи, пов'язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт.

Обов'язковість встановлення охоронних зон уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі зазначена також в ч.2 ст. 76 Земельного кодексу України.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у вигляді штрафу в розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 4 ст. 27 цього ж Закону державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на підставі акта перевірки, оформленого у встановленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають в межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови про накладення штрафів за встановленою формою.

Виконуючи зазначені приписи закону, відповідач на підставі акта перевірки державного інспектора з енергонагляду від 15.02.2006 року, прийняв оскаржувану постанову від 28.02.2006 року про застосування до ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності штрафу в розмірі 680 грн. за ухилення від виконання пп.1 п. 1 припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Чернівецькій області щодо забезпечення охоронної зони ПЛ-35 кВт між опорами №25-26 «Лопушна» на території ринку.

Того ж числа, 28.02.2006 року позивачу було внесено черговий припис № 35.7.25/81, яким було попереджено позивача та відключено від електромереж ТП № 343 на підставі п. 7.5 ПКЕЕ.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про повну відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваної постанови та припису відповідача від 28.02.2006 року.

При цьому приймає до уваги, що застосований штраф за порушення в електроенергетиці до позивача як суб'єкта господарювання накладений не в порядку КУпАП, як про це зазначав позивач, а в порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», що в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Крім того, та обставина, що в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2002 року помилково зазначена потужність повітряної лінії електропередач 10 кВт, замість справжньої 35 Квт, не впливає на правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних постанови та припису, оскільки така помилковість не звільняє позивача від обов'язку дотримання вимог Правил охорони електричних мереж в частині забезпечення охоронної зони повітряної лінії електропередач ПЛ-35 кВт.

Не є переконливими доводи апелянта в тій частині, що електропостачання ринку не пов'язане з ПЛ-35 кВт, тому застосований штраф застосований неправомірно, оскільки законодавець не повязує факт електропостачання суб'єкта господарювання з необхідністю дотримання вимог Правил охорони електричних мереж щодо повітряних ліній, які проходять, в даному випадку, над земельною ділянкою позивача.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв постанову про відмову в позові, підстав для скасування якої колегія суддів не знаходить.

В силу наведеного вище, доводи апеляційної скарги в частині неправомірності дій відповідача, безпідставності оскаржуваних постанови та припису, , а також знаходження в охоронній зоні між опорами № 25-26 стаціонарних торгових місць, які не належать позивачу, підставою для її скасування бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 21.06.2010 року по справі № 2/43 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 11.03.11 р.