Постанова

від 01.10.2015 по справі 904/6792/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015 Справа № 904/6792/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Фьокліна Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 72 від 30.09.2015;

ОСОБА_2, представник за довіреністю № 63/15 від 02.09.2015;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 14/18074 від 24.12.2014

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 по справі № 904/6792/15 (суддя Ярошенко В.І.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр», м. Харків

до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (ГОК)», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2015 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області провадження по даній справі припинено.

Вказана ухвала мотивована місцевим господарським судом наявністю в умовах укладеного між сторонами договору поставки (п. 9.2.) третейського застереження, що у відповідності до умов п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження по справі.

Не погодившись з ухвалою позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на грубе порушення місцевим господарським судом вимог чинного законодавства та винесенням ухвали з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт посилаючись на ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, практику Європейського суду, Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 № 9-зп, п. 4.2.3. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 та практику Вищого господарського суду України, вважає, що право на звернення до суду за захистом своїх прав не може бути заперечене, а звернення до третейського суду для розгляду спору не є обов’язковим для сторін.

01.10.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку надану обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейські суди в порядку передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

Згідно ч. ч. 1, 4, 9 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі Закон України «Про третейські суди» не передбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсним актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб, спорів передбачених п. 4 ч. 1 цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року №1-рп/2008 по справі № 1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу «Третейське застереження» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, статтею 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ч. 6, 9 ст. 12 ЗУ «Про третейські суди»).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 9.2. договору № 6760-08, укладеного 03.11.2014 між ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Навігаційно-геодезичний центр» (продавець), якщо спори та розбіжності, які виникли у зв’язку з виконанням цього договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, визнання недійсним не будуть врегульовані шляхом переговорів, то їх розгляд буде здійснюватися Постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група» відповідно до Регламенту зазначеного суду. Ідентифікаційний код 34340324, місце знаходження суду: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію № 14-тс від 30.05.2006. Регламент суду розміщений на сайті: http://www.rpgua.com. Рішення третейського суду є остаточним і обов’язковим для сторін та підлягає виконанню у строк, визначений в рішенні суду.

Тобто, підписавши договір поставки із третейським застереженням, сторони погодили , що будь-які суперечки та спори щодо даного договору між ними підлягають розгляду третейським судом.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Згідно підпункту 4.2.3. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі то: у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК.

З матеріалів справи вбачається, що у письмовому відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на третейське застереження у п. 9.2. договору, просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України (а. с. 48-51).

За таких обставин, враховуючи: закріплене ч. 5 ст. 55 Конституції України право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та неможливість скасування або обмеження цього конституційного права (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України); встановлену законодавством та п. 9.2. договору поставки можливість розгляду господарського спору третейським судом; - обов’язковість виконання договору сторонами згідно ст. 629 ЦК України, а також відмову відповідача від розгляду справи господарським судом, висновок господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно висновок суду першої інстанції про необхідність припинення провадження по справі, у зв’язку з підписанням між сторонами договору поставки із третейським застереженням, колегія суддів вважає правильним, оскільки такий висновок зроблено з урахуванням наведених вище норм матеріального та процесуального права, у відповідності до норм чинного законодавства України, що є підставою для залишення оскаржуваної ухвали в силі.

Аналогічної правової позиції дотримався Вищий господарський суд України (постанова від 09 липня 2015 року по справі № 904/1516/15 та від 29 квітня 2015 року по справі № 910/28560/14-г).

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування ухвали по справі, оскільки вона винесена при повному з’ясуванні всіх обставин справи та вірному правозастосуванні.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 по справі № 904/6792/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 06.10.2015.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_4