Ухвала

від 19.08.2010 по справі 1-38

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді Пікановського Б.В.

суддів: Пасько Д.П., Ващук В.П.

за участю прокурора: Фінца Д.Г.

адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4І та ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6

розглянула 19 серпня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача Ярмоленко С.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, за апеляціями з доповненнями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7, представника цивільного відповідача - Державного казначейства України ОСОБА_8 на вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Літинського

району, Вінницької області,

не судимий

визнаний винуватим та засуджений:

-за ч.2 ст. 365 КК України - до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки;

-за ч.3 ст. 364 КК України - до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки.

Згідно ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, Літинського

району, Вінницької області

не судимий

визнаний винуватим та засуджений:

-за ч.2 ст. 365 КК України - до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки;

-за ч.3 ст. 364 КК України - до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки.

Згідно ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6,

Вінницької області,

не судимий,

визнаний винуватим та засуджений:

-за ч.2 ст. 365 КК України - до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки;

-за ч.3 ст. 364 КК України - до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки.

Згідно ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

Задоволено частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_9

Стягнуто з Державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_9 809 грн. 49 коп. матеріальної шкоди, 30000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4І та ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1502 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду , ОСОБА_3О, працюючи на посаді заступника командира оперативного взводу роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України у Вінницькій області, і являючись таким чином службовою особою - представником влади, в ніч з 01 на 02 жовтня 2008 року, перебуваючи в м. Вінниці на службі по охороні громадського порядку, разом з міліціонером - водієм оперативного взводу роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_4 та міліціонером цього ж підрозділу ОСОБА_5, які також є службовими особами - представниками влади, діючи узгоджено з останніми, з прямим умислом, вийшовши за межі наданих їм як працівникам міліції Законом України « Про міліцію», безпідставно нанесли тілесні ушкодження гр. ОСОБА_9, який знаходився з друзями неподалік АЗС «WELLS», що розташована у м. Вінниці по вул. Тимощука, заподіявши при цьому останньому , згідно висновку судово - медичної експертизи № 2755 від 28.09.09.р., легкі тілесні ушкодження, за наступних обставин:

Побачивши на автозаправній станції гр. ОСОБА_9 , який розмовляв із друзями та не вчиняв ніяких протиправних дій, ОСОБА_3, діючи умисно та узгоджено з ОСОБА_4, із застосуванням фізичної сили, протиправно одягнули на руки гр. ОСОБА_9 наручники з серійним номером «11540».

В подальшому продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3О, спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проти волі ОСОБА_9, помістили останнього у задній відсік службового автомобіля УАЗ «Патріот», де ОСОБА_5 наніс ОСОБА_9 удар кулаком в обличчя.

В послідуючому, приблизно о 1 год. 02.10.08 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доставили ОСОБА_9 для проведення медичного огляду на предмет вживання алкоголю до Вінницького обласного наркологічного диспансеру « Соціотерапія», що розташований у м. Вінниці по вул. Пирогова, 109, «в», де останній проходити медичний огляд відмовився.

Вивівши ОСОБА_9 з приміщення диспансеру, ОСОБА_3, діючи узгоджено з вказаними вище працівниками міліції, наніс удар кулаком в грудну клітину ОСОБА_9, внаслідок чого той впав на землю.

Тоді, ОСОБА_10, враховуючи безпорадність потерпілого, з метою заподіяння йому фізичного болю, притиснув плече ОСОБА_9 до землі, а коліном став останньому на горло.

Після нанесення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, доставили останнього приблизно о 2 годині 02.10.08 року до Староміського РВ ВМУ УМВС у Вінницькій області, де з метою укриття раніше скоєного ними злочину та завідомо незаконного притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності, склали неправдиві рапорти від 02.10.08 р., у яких описали ніби -то вчинені ОСОБА_9 протиправні дії, а ОСОБА_11 та ОСОБА_5 ще й завідомо неправдиві пояснення, нібито відібрані ними у свідків правопорушення ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Зазначені документи були передані дільничному інспектору міліції Староміського РВ ВМУ ОСОБА_14, який не будучи обізнаним в скоєних ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинах, на підставі неправдивих рапортів та пояснень склав протокол про адміністративне затримання від 02.10.2008 р. серії ВІ 29 №513 та помістив ОСОБА_9 у кімнату для затриманих в адміністративному порядку Староміського РВ, у якій останній перебував приблизно до 9 год. ранку 02.10.2008 року.

Крім того, ОСОБА_14 було складено протокол від 02.10.2008 року серії ВІ 29 № 03768 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП ( злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції), а в подальшому , протокол від 26.11.2008 року серії ВІ 29 №04438 про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП ( дрібне хуліганство), що були передані на розгляд до Староміського районного суду м. Вінниці.

В апеляції державний обвинувач ставить питання про скасування вироку Староміського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2010 року відносно засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову із постановленням нового вироку. Основними доводами апеляції є те , що: суд застосував неконкретне додаткове покарання, не зазначивши які саме посади не можуть займати засуджені; за відсутності корисливого мотиву, суд безпідставно застосував конфіскацію майна; судом не застосоване додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання; рішення суду про стягнення шкоди з державного казначейства суперечить вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», в даному випадку шкода підлягає відшкодуванню за рахунок засуджених.

В апеляціях з доповненнями засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 просять скасувати вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 21.04.2010 року, а справу направити на додаткове розслідування, так як досудове та судове слідство проведено поверхово, неповно, без об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В апеляції адвоката ОСОБА_15 в інтересах засудженого ОСОБА_5 ставиться питання про скасування вироку із поверненням справи прокурору на додаткове розслідування через неповноту досудового та судового слідства. Основні доводи апеляції: не проведено огляд місця події та прилеглої території, службового автомобіля, в якому перевозили потерпілого; не встановлено та не допитано таксиста, з яким виник конфлікт у ОСОБА_9 до приїзду працівників міліції; не встановлено та не допитано свідків, які були на території наркологічного диспансеру, під час доставляння туди ОСОБА_9; не проведено відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченими, потерпілим та свідками для з'ясування обставин затримання ОСОБА_9 та отримання ним тілесних ушкоджень, у зв'язку із чим необхідно провести повторну судово-медичну експертизу; не встановлено та не допитано ще двох робітників АЗС, які перебували на місці події та могли бачити обставини затримання ОСОБА_9; неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_5, який не брав участі у затримані ОСОБА_9 та поміщення його в службовий автомобіль.

В апеляції представника цивільного відповідача - Державного казначейства України ставиться питання про скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову, оскільки заподіяну шкоду та витрати на правову допомогу безпідставно стягнуто з державного бюджету.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пославшись на наведені у ній мотиви, виступи засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, які просять скасувати вирок із поверненням справи на додаткове розслідування, виступ представника Державного казначейства України ОСОБА_6, який просить вирок скасувати в частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку із поверненням справи на додаткове розслідування з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого.

Зазначені вимоги закону не дотримані, що призвело до неповноти слідства та винесення незаконного вироку. Так, під час розслідування справи органом слідства не перевірені в повному обсязі доводи обвинувачених на свій захист. Зокрема, під час допитів ОСОБА_4, ОСОБА_3 стверджували, що затримали ОСОБА_9 через те, що він голосно висловлював на адресу працівників міліції образи, вживав при цьому нецензурну лайку та порушував громадський порядок. Дані показання слідство оцінило як неправдиві, взявши до уваги показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які, відповідно до матеріалів справи, були очевидцями події. Більшість з цих свідків є знайомими потерпілого ОСОБА_9, а тому всі суперечності і розбіжності в їх показаннях необхідно було ретельно перевірити. Не встановлено те не допитано всіх осіб, які були на місці події.

Так, відповідно до показань оператора-продавця АЗС ОСОБА_21 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, крім ОСОБА_9 та двох його друзів «…Клієнтів на той час не було…», тому він з ОСОБА_9 вийшов з магазину покурити і знаходився на розі магазину до приїзду працівників міліції (т. 2, а. с. 94, т. 3, а. с. 139 зв.). Разом з тим, свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 стверджують, що безпосередньо перед приїздом працівників міліції також заходили до магазину і на АЗС прийшли саме з метою щось придбати в магазині та випити кави (т. 2, а. с. 89-92, 95-96, т. 3, а. с. 135-136, 140-141). Проте, чому ж свідок ОСОБА_21 не згадав ще про трьох осіб, які відвідували магазин, досудове слідство не з'ясувало. Крім того, поза увагою суду залишились певні розбіжності в показаннях вищезазначених свідків стосовно місця та відстані, з якої вони спостерігали за діями працівників міліції. Так, ОСОБА_18 показував, що відстань до місця події була біля 30 м, ОСОБА_19 - 15-20 м, ОСОБА_20 - 10-15 м. Не встановлено та не допитано досудовим слідством ще одного робітника АЗС, який був на той час на території АЗС за повідомленням ОСОБА_21 (т. 3, а. с. 139 зв.).

Не перевірені доводи засуджених про те, що після доставляння на територію наркодиспансенру ОСОБА_9 впав та бився головою об землю, симулюючи «напад епілепсії», та міг сам заподіяти собі тілесні ушкодження. Ці події могли бачити особи, які проходили в цей час медогляд на стан сп'яніння та особи, які їх супроводжували. Проте, дані можливі свідки також досудовим слідством не встановлені і не допитані, клопотання захисника з цього приводу під час судового слідства безпідставно залишене без задоволення (т. 3, а. с. 146). Не з'ясовувались ці питання і при проведенні судово-медичного дослідження потерпілого ОСОБА_9

Обґрунтованими є доводи прокурора про те, що судом не конкретизовано, які ж саме посади не можуть займати засуджені, а також суд застосував додаткове стягнення у виді конфіскації майна в порушення вимог ч. 2 ст. 59 КК України, не встановивши корисливий мотив. Крім того, визнавши засуджених винними у вчинені тяжких службових злочинів, суд не застосував додаткове покарання - позбавлення спеціального звання (ст. 54 КК України).

Не відповідає вимогам закону рішення суду про відшкодування заподіяної засудженими шкоди за рахунок державного бюджету, про що обґрунтовано наведено в апеляціях прокурора та представника Державного казначейства України. Відповідно до змісту Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода стягується за рахунок держави лише тоді, коли завдана незаконними процесуальними рішеннями та діями правоохоронних органів і суду. Відповідно до встановлених судом обставин, обвинувачені не здійснювали будь-яких процесуальних дій та не проводили дізнання або слідство. А тому, в разі доведеності їх вини при новому розгляді справи, заподіяна шкода підлягає стягненню на загальних підставах.

Таким чином, вирок суду підлягає скасуванню через неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування закону із поверненням справи на додаткове розслідування.

Під час додаткового розслідування необхідно оглянути місце події, склавши схему території, де розташована АЗС по вул. Тимощука, 60-а в м. Вінниці, з врахуванням якої детально допитати свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 щодо обставин події (з якого місця спостерігали за подіями, де саме відбувалось затримання ОСОБА_9 відносно приміщень АЗС та службового автомобіля, якими саме та в якій послідовності діями працівників міліції супроводжувалось затримання ОСОБА_9 тощо). В разі необхідності, провести із свідками відтворення обстановки та обставин події. Повторно допитати свідка ОСОБА_21 щодо присутності на місці події вищезазначених свідків. Встановити особу та допитати про обставини події робітника АЗС, про якого повідомляв ОСОБА_21 Для з'ясування обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень провести, в разі потреби, відтворення обстановки та обставин події з потерпілим та обвинуваченими, призначити додаткову судово-медичну експертизу, провести інші слідчі дії для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора Ярмоленко С.В. задовольнити частково.

Апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_7, представника цивільного відповідача - Державного казначейства України ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2010 року щодо

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування прокурору Вінницької області.

Судді: (підписи)

Вірно: