Ухвала

від 10.09.2015 по справі 815/4776/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 р. Справа № 815/4776/14

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кримар» про стягнення коштів за рахунок готівки,-

В С Т А Н О В И В:

22.08.2014 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області звернулася до суду із адміністративним позовом до ТОВ «Будівельна компанія «Кримар», в якому просила стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 85 034,99 грн. за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків відповідача, відкритих у банках неможливо, оскільки відсутні кошти на цих рахунках, а тому це стало підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, в.о. начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 26.12.2014 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - ТОВ «Будівельна компанія «Кримар» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.01.1996 року за №295.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013р. по справі 815/6755/13-а стягнуто заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток та податку на додану вартість у сумі 60384,99 грн. з рахунків, що були відкриті ТОВ «Будівельна компанія «Кримар».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2014р. по справі №815/1320/14 стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ «БК «Кримар» заборгованість по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 24 650 грн.

На виконання вказаних вище постанов Одеського окружного адміністративного суду позивачем направлялися інкасові доручення до банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, а саме: №41 від 29.04.14 на рахунок 26007011679808 у АТ "Укрсиббанк"; №24 від 15.04.14 на рахунок 26044044831801 у Ф ОРУ АТ "Б" ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ"; №106 від 20.05.14 на рахунок 26002301238 у ФАТ "ПІВДЕННИЙ"м.Одеса; №105 від 20.05.14 на рахунок 26065010689001 у ФАТ "ІМЕКСБАНК"; №107 від 20.05.14 на рахунок 260043332801 у ФАБ "ПІВДЕННИЙ" м.Одеса; №108 від 20.05.14 на рахунок 26000044831801 у Ф ОРУ АТ "Б" ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ".

Однак, зазначені інкасові доручення були повернуті банківськими установами без виконання у зв'язку з відсутністю грошових коштів на вищевказаних рахунках, це і стало підставою для звернення податкового органу до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Так, згідно п.36.1. ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; крім того, п.36.5. ст.36 Податкового кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідальність несе платник податків, крім випадків визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Як слідує з приписів п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Зі змісту вимог п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України вбачається, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності ), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

А у відповідно до п.95.1-95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення ) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 95.4 статті 95 ПК України, в свою чергу, передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» від 29.12.2010р. №1244 відповідно до пунктів 95.4, 95.15, 95.16 і 95.18 статті 95 ПК України затверджено «Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу», який визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно пункту 2 цього Порядку, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 ПК України.

Під час вилучення готівки працівники рахують наявні кошти. У разі коли обсяг готівки у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу.

У рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів.

Вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником органу державної податкової служби до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення - на наступний робочий день.

Таким чином, вищезазначене вказує на те, що податковий орган має довести факт наявності у платника податків готівки, що належить саме відповідачу та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, а оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази наявності та належності ТОВу «Будівельна компанія «Кримар» будь-якої суми готівки на праві власності, то в задоволенні цих позовних вимог належить відмовити, що, в свою чергу, в даному випадку і було правильно вирішено судом 1-ї інстанції.

До того ж, слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко