Ухвала

від 27.08.2015 по справі 820/6305/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 р.Справа № 820/6305/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Кононенко З.О. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. по справі № 820/6305/15

за позовом ОСОБА_1

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Дергачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.06.2015 року №28632-15 та від 26.06.2014 року №4077350.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. по справі № 820/6305/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.06.2015 року №28632-15 та від 26.06.2014 року №4077350.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. по справі № 820/6305/15 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем в порушення вимог п.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі», пп.2 п.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не дотримано вимог щодо передачі права користування земельною ділянкою, не укладено та не зареєстровано договір оренди земельної ділянки. Стверджує, що оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_1 як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, позивач не є звільненим від сплати земельного податку. Оскільки позивач не відноситься до жодної з категорій громадян, яких звільнено від сплати земельного податку статтею 281 ПК України, податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку винесені відповідачем правомірно і скасуванню не підлягають.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що у відповідності до ст.ст.796, 797 Цивільного кодексу України наймачеві разом із будівлею або іншою капітальною спорудою передається також і право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться ці будівля або споруда, а також земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди і необхідна для досягнення мети найму. У зв'язку з чим, оскільки позивачем як власником земельної ділянки остання надавалась в оренду виключно для функціонування АЗС, що відповідає задекларованому виду діяльності позивача, який, у свою чергу, є платником єдиного податку, ОСОБА_1 у відповідності до пп.297.1.4 п.297 ст.297 Податкового кодексу України звільнений від сплати єдиного податку. Вказав, що наказом Державної податкової служби України від 23.11.2012 року № 1051 затверджено узагальнюючу податкову консультацію, відповідно до якої у разі, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу-підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку. Беручи до уваги викладене, з урахуванням положень п.53.1 ст.53 ПК України, податкові повідомлення-рішення від 02.06.2015 року №28632-15 та від 26.06.2014 року №4077350 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.08.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1.

Як вбачається із матеріалів справи за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, що підтверджується актом серії НОМЕР_2 від 15.07.2010 року.

Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2015 року № 28632-15 про нарахування ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 11097,21 грн, а також 26.06.2015 року - податкове повідомлення-рішення № 4077350 про нарахування ОСОБА_1, суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 9770,60 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірна земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності, то позивач, як платник єдиного податку, звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, а відтак податкові повідомлення-рішення від 02.06.2015 року №28632-15 та від 26.06.2014 року №4077350 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання вказаних податкових повідомлень-рішень протиправними, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є похідною від вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, ці вимоги передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання податкових повідомлень-рішень протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для прийняття спірного рішення є висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку сплачувати земельний податок з фізичних осіб у розмірі, визначеному п.274.1 ст. 274 ПК України.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним з наступних підстав.

Підпунктами 14.1.72, 14.1.73, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. У свою чергу, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою (п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Право власності на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Нарахування фізичним особам сум податку, згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що підрозділом 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПК України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених ПК України, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

У відповідності до п.269.2. ст.269 ПК України, в редакції закону особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (Глава 1 розділу XIV набирала чинності з 1 січня 2012 року, крім підпункту 1 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 та пункту 293.2 статті 293 відповідно до пункту 1 розділу II Закону України від 4 листопада 2011 року N 4014-VI).

Отже, з 04.11.2011 року особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначено ст.297 розділу XIV ПК України.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що за приписами п.297.1 ст.297 ПК України фізична особа звільняється від сплати земельного податку, якщо вона є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку для ведення підприємницької (господарської) діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є платником єдиного податку, 3 групи та займається наступними видами господарської діяльності: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 66.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна; 69.10 діяльність у сфері права; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів (а.с.79).

Так, відповідно до договору оренди АЗС №08/13 від 01.08.2014 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 передано в строкове платне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нежитлову будівлю стаціонарної АЗС, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, загальною площею 18,70 кв.м. Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи актом прийому-передачу, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копіями квитанцій про оплату послуг (а.с.15-18).

При цьому, слід відмітити, що за змістом наявної в матеріалах справи копії витягу з реєстру платників єдиного податку від 02.12.2014 р. № 1420303401457 (а.с.) місцем здійснення підприємницької діяльності зазначено: АДРЕСА_2, що є адресою розташування земельної ділянки, за використання якої ОСОБА_1 визначено до сплати згідно спірних податкових повідомлень-рішень суми податкового зобов'язання за платежем : земельний податок з фізичних осіб у розмірі 11097,21 грн. та 9770,60 грн. відповідно.

Колегією суддів також взято до уваги, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_2, цільове призначенням останньої - для обслуговування автозаправної станції (а.с.59).

Статтею 796 Цивільного кодексу України передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджується факт використання спірної земельної ділянки, на якій розташовано автозаправну станцію, що надається позивачем в оренду, в межах господарської діяльності ОСОБА_1, що у розумінні п.297.1 ст.297 ПК України є підставою для звільнення позивача від сплати земельного податку як платника єдиного податку.

Колегію суддів не беруться до уваги доводи відповідача про те, що позивач не може бути звільнений від нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, оскільки земельна ділянка оформлена на фізичну особу, а від сплати земельного податку може бути звільнено лише суб'єкта підприємницької діяльності, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів невикористання позивачем земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська область, Дергчівський район, с. Черкаська-Лозова, вул. Київське шосе, 19 як фізичною особою, так само фізичною особою-підприємцем, натомість, матеріалами справи повністю підтверджено факт надання вказаної земельної ділянки в користування одночасно з правом найму будівлі (автозаправної станції).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи, що земельна ділянка, розташована за адресою : Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 ним для провадження господарської діяльності, то позивач, як платник єдиного податку, у відповідності до п.297.1 ст.297 ПК України звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з п.53.1 ст.53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому в письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації.

За визначенням пп.14.1.173 п.14.1 ст.14 ПК України узагальнюючої письмовою податковою консультацією є оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до Наказу від 22.11.2012 року № 1051 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами - підприємцями", право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу). У разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач діяв в рамках узагальнюючої податкової консультації та не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення таких дій у вигляді нарахування йому грошового зобов'язання із земельного податку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 02.06.2015 року №28632-15 та від 26.06.2014 року №4077350, діяв поза межами повноважень, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. по справі № 820/6305/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.09.2015 р.