Рішення

від 30.09.2015 по справі 906/927/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2015 р. Справа № 906/927/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 дов. №2015/2/2707 від 27.07.2015р.

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 дов. №б/н від 06.04.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир)

про стягнення 21540,08 грн. ( згідно заяви про уточнення розрахунку суми боргу від 25.08. 15р. ( вх. № г/с 11332) - 21 242,32 грн.)

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир ЕссетПропертиз" (м. Житомир) про визнання недійсним договору оренди № 16 від 30.12.2014р. та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 60 000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в загальній сумі 21540,08 грн., з посиланням на договір оренди № 16 від 30.12.14р. та додаткових угод до нього.

Ухвалою від 25.06.15р. суд порушив провадження у справі, призначив засідання суду на 03.08.15р., вжив відповідні заходи.

До початку розгляду справи по суті 03.08.15р. на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир) до ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (м. Житомир) про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 60 000,00 грн.

Ухвалою від 04.08.14р. у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом - відмовлено, розгляд справи відкладено.

До початку розгляду справи по суті 17.08.15р. на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир) до ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (м. Житомир) про визнання недійсним договору оренди №16 від 30.12.2014р. та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 60 000,00 грн.

Ухвалою від 17.08.15р. суд прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та призначив засідання суду для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 25.08.2015р.

В засіданні суду 25.08.15р. суд розпочав розгляд справи по суті.

Позивач за первісним позовом ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (м. Житомир) подав заяву про уточнення розрахунку суми боргу ( за період з 05.05.15р. по 23.06.15р.) від 25.08. 15р. ( вх. № г/с 11332).

Ухвалою від 25.08.15р. господарський суд, на підставі ст.ст. 22 та 55 ГПК України, прийняв заяву ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" про уточнення розрахунку суми боргу ( за період з 05.05.15р. по 23.06.15р.) від 25.08. 15р. ( вх. № г/с 11332) до розгляду по суті на загальну суму 21 242,32 грн.

Позивач за первісним позовом ТОВ "Житомир Ессет Пропертіз" подав суду також заяву від 25.08.15р. ( вх. № г/с 02-44/846/15 ) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів", пеню в розмірі 1984,92 грн. за період з 24 червня 2015року по 25 серпня 2015р., інфляційні втрати в розмірі 498,32 грн. за період червня-липня 2015року, 3% річних в розмірі 99,24 грн. за період з 5 травня 2015року по 25 серпня 2015року.

Ухвалою від 25.08.15р. господарський суд, на підставі ст.ст. 22 та 55 ГПК України не прийняв до розгляду по суті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертіз" (м. Житомир) від 25.08.15р. ( вх.№ г/с 02-44/846/15 ) про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 25.08.15р. господарський суд, на підставі ст.ст. 4-3 , 43 та 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору по 09.09.2015р. включно.

З врахуванням конкретних обставин цієї справи, спір вирішено у строк більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотриманням критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини ( п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі «Макаренко проти України», п. 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України", ухвала у справі "Малицька - Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

В засіданні суду 30.09.15р. представник позивача первісний позов підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечує , з підстав того, що на дату укладення спірного договору оренди право власності на майновий комплекс було зареєстроване за позивачем.

Представник відповідача проти первісних позовних вимог заперечили, оскільки спірний договір оренди не породжує юридичних наслідків для товариства , зокрема в частині обов'язків сплати орендної плати, пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки титул власника майнового комплексу товариство не втратило, попри всі юридичні факти , які мали місце на дату укладення спірного договору оренди.

Учасникам судового процесу в засіданні суду 30.09.15року оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у первісному.

Заслухавши уповноважених представників сторін спору та дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2014 року ТОВ "Житомир Ессет Пропертіз" ( надалі - орендодавець) та ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (надалі-орендар) укладено Договір оренди №16 , згідно п.1.1 якого орендодавець передає , а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах оренди, нежиле приміщення (його частину) - майновий комплекс , який знаходиться за адресою: м.Житомир, пров.2-й Іподромний,3а, а також обладнання та інвентар згідно Переліку, що є додатком № 1 до цього Договору ( надалі - Договір оренди ( а. с. 10)

Згідно абз. 2 п.1.1 Договору оренди загальна площа нерухомого майна, що передається в оренду складає 8000 (вісім тисяч 00 квадратних метрів) квадратних метрів, згідно даних, зазначених та узгоджених сторонами у Акті приймання-передачі . Підсумкова загальна площа орендованого майна буде узгоджена сторонами.

Згідно абз. 3 п.1.1. Договору оренди майно, що передається в оренду за цим Договором , належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2014р. , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 2370.

Орендар , як обумовлено в абз. 4 п. 1.1 Договору оренди, перевірив документи орендодавця , що підтверджують право власності на майно, пересвідчився в дійсності цих документів та визнає за орендодавцем всю повноту прав власника , гарантовану діючим законодавством.

Згідно абз. 2 п.1.2 Договору оренди кількість рухомого майна (обладнання та інвентар), що надається сумісно з нежилим приміщенням зазначається у Додатку № 1 до цього Договору і є невід'ємною частиною цього Договору. Рухоме майно, що передається в оренду за цим Договором, перебуває у власності орендодавця на праві власності.

Згідно п.17 п.п. 2.2.1 п. 2.2 Договору оренди орендар не вправі здійснювати переміщення обладнання та інвентарю, що є складовою частиною майна за даним Договором, та зобов'язаний забезпечити знаходження та збереження вказаного майна за місцем знаходження об'єкта нерухомості за адресою: м. Житомир, пров. 2-й Іподромний,3а.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди орендар сплачує орендодавцю за користування майном орендну плату на рахунок орендодавця, вказаний в даному Договорі, або з домовленістю між сторонами іншим не забороненим діючим законодавством способом.

Розмір орендної плати за один календарний місяць користування майном за цим Договором встановлюється у розмірі відповідно до п.3.4 цього Договору і може переглядатись сторонами протягом усього строку дії Договору.

У п. 3.4 Договору оренди сторони обумовили, що орендна плата за користування нерухомим майном - приміщенням /ми, яке/які знаходяться в оренді за цим договором становить , далі - таблиця , у рядках 2 (другої ) графи якої наведено найменування 19(ти) приміщень, однак рядки 6 (шостої) графи 2сума щомісячного орендного платежу, грн. " будь-які записи відсутні.

В абз. 2 п.3.4 Договору оренди сторони обумовили, що розмір орендної плати за користування рухомим майном за цим Договором складає 15000,00 грн. щомісячно ( а.с. 13).

Згідно п.3.6 Договору оренди орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 05-го числа поточного місяця на підставі рахунку, який виставляється орендодавцем в строк до 01-го числа поточного місяця.

У п. 1.4 Договору оренди сторони погодили, що майно передається в оренду за цим Договором строком по 1 травня 2014 року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду.

Однак згідно п.4.1 Договору оренди передача майна в оренду згідно з цим Договором оформляється шляхом підписання Акту приймання - передачі. Орендодавець зобов'язується передати орендарю майно за актом приймання - передачі станом на 01.01.15р. ( а. с. 14).

У п.5.1 Договору оренди погоджено, що після підписання Акту приймання-передачі майна, згідно з п.4.1 цього Договору, майно переходить у користування орендаря (а.с. 15).

За умовами п.п. 4.2 - 4.4 Договору оренди орендоване майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання Акту приймання-передачі.

Як домовились сторони у п.8.1 Договору оренди, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту закінчення строку дії договору оренди відповідно до п.1.4 цього Договору.

Строк оренди та дії цього Договору може бути продовжено на новий строк за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору ( а.с. 16).

30 грудня 2014 року орендодавцем та орендарем підписано Додаток №1 до Договору оренди "Перелік майна, що передається в оренду за Договором оренди" , згідно якого сторони погодили , що майно, яке передається в оренду складається з нерухомого майна площею 8000,00 кв.м та рухомого майна , в тому числі обладнання, з 87 одиниць ( а.с. 88).

30 грудня 2014 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода № 1) , згідно якої сторони домовились пункт 1.1 Договору оренди доповнити реченням наступного змісту : " на момент укладання цього Договору вартість майна, що є об'єктом оренди, становить 3170000,00 грн. ( три мільйона сто сімдесят тисяч) грн. без ПДВ".

У п.2 Додаткової угоди № 1 сторони погодили в порядку виправлення технічної описки пункт 1.4 Договору оренди викласти в редакції : "1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 лютого 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду" (а. с. 19).

13 лютого 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 2 ), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 15.03.2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 березня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду" (а. с. 20).

У п.п. 2 та 3 Додаткової угоди сторони домовились на період з 16. 02.2015р. по 15.03.2015р. встановити у п.3.4 Договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за цим Договором (нерухоме та рухоме майно) в сумі 25000,00 грн. за повний календарний місяць ( а.с. 20).

13 березня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 3), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 15.04.2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду" (а. с. 24).

У п.2 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що в строк до 25.03.2015року орендар достроково повертає , а орендодавець за актом приймання-передачі приймає з оренди частину об'єкта оренди за Договором оренди , а саме визначене у цьому пункті нерухоме майно , а також обладнання та інвентар згідно переліку (а.с. 24).

У п.3 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що в строк до 25.03.2015року орендар додатково приймає в користування на умовах оренди за цим договором, а орендодавець за актом приймання-передачі передає в оренду нерухоме та рухоме майно, що є складовою об'єкта оренди за Договором оренди. а саме визначене у цьому пункті нерухоме майно , а також обладнання та інвентар згідно переліку (а.с. 25).

У п. 4 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що у зв'язку із частковим поверненням з оренди та передачею в оренду додаткового майна, сторони домовились з 25.03.15р. пункт 1.1 Договору оренди в новій редакції , згідно якого загальна площа нерухомого майна, що передана в оренду згідно переліку складає 5260,3 ( п'ять тисяч двісті шістдесят цілих і три десятих) квадратних метрів , а також визначене обладнання та інвентар ( а.с. 26-27).

У п.5 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що часткове повернення майна не матиме наслідком зміну розміру орендної плати , що встановлена Додатковою угодою 2 ( а.с. 23).

у п.6 Додаткової угоди 3сторони домовились, що згідно п.3.4 Договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за цим Договором (нерухоме та рухоме майно) в сумі 27000,00 грн. за повний календарний місяць (а.с. 27).

15 квітня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 4), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 23 квітня 2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 23 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду" (а. с. 22).

У п.2 Додаткової угоди 4 сторони домовились, що в строк до 21.04.2015року орендар повертає , а орендодавець за актом приймання-передачі приймає з оренди частину об'єкта оренди за Договором оренди , а саме визначене у цьому пункті нерухоме майно , а також обладнання та інвентар згідно переліку (а.с. 22).

У п.3 Додаткової угоди 4 сторони домовились, що часткове повернення майна не матиме наслідком зміну розміру орендної плати , що встановлена Додатковою угодою 2 ( а.с. 23).

Згідно п. 4 Додаткової угоди 4 сторони домовились, що п.6 Додаткової угоди 3 при розрахунках по орендній платі не застосовувати (а.с. 23).

16 квітня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 5), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди з 16 квітня 2015року по 23 квітня 2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 23 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду" (а. с. 21).

Факт передачі нерухомого та рухомого майна в оренду або прийняття з оренди відповідно до умов п.п. 4.1 - 4.4 та 5.1 Договору оренди за актами приймання-передачі, позивачем підтверджено :

- актом приймання -передачі майна в оренду за Договором оренди від 19.03.15р. , за яким орендар передав, а орендодавець прийняв з строкового платного користування визначене в акті нерухоме та рухоме майно (а.с. 29);

- актом приймання -передачі майна з оренди за Договором оренди від 25.03.15р. , за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування визначене в акті додаткове нерухоме та рухоме майно (а.с. 28).

Актами здачі - прийняття робіт ( надання послуг), підписаними сторонами у період з31 січня 15року по 23 квітня 2015року позивач доводив факт використання відповідачем об'єктів оренди ( а.с. 30-36, 44).

Як доводив у позові позивач, 23 квітня 2015року відповідач звільнив приміщення, яке знаходилось у нього в оренді та відмовився підписувати акт приймання-передачі майна з оренди.

Саме тому, актом № 1 від 24 квітня 2015року "Про інвентаризацію майна, яке знаходилось в оренді ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" позивач доводив, що призначеною ним комісією було перевірено та встановлено наявність нерухомого та рухомого майна , яке знаходилось в оренді відповідача згідно визначеного в акті переліку ( а с. 56-57 ).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.04.15року позивач доводив, що є власником цілісного майнового комплексу , який складається з будівель та споруд об'єктів промислового призначення загальною площею 16015,8 кв.м., які розташовуються по провулку Іподромному 2, будинок 3а у м. Житомирі, та якому визначено один реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101 ( а.с. 82).

У зустрічній позовній заяві відповідач доводить, що відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України та ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Оскільки рішенням господарського суду від 06.04.15р. у справі 906/82/15 за відповідачем визнано право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 16015,8 кв.м., що знаходиться по провулку Іподромному 2, будинок 3а у м. Житомирі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101 ) внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації останнього рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.14р., залишеним без змін постановою ВГСУ від 24.12.14р. у справі 5011-32/14782-2012 , слід вважати, що позивач станом на дату укладення спірного Договору оренди - 30.12.14. не був власником майна, переданого в оренду , а отримані ним кошти в сумі 60 000,00грн. є безпідставно набутими , зокрема , за правилами ст.1212 ЦК України ( а. с. 90-92).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню , а у задоволені первісного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на дату укладення Договору оренди 30.12.14р. майновий комплекс , який знаходиться за адресою: м. Житомир, пров.2-й Іподромний, 3а, а також обладнання та інвентар належали ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 2370.

У п. 9.3 розділу 9 "Особливі умови" Договору оренди ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" як орендодавець засвідчив, що щодо майна відсутні судові спори , а у п.9.4 цього розділу обидві сторони цього спору підтвердили, що волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору відповідають реальній домовленості сторін; договір спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому ( а с. 17).

Однак відповідно до ч.3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як додатково роз'яснено у п.2.6 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлені рішеннями судів преюдиціальні обставини не потребують доказування і в тих випадках , коли вони встановлені щодо осіб, які виступали у цих рішеннях у процесуальному статусі позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.15р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.15р. у справі № 906/82/15 ( надалі - рішення суду у справі № 906/82/15) встановлено, що ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (процесуальний статус - позивач) як правонаступнику ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" згідно свідоцтв про право власності від 26.04.06р. та від 30.01.07р. належали на праві власності в цілому об'єкти за адресами у м. Житомирі: вул. Перемоги 84 та провулок 2-й Іподромний 3-а .

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.14р., залишеним без змін постановою ВГСУ від 24.12.14р. у справі 5011-32/14782-2012 (надалі - рішення суду у справі № 5011-32/14782-2012) також встановлено, що ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (процесуальний статус - позивач) станом на 06.09.13року за відомостями з інформаційних довідок, наданих Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області , було власником цілісного майнового комплексу , який знаходився за адресою: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний,3-А, м. Житомир ( а.с. 105) .

Рішенням суду у справі № 906/82/15 встановлено, що 28.04.10р. на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.04.07р. було проведено прилюдні торги з продажу належних ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (процесуальний статус - позивач) цілісних майнових комплексів за адресами в м. Житомирі: провулок 2-й Іподромний 3-а та вул. Перемоги 84.

Рішенням суду у справі № 906/82/15 встановлено, що переможцем торгів визнано ТОВ "Голден Грейн" (м. Дніпропетровськ), яким з ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (процесуальний статус - відповідач) укладено договір купівлі - продажу від 11.12.14р., відповідно до якого продавець продав покупцю спірні цілісні майнові комплекси за адресами у м. Житомирі: провулок 2-й Іподромний 3-а та вул. Перемоги 84.

Рішенням суду у справі № 5011-32/14782-2012 визнано недійсними прилюдні торги з реалізації ЦМК, розташованого за адресою: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний,3-А, які відбулися 28.04.2010р.

Рішенням суду у справі № 906/82/15 визнано за Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (процесуальний статус - позивач) право власності на:

- цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а, площею 16015,80 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 515107218101) та наступне рухоме майно: трансформатор, електрощит ТИ-38 (підстанція комплектна двотрансформаторна внутрішньої установки 2КТП-630); сепаратор БЦС-50; кран-балка (3т); електроталь (2т); електротельфер (0,5т); транспортер; конвеєр К-500; транспортер ТПВ; транспортер ТПШ; транспортер ЗТ-8,5; транспортер МП-10; транспортер МП-10; транспортер ЗТ-8,5; транспортер ЛТ-10; станок токарний ДИП-300; станок фрезерний; станок для заточки різців; станок шліфувальний ТТ-40-3; станок шліфувально-точильний; станок свердлильний (діаметр свердла до 50 мм); станок токарний (2000x500); ваги товарні; тісто машина; пурка зразкова; шафа ШВЦ; шафа сушильна СЕШ-ЗМ; шафа сушильна СЕШ-ЗМ; ваги ВЛР-1; вологомір WILE-55; вологомір WILЕ-55; копірувальний апарат Саnоn; телефон-факт 7245; принтер Ерsоn LX300; комп'ютер Celeron 1,2 ГГц; принтер Саnоn LBP; пилорама Р-63; станок рейсмусовий; циркулярний станок (кругло пильний однопильний станок); компресор СО-7А; пристрій для розвантаження ГУАР-15; два пристроя для розвантаження ГУАР-15; погрузчик КШП-6; зернопогрузчик КШП-6; вентилятор СВП-5; вентилятор ВВ-5; вентилятор СВ-5; зерно сушка ДСП-32; норія НЦК-20; ваги АЦ-30; ваги залізничні 150т; персональний комп'ютер; персональний комп'ютер; персональний комп'ютер; комп'ютерна мережа; автопогрузчик 40-М; блок безперебійного живлення; бункер вторинних відходів; бункер для погрузки зерна; бункер для погрузки зерна; ваги лабораторні електронні АД-50; ваги лабораторні електронні АД-50; водонагрівач ВПЗ-600; вологомір ВП; вольтметр Д-69; газовий котел "Данко-24Х"; офісний диван довжиною 2 м; електрокотел; електрощит ТП-38; жерстяне обладнання; копірувальний апарат МФУ А4МРL6М1005; котел електровоз; котел ЕПЗ-100; котел ЕПЗ-100-М; мельничка лабораторна М1Ц1М; механізація склада № 4; механізація склада № 6; мехлопата; мехлопата; наружна механізація; персональний комп'ютер; персоадресою: м. Житомир, пров. 2-й Іподромний,3а.

Рішенням суду у справі № 906/82/15 вищезазначене нерухоме та рухоме майно витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (процесуальний статус - відповідач) на користь ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (процесуальний статус - позивач).

В ході вирішення цього спору судом встановлено, що ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" станом на 24.04.15року вважався власником цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101) загальною площею 16015,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а , придбаного на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 2370.

При цьому , як ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" , так і ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" визнали, що позивач за первісним позовом набув титул власника і на рухоме майно та обладнання, яке рішенням суду у справі № 906/82/15 також витребувано з чужого незаконного володіння.

Однак згідно правової позиції Верховного Суду України ( постанова від 27.05.2015р. у цивільній справі 6-159цс15, № в реєстрі 44460914) позови про витребування майна на підставі статті 387 ЦК України підлягають задоволенню у випадках, коли у власника (володільця) майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, залишається право на це майно.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 17.12.2014р. у цивільній справі 6-140цс14 , № в реєстрі 42576425) відповідно до вимог ст. ст. 330, 387, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх уго д щодо спірного майна недійсними.

Зокрема, як роз'яснив Верховний Суд України в абз. 5 п.10 Постанови ВСУ 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Вищевикладеним підтверджується, що віндикаційний позов базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається з незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом до інших осіб, та не спростовується принципом презумпції правомірності правочину згідно ст. 204 ЦК України , а також фактом проведення державної реєстрації права власності на майно власника останнім набувачем.

Таким чином, суд погоджується з доводами зустрічного позову про те, що станом на дату укладення спірного Договору оренди 30.12.2014року не втратив право власності на цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101) загальною площею 16015,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а , а також рухоме майно і обладнання, а, відповідач за зустрічним позовом , відповідно, не набув прав власника на це майно , а відтак, прав орендодавця.

Окрім того, додатковими підставами для задоволення зустрічного позову суд визнає інші встановлені обставини , виходячи з наступного.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину ( абз. 4 п. 2.1 та абз. 3 п. 2.6 Постанови ВГСУ 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" , п. 8 Постанови ВСУ 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 ЦК України) ( постанова ВСУ від 05.11.2014 р. у цивільній справі 6-135цс14, № в реєстрі судових рішень 41849915).

До речей як складової поняття майна, відповідно до положень ч.1 статті 181 ЦК України, належать нерухомі речі ( земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення).

Відповідно до ч.1 статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Згідно статті 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Згідно частини 2 правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч.1 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Таким чином, предметом найму завжди є річ, в тому, числі , складна річ, як єдине ціле та на яку наймодавець має право власності.

У разі якщо предметом договору найму стають речі , які утворили складну річ як єдине ціле, тоді для передання їх в найм власник повинен набути на них право власності.

ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 2370 , зареєстрував право власності на цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101) загальною площею 16015,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а - 11.12.14року ( а.с. 82).

Цілісний майновий комплекс є складною річчю та яку як єдине ціле утворюють будівлі та споруди загальною площею 16015,8 кв.м. , окремо не визначені індивідуальними ознаками ( назвою, призначенням, літерою, площею, тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV ( надалі - Закону № 1952-IV ) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів видається Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У ч. 1 ст. 20 Закону № 1952-IV встановлено, що у разі, зокрема, поділу виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.

Згідно частини 1 статті 25 Закону № 1952-IV реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

Реєстраційний номер присвоюється таким об'єктам нерухомого майна, як земельна ділянка, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівля, споруда або їх окремі частини, квартира, житлове та нежитлове приміщення ( п.4 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. N 1117 ( надалі - Порядок № 1117).

Об'єкту нерухомого майна, який утворився у результаті поділу, об'єднання або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, присвоюється новий реєстраційний номер ( п.10 Порядок № 1117).

Натомість згідно Договору оренди від 30.12.14р. предметом найму мав стати не цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101) загальною площею 16015,8 кв. м., а частина майнового комплексу загальною площею 8000,00 кв. м., яка сторонами спору на дату укладення спірного договору навіть не була ідентифікована окремо за окремою будівлею (спорудою).

ТОВ "Житомир Ессет Пропертіз" як орендодавець не мав права власності на кожну окрему будівлю (споруду), виділену із складу цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101) загальною площею 16015,8 кв. м.

Тому , в силу вимог ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 760 та ст. 761 ЦК України не мав права передавати за Договором оренди від 30.12.14р. частину майнового комплексу загальною площею 8000,00 кв. м., що знаходився за адресою :м. Житомир, пров.2-й Іподромний,3а.

Вищевикладене дає підстави суду визнати недійсним Договору оренди від 30.12.14р. на підставі ч.1 статті 203 ЦК України.

Підлягає задоволенню також вимога зустрічного позову про стягнення з позивача за первісним позовом 60 000,00 грн. як безпідставно набутих на підставі ст. 1212 ЦК України , оскільки підстава, на якій вони були набуті , цим рішенням суду визнається недійсною з 30.12.14р., а положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України ( постанова від 03.06.2015р. у цивільній справі 6-100цс15, № в реєстрі 44749627) загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно первісний позов про стягнення боргу з орендної плати, пені, 3% річних та інфляційних втрат за недійсним Договором оренди від 30.12.14року задоволенню не підлягає, оскільки згідно статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує прав у наймодавця на отримання орендної плати та штрафних санкцій.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні первісного позову судовий збір позивачу за рахунок іншої сторони не відшкодовується та у зв'язку із задоволенням зустрічного позову на позивача покладається сплачений відповідачем судовий збір.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7,33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Зустрічний позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди № 16 від 30 грудня 2014року , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" ( м. Житомир) та Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" ( 10001, м. Житомир, пров. Іподромний 2, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 39531077) на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" ( 10001, м. Житомир, пров. Іподромний 2, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 00954047):

- 60 000,00 грн. основного боргу,

- 3045,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

4. У задоволенні первісного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.10.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам ( простою)