Постанова

від 13.01.2016 по справі 906/927/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2016 р. Справа № 906/927/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.15 р. у справі № 906/927/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" (м.Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м.Житомир)

про стягнення 21 540,08 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" (м. Житомир)

про визнання недійсним договору оренди № 16 від 30.12.2014р. та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 60 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.09.2015 року у справі №906/927/15 (суддя Машевська О.П.) зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 16 від 30 грудня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" та Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" 60 000,00 грн. основного боргу, 3 045,00 грн. судового збору.

У задоволенні первісного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 30.09.2015 р. у справі №906/927/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.2015 р. по справі №906/927/15 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Комунальне Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" посилається на те, що рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року у справі № 906/82/15 встановлено, що ПАТ Житомирський комбінат хлібопродуктів згідно свідоцтв про право власності від 26.04.2015 року та від 30.01.2007 року належали на праві власності в цілому об'єкти за адресами у м. Житомирі, вул. Перемоги та пров. 2-й Іподромний, 3а.

Рішенням суду у справі №906/82/15 визнано за ПАТ Житомирський комбінат хлібопродуктів право власності на цілісний майновий комплекс по пров. 2-му Іподромному, За в м. Житомир та рухоме майно.

Рішенням суду у справі №906/82/15 вищезазначене нерухоме та рухоме майно витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ ЖИТОМИР ЕССЕТ ПРОПЕРТИЗ на користь ПАТ Житомирський комбінат хлібопродуктів .

З огляду на вище наведене скаржник стверджує, що суд першої інстанції у справі №906/927/15 прийшов до висновку, що позивач не мав права на розпорядження майновим комплексом по пров. 2-му Іподромному, 3а в м. Житомир та рухомим майном, а також про належність вказаного майна Відповідачу.

Однак, в ході розгляду спору нами позивачем доведено, що на момент укладання договору оренди № 16, протягом усього терміну дії договору оренди №16, на час вирішення спору в господарському суді Житомирської області, а також станом на час розгляду справи апеляційним судом, право власності на зазначений комплекс у встановленому порядку зареєстровано за ТОВ ЖИТОМИР ЕССЕТ ПРОПЕРТИЗ . Право власності підлягає державній реєстрації, і саме державна реєстрація права власності надає власнику можливість реалізації повноважень права власності перед третіми особами.

Державна реєстрація права власності відповідача на комплекс, незважаючи на наявність судового рішення у справі №906/82/15, здійснена не була, відтак відповідач не був та не є титульним власником зазначеного майна.

При цьому, рішення господарського суду Житомирської області від 06.04.2015 р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 р. по справі №906/82/15 за позовом ПАТ Житомирський комбінат хлібопродуктів до ТОВ ЖИТОМИР ЕССЕТ ПРОПЕРТИЗ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Голден Грейн , ТОВ ПКФ Орбіта - про витребування майна та визнання права власності скасовані постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015р.

Відтак, станом на дату складання судового рішення у справі № 906/927/15 у повному обсязі судове рішення у справі № 906/82/15, яке лягло в основу оскаржуваного рішення у даній справі вже було скасовано, підстава, на яку посилався суд першої інстанції в обґрунтування висновків суду, таким чином, відпала.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" 28.12.2015 р. подало клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення справи №906/82/15.

Публічне акціонерне товариство "Житомирський комбінат хлібопродуктів" 13.01.2016 р. надіслало на електрону адресу Рівненського апеляційного суду клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи №906/82/15.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 13.01.2016 р. клопотання про зупинення провадження у справі, дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом в іншому судовому провадженні не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

У даному випадку такої неможливості не існує, оскільки визнання права власності в іншій справі не впливає на права сторін у цій справі. Виходячи з предмету розгляду у справі №906/927/15 та характеру спірних відносин, які випливають з існуючого між сторонами договору оренди, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим продовжити розгляд справи.

Крім того, 13.01.2016 р. на електронну адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Також, відповідно до ч.3 ст.77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відкладення розгляду справи та оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у цьому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє позивачу в клопотанні про відкладення розгляду справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованість з орендної плати в загальній сумі 21 540,08 грн., з посиланням на договір оренди № 16 від 30.12.14р. та додаткових угод до нього.

03.08.15р. на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" до ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" визнання недійсним договору оренди №16 від 30.12.14р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" та Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів", та про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 60 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.09.2015 року у справі №906/927/15 зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 16 від 30 грудня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" та Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" 60 000,00 грн. основного боргу, 3 045,00 грн. судового збору. У задоволенні первісного позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду, надавши юридичну оцінку обставинам справи та врахувавши доводи апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

30 грудня 2014 року ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (надалі - орендодавець) та ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (надалі-орендар) укладено Договір оренди №16.

Згідно п.1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах оренди, нежиле приміщення (його частину) - майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м.Житомир, пров.2-й Іподромний,3а, а також обладнання та інвентар згідно Переліку, що є додатком № 1 до цього Договору ( надалі - Договір оренди. Загальна площа нерухомого майна, що передається в оренду складає 8000 (вісім тисяч 00 квадратних метрів) квадратних метрів, згідно даних, зазначених та узгоджених сторонами у Акті приймання-передачі. Підсумкова загальна площа орендованого майна буде узгоджена сторонами.

Майно, що передається в оренду за цим Договором, належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстраційним номером 2370.

Пунктом 1.2 Договору оренди передбачено, що кількість рухомого майна (обладнання та інвентар), що надається сумісно з нежилим приміщенням зазначається у Додатку № 1 до цього Договору і є невід'ємною частиною цього Договору. Рухоме майно, що передається в оренду за цим Договором, перебуває у власності орендодавця на праві власності.

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди сторони погодили, що майно передається в оренду за цим Договором строком по 1 травня 2014 року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду.

Згідно п.17 п.п. 2.2.1 Договору оренди орендар не вправі здійснювати переміщення обладнання та інвентарю, що є складовою частиною майна за даним Договором, та зобов'язаний забезпечити знаходження та збереження вказаного майна за місцем знаходження об'єкта нерухомості за адресою: м. Житомир, пров. 2-й Іподромний,3а.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди орендар сплачує орендодавцю за користування майном орендну плату на рахунок орендодавця, вказаний в даному Договорі, або з домовленістю між сторонами іншим не забороненим діючим законодавством способом.

Розмір орендної плати за один календарний місяць користування майном за цим Договором встановлюється у розмірі відповідно до п.3.4 цього Договору і може переглядатись сторонами протягом усього строку дії Договору.

Відповідно до п.3.4 Договору оренди сторони обумовили, що розмір орендної плати за користування рухомим майном за цим Договором складає 15 000,00 грн. щомісячно.

Згідно п.3.6 Договору оренди орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 05-го числа поточного місяця на підставі рахунку, який виставляється орендодавцем в строк до 01-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.1 Договору оренди передбачено, що передача майна в оренду згідно з цим Договором оформляється шляхом підписання Акту приймання - передачі. Орендодавець зобов'язується передати орендарю майно за актом приймання - передачі станом на 01.01.15р.

За умовами п.п. 4.2 - 4.4 Договору оренди орендоване майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання Акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.3. Договору оренди, у випадку несвоєчасного внесення або внесення не в повному обсязі орендної плати та/або витрат на утримання та експлуатацію майна (комунальні витрати), орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення Сплата пені за прострочення не звільняє орендаря від виконання грошових зобов'язань.

Пунктом 8.1 Договору оренди передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту закінчення строку дії договору оренди відповідно до п.1.4 цього Договору. Строк оренди та дії цього Договору може бути продовжено на новий строк за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

30 грудня 2014 року орендодавцем та орендарем підписано Додаток №1 до Договору оренди "Перелік майна, що передається в оренду за Договором оренди", згідно якого сторони погодили, що майно, яке передається в оренду, складається з нерухомого майна площею 8000,00 кв.м та рухомого майна , в тому числі обладнання, з 87 одиниць.

30 грудня 2014 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода № 1) , згідно якої сторони домовились пункт 1.1 Договору оренди доповнити реченням наступного змісту: "на момент укладання цього Договору вартість майна, що є об'єктом оренди, становить 3 170 000, 00 грн. ( три мільйона сто сімдесят тисяч) грн. без ПДВ".

У п.2 Додаткової угоди № 1 сторони погодили в порядку виправлення технічної описки пункт 1.4 Договору оренди викласти в редакції: "1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 лютого 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду".

13 лютого 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 2 ), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 15.03.2015 року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 березня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду" .

У п.п. 2 та 3 Додаткової угоди сторони домовились на період з 16.02.2015р. по 15.03.2015р. встановити у п.3.4 Договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за цим Договором (нерухоме та рухоме майно) в сумі 25000,00 грн. за повний календарний місяць.

13 березня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 3), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 15.04.2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду".

У п.2 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що в строк до 25.03.2015року орендар достроково повертає, а орендодавець за актом приймання-передачі приймає з оренди частину об'єкта оренди за Договором оренди , а саме визначене у цьому пункті нерухоме майно , а також обладнання та інвентар згідно переліку.

Згідно п.3 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що в строк до 25.03.2015року орендар додатково приймає в користування на умовах оренди за цим договором, а орендодавець за актом приймання-передачі передає в оренду нерухоме та рухоме майно, що є складовою об'єкта оренди за Договором оренди, а саме визначене у цьому пункті нерухоме майно, а також обладнання та інвентар згідно переліку.

У п. 4 Додаткової угоди 3 зазначено, що у зв'язку із частковим поверненням з оренди та передачею в оренду додаткового майна, сторони домовились з 25.03.15р. пункт 1.1 Договору оренди в новій редакції, згідно якого загальна площа нерухомого майна, що передана в оренду згідно переліку складає 5 260,3 ( п'ять тисяч двісті шістдесят цілих і три десятих) квадратних метрів , а також визначене обладнання та інвентар.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що часткове повернення майна не матиме наслідком зміну розміру орендної плати , що встановлена Додатковою угодою 2.

У відповідності до п.6 Додаткової угоди 3 сторони домовились, що згідно п.3.4 Договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за цим Договором (нерухоме та рухоме майно) в сумі 27 000, 00 грн. за повний календарний місяць.

15 квітня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 4), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 23 квітня 2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 23 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду".

У п.2 Додаткової угоди 4 сторони домовились, що в строк до 21.04.2015року орендар повертає , а орендодавець за актом приймання-передачі приймає з оренди частину об'єкта оренди за Договором оренди , а саме визначене у цьому пункті нерухоме майно , а також обладнання та інвентар згідно переліку.

Згідно п. 4 Додаткової угоди 4 сторони домовились, що п.6 Додаткової угоди 3 при розрахунках по орендній платі не застосовувати.

16 квітня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 5), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди з 16 квітня 2015року по 23 квітня 2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 23 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду".

Факт передачі нерухомого та рухомого майна в оренду або прийняття з оренди відповідно до умов п.п. 4.1 - 4.4 та 5.1 Договору оренди підтверджується актами приймання-передачі від 19.03.2015 р. та 25.03.2015 р.

З позовної заяви позивача вбачається, що 23 квітня 2015року відповідач звільнив приміщення, яке знаходилось у нього в оренді та відмовився підписувати акт приймання-передачі майна з оренди. Актом № 1 від 24 квітня 2015року "Про інвентаризацію майна, яке знаходилось в оренді ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" позивач установив, що призначеною ним комісією було перевірено наявність нерухомого та рухомого майна, яке знаходилось в оренді відповідача згідно визначеного в акті переліку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.04.2015 року позивач є власником цілісного майнового комплексу, який складається з будівель та споруд об'єктів промислового призначення загальною площею 16015,8 кв.м., які розташовуються по провулку Іподромному 2, будинок 3а у м. Житомирі, та якому визначено один реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101.

Колегія суддів апеляційного суду, надавши оцінку наявним у справі доказам та застосувавши положення чинного законодавства, вважає помилковим висновок господарського суду щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Між сторонами - господарюючими суб'єктами - з господарською метою було укладено договір оренди нерухомого майна

За правилами статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За користування майном встановлено орендну плату, яка є істотною умовою цих договорів. Плата за орендоване майно повинна здійснюватися у певні строки.

Відомо, що згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, своєчасна сплата орендної плати є зобов'язанням відповідача, яке повинно виконуватись відповідно до закону і договору, як це передбачено наведеними вище положеннями закону, а також і нормами п.3 ст.285 Господарського кодексу України, відповідно до якої орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Юридична оцінка наявних у матеріалах справи доказів дає підстави для висновку, що відповідач в порушення положень ст.ст. 610, 629 ЦК України ст.193 ГК України та положень договору не виконав господарського зобов'язання належним чином.

Аналіз змісту умов договору №16 та додаткових угод до нього, зокрема п.1 додаткової угоди від 15.04.15р. дає підстави для висновку, що кінцевим строком користування орендованим майном є 23.04.15р. Як вбачається з акту №1 від 24.04.15р., орендар 24.04.15р. звільнив орендоване майно, проте в порушення умов договору між сторонами акт приймання-передавання майна сторонами не складено.

Позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог від 25.08.15р. вх.№02-44/846/15 просить суд стягнути на його користь суму орендної плати за квітень 2015 року в розмірі 19 166, 59 грн. та суми штрафних санкцій, нараховані за прострочення сплати орендної плати за період з 05.05.15р. по 23.06.15р.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" з орендної плати, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 166,59 грн. заборгованості за договором оренди №16 підлягають задоволенню.

Крім основної суми боргу, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.08.2015 вх. №02-44/846/15 позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 3 560,25 грн. пені., 1 341,60 грн. інфляційних втрат та 178,00 грн. 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача 3560, 25 грн. пені. Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи умови договору та наявність заборгованості відповідача, колегія суддів вважає, що нарахована пеня в сумі 3 560,25 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив також до стягнення 3% річних у розмірі 178,00 грн. та втрат від інфляції в розмірі 1314 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів дійшла до висновку, що нарахування 3% річних в сумі 178,00 грн. є арифметично вірним.

Щодо інфляційний нарахувань в сумі 1341,60 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), колегія суддів вважає за необхідне задоволити інфляційні нарахування в сумі 498,32 грн. оскільки індекс інфляції за червень 2015 року становив 100,4 %.

Відтак, підлягає до стягнення з відповідача 498,32 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 843,28 втрат від інфляції необхідно відмовити.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" 23 403,16 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди №16 від 30.12.2015 р.

Публічне акціонерне товариство "Житомирський комбінат хлібопродуктів" подало зустрічний позов, в якому просить визнати недійсним договір оренди №16 від 30.12.2014 р. та стягнути безпідставно отримані кошти в розмірі 60 000 грн. одержаної орендної плати.

Підставою недійсності договору оренди визначено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" права власності на майно, передане в оренду. При цьому позивач посилається на положення ст. 761 ЦК України, згідно якої право передання майна у найм має виключно власник.

Проаналізувавши зустрічну позовну заяву, розглянувши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог про визнання недійсним договору оренди, виходячи при цьому з наступного.

Із змісту спірного договору оренди вбачається, що в користування Публічному акціонерному товариству "Житомирський комбінат хлібопродуктів" на умовах оренди передається нежитлове приміщення (його частину) - майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Житомир, пров.2-й Іподромний, 3а, а також обладнання та інвентар згідно Переліку, що є додатком № 1 до цього Договору ( надалі - Договір оренди. Загальна площа нерухомого майна, що передається в оренду складає 8000 (вісім тисяч 00 квадратних метрів) квадратних метрів, згідно даних, зазначених та узгоджених сторонами у Акті приймання-передачі.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.04.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" є власником цілісного майнового комплексу, який складається з будівель та споруд об'єктів промислового призначення загальною площею 16 015,8 кв.м., які розташовуються по провулку Іподромному 2, будинок 3а у м. Житомирі, та якому визначено один реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515107218101.

Приймаючи до уваги положення ст. 319, 321 частини 2 статті 329 ЦК України апеляційний суд не вбачає наявних на час укладення договору оренди встановлених обставин, які би свідчили про неправомірне набуття права власності орендодавцем, враховуючи, що право власності на спірне майно було набуте ним на підставі оплатного договору, а саме договору купівлі-продажу, укладеного 11.12.14р. з ТОВ Голден Грейн . Аналіз судових актів, прийнятих судами у справах № 5011/ 32/14782-2012 та 906/82/15 у поєднанні з обставинами цієї справи дає підстави вважати, що висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача за первісним позовом права власності на майно, яке було передано ним в оренду, є передчасним.

Натомість, слід взяти до уваги, що визнання недійсним господарського договору потребує встановлення судом обставин, які би свідчили про невідповідність правочину вимогам закону.

Відповідно до п.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити як положенням Цивільного кодексу, так і іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 цієї ж статті Кодексу визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні спору про визнання договору недійсним, згідно ст. 215 ЦК України, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За правилами ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вказане, суд звертає увагу на те, що в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Аналіз матеріалів справи, положень договору оренди, укладеного 30.12.2014 р. між ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" та ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" дає підстави для висновку про наявність у ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" повноважень на передачу майна за договором оренди.

Оскільки апеляційним судом не встановлено, що спірний договір за своїм змістом суперечить закону, а також не встановлено, що сторона за договором, орендодавець ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" діяв всупереч положенням законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним із тих підстав, які заявлені Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів".

Колегія суддів критично оцінює вимогу Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" про повернення безпідставно отриманих коштів за договором оренди, враховуючи, що не встановлено підстав для визнання недійсним договору оренди, а також що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, оскільки використання майна відбулось і не може бути повернуто. Відповідно, не підлягають поверненню суми коштів, сплачені орендарем за користування орендованим майном.

Також, посилання в порядку статті 35 ГПК України на обставини, встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2015 року у справі №906/82/15 апеляційним судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що визнання права власності та повернення майна у власність Публічному акціонерному товариству "Житомирський комбінат хлібопродуктів" не спростовує тих обставин, що на час укладення та виконання договору від 30.12.2014 р. оренди приміщення сторони за договором - ТОВ "Житомир Ессет Пропертіз" та ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" мали правовий статус орендодавця і орендаря.

Відтак, стверджувати про те, що кошти за користування приміщенням сплачувались безпідставно і підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України є помилковим твердженням.

Крім того колегія суддів, вважає за необхідне звернути увагу на те, що рішенням господарського суду від 06.04.2015р. у справі №906/82/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року, було задоволено позовні вимоги АТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн", товариство з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Орбіта" про витребування майна та визнання права власності. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 06.04.2015 р. господарського суду Житомирської області скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Дослідивши зміст доводів апеляційної скарги та надавши юридичну оцінку доказам, які містяться у справі, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.2015 р. не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом. Суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків, які не грунтуються на достовірно встановлених обставинах, що не позбавляє учасників спірних відносин права звернутись за захистом порушених прав із застосуванням порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами після прийняття судами остаточних рішень у спорі про право власності на майно.

За таких обставин, враховуючи положення статті 104 ГПК України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.2015 р. у справі №906/927/15 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове рішення, яким частково задоволити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз", а у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" відмовити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105,109,110 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.2015 р. у справі № 906/927/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Житомирської області скасувати. Прийняти нове рішення.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" задовольнити про стягнення 24 246,44 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (10001, м. Житомир, пров. Іподромний 2, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 00954047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" ( 10001, м. Житомир, пров. Іподромний 2, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 39531077) 19 166,59 грн. основного боргу, 3560,25 грн. пені, 498,32 грн. інфляційних нарахувань, 178,00 3% річних, 1827, 00 грн. судовий збір за подання позовної заяви, 5 359,20 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги.

У задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 843,28 інфляційних нарахувань - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити."

Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

Справу №906/927/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.