Постанова

від 30.09.2015 по справі 908/2536/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.09.2015 справа №908/2536/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 при секретарі судового засідання:ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача (скаржник)- від відповідача - від 3-ї особиОСОБА_5 (за довіреністю) не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ В«Дельта БанкВ» ОСОБА_6 (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б) на рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2015р. (повний текст оформлено та підписано 08.06.2015р.) у справі№ 908/2536/15-г (суддя Боєва О.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ В«Дельта БанкВ» ОСОБА_6 (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36) до Публічного акціонерного товариства В«ЛактісВ» м. Мар'їнка Донецька область Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічне акціонерне товариство В«КредитпромбанкВ» (01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 38) про стягнення заборгованості 2879457,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство В«Дельта БанкВ» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ В«Дельта БанкВ» ОСОБА_6 (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б) звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Відповідача - Публічного акціонерного товариства В«ЛактісВ» м. Мар'їнка Донецька область про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3.3ДС/203/2006-КЛТ від 01.08.2006 р. в розмірі 2879457,06 грн., з яких: сума 2412420,79 грн. заборгованість за простроченим кредитом; сума 24928,23 грн. заборгованість за простроченими відсотками; сума 437586,33 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; сума 4521, 71 грн. пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Ухвалою суду першої інстанції від 14.05.2015р. в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство В«КредитпромбанкВ» , м. Київ.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2015року позов задоволений частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства В«ЛактісВ» суму 2412420 (два мільйони чотириста дванадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 79 коп. простроченої заборгованості за кредитом, суму 24928 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 23 коп. заборгованості за простроченими процентами та судовий збір у розмірі 48746 (сорок вісім тисяч сімсот сорок шість) грн. 98 коп. В частині стягнення пені у розмірі 437586,33 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та у розмірі 4521, 71 грн. за несвоєчасне повернення процентів судом відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що станом на 07.04.2015р. відповідач перед позивачем має заборгованість за простроченим кредитом в сумі 102885,99 дол. США, що еквівалентно 2412420,79 грн., та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 1063,15 дол. США, що еквівалентно 24928,23 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 437586,33 грн. за період з 07.10.2014р. по 07.04.2015р. та пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 4521,71 грн. за період з 07.10.2014р. по 07.04.2015р., то суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині за тих підстав, що позивач невірно визначений період її нарахування та здійснюючи перерахунок пені та визначаючи її розмірі, суд не має права виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Позивач не погодився із прийнятим рішенням у цій частині та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою у якій просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені скасувати та прийти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог він посилається на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. № 14, де передбачено, що у разі якщо відповідний розрахунок зроблений позивачем невірно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання.

Ухвалою від 06.08.2015р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження у справі № 908/2536/15-г, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2015р. о 10 год.40 хв.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015р., у зв'язку із відпусткою судді Будко Н.В. та судді Мартюхіної Н.О., змінено склад колегії суддів та сформовано її у складі: головуючий - суддя Кододова О.В., члени колегії: суддя Агапов О.Л. та суддя Малашкевич С.А.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Агапова О.Л., змінено склад колегії суддів та сформовано її у складі: головуючий - суддя Кододова О.В., члени колегії: суддя Малашкевич С.А. та суддя Мартюхіна Н.О.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вхід. №02-48/2151/15 від 07.09.2015року) посилається на те, що рішення суду підлягає скасуванню повністю тому, що суд не врахував, що підприємство знаходиться у м. Мар'їнка тобто на лінії зіткнення. 12 липня 2014року Торгово - проміслова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили ПАТ «Лактіс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області. Сертифікат діє до повного закінчення АТО. Сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили №2371/05-4 від 15.08.2004р.

У судове засідання 30.09.2015року представники відповідача та третьої особи не з»явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, явка сторін не була визнана обов'язковою.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством В«КредитпромбанкВ» та Відповідачем 01.08.2006р. був укладений кредитний договір № 3.3ДС/203/2006-КЛТ (т.1 а.с.7-9), умовами якого встановлено процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті України або в іноземних валютах в межах загальної суми, еквівалентної 1296020,00 ОСОБА_4. Між сторонами були укладені додаткові угоди (т.1 а.с.10 - 73).

Пунктом 1.2 додаткової угоди до договору № 1-26 від 18.07.2012р. (т.1 а.с.68-72) визначено, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових договорів про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими договорами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5 цього договору.

Пунктом 3.4.5 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін № 1-26, передбачено, що позичальник зобов'язаний повістю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими договорами, згідно графіку зменшення загальної загального ліміту заборгованості за кредитним договором: з 01.04.2014р. - ліміт встановлюється в національній валюті в сумі, еквівалентної 61468 дол. США; - з 01.07.2014р. - ліміт встановлюється в національній валюті в сумі, еквівалентної 15545 дол. США; - з 30.07.2014р. - ліміт встановлюється в національній валюті в сумі, еквівалентної 0 дол. США. Але в будь-якому випадку не пізніше 31.07.2014р. на рахунки банку, що вказані у додаткових договорах. Датою погашення будь-якої заборгованості позичальника вважається дата зарахування грошових коштів на відповідні рахунки банку.

Пунктом же 3.4.3 договору про внесення змін № 1-26 передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими договорами, за період з 1 по 20 число кожного місяця - до остатнього робочого дня цього місяця, проценти нараховані з 20 до останнього календарного місяця - до останнього робочого дня наступного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідному додатковому договорі.

Відповідно до п. 2.7 договору про внесення змін № 1-26, проценті ставки та валюта кредитування встановлюється в додаткових договорах за кожним кредитом але в будь-якому разі не більше 13,0 % річних у дол. США та ОСОБА_4, 25,0% річних у національній валюті України без врахування п. 2.8 кредитного договору.

У разі прострочення позичальником строків виконання грошового зобов'язання, встановлених у п.п. 3.4.3, 3.4.3, 3.4.5 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з дня виникнення прострочки (п. 5.1 договору про внесення змін № 1-26).

У пункті 2.2 договору про внесення змін № 1-26 зазначено, що кредити надаються на наступні цілі: фінансування витрат, пов'язаних з технічним переоснащенням цільномолочного виробництва, а саме: реконструкція цеху під технічне переоснащення, придбавання обладнання для переробки сільськогосподарської продукції (технологічна лінія з переробки молока та виробництва цільномолочної продукції) за контрактом № 32/072/041/6 від 08.06.2006р., придбання пакувального обладнання іншого обладнання та устаткування, монтаж, сплата податкових та митних платежів за обладнання, влаштування інженерних мереж, придбання матеріалів для проведення монтажних робіт, придбання спецавтотранспорту та інші витрати. пов'язані з технологічним переоснащенням.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ В«КредитпромбанкВ» належним чином виконував свої обов'язки за кредитним договором, надаючи відповідачу кредитні кошти для використання останнім на потреби передбачені п. 2.2. кредитного договору, що, зокрема, підтверджується дублікатами меморіальних ордерів, виписками банку.

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів, що підтверджено відповідними виписками з банківського рахунку, які наявні в матеріалах справи та представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов цього договору кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31 липня 2012року.

Між сторонами також був укладений Договір про внесення змін №1-27 від 26 вересня 2012року де сторони визначили строк повернення кредитних коштів 31.07.2014року (т.1 а.с.72-73). У Додатковому договорі №1-28 від 12 лютого 2013року сторони також зазначили, що строк повернення кредиту не пізніше 31.07.2014року.

Всупереч приписам закону та умовам договору, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, отримані кошти у встановлені строки не повертав, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплачував.

26.06.2013р. між ПАТ В«КредитпромбанкВ» (продавець, третя особа у справі) та ПАТ В«Дельта БанкВ» (покупець, позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги (т.2 а.с.240-241), за яким продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти загальну купівельну ціну (п. 2.1).

Пунктом 2.3 договору визначено, що права вимоги переходять до покупця, та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі права вимоги.

Акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013р. був складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до п. 7.1 договору він набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

26.06.2013р. даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1441. Також приватним нотаріусом посвідчено перелік позичальників, номера кредитних договорів, за якими перейшло право вимоги до ПАТ В«Дельта БанкВ» , та суми непогашеного кредиту, нарахованих, але не сплачених процентів, в тому числі, зазначено: позичальник - ПАТ В«ЛактісВ» , кредитний договір № 3.3ДС/203/2006-КЛТ, вказані непогашені суми кредиту, суми нарахованих, але не сплачених процентів.

16.12.2014р. ПАТ В«Дельта БанкВ» направив ПАТ В«ЛактісВ» претензію за вих. № 18.2-796 від 16.12.2014р., якою, зокрема, повідомив відповідача про перехід до нього права вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/203/2006-КЛТ від 01.08.2006р. та вимагав погасити заборгованість за кредитним договором.

Відповідач дану вимогу залишив без задоволення, заборгованість за кредитним договором не погасив.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 07.04.2015р. відповідач перед позивачем має заборгованість за простроченим кредитом в сумі 102885,99 дол. США, що еквівалентно 2412420,79 грн., та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 1063,15 дол. США, що еквівалентно 24928,23 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно під Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач зобов'язань за договором не виконав. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу суми 2412420,79 грн. простроченої заборгованості за кредитом та суми 24928,23 грн. заборгованості за простроченими процентами.

Відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2412420,79 грн. та заборгованості по простроченим процентами в розмірі 24928,23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо висновку суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 437586,33 грн. за період з 07.10.2014р. по 07.04.2015р. та пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 4521,71 грн. за період з 07.10.2014р. по 07.04.2015р. задоволенню не підлягають за тих підстав, що позивачем невірно визначений період її нарахування та суд не має права виходити за межі визначеного позивачем періоду часу коли за розрахунком позивача мало місце невиконання такого зобов'язання, то апеляційна інстанція вважає такі висновки обгрунтовані з огляду на наступне:

Пунктом 5.1 договору про внесення змін № 1-26 від 18.07.2012р. до кредитного договору сторонами визначено, що у разі прострочення позичальником строків виконання грошового зобов'язання, встановлених у п.п. 3.4.3, 3.4.3, 3.4.5 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з дня виникнення прострочки.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку (т.1 а.с.6) заборгованість за тілом кредиту виникла станом на 01.04.2014року у розмірі 103610,00 доларів США в тому числі строкова заборгованість у розмірі 61468,00 доларів США та прострочена заборгованість у розмірі 42142,00 доларів США, станом на 07.04.2015року загальна сума простроченої заборгованості склала 102885,99 доларів США . Заборгованість за процентами складає 1063,15 доларів США (14690,59 - 13627,44 доларів США) станом на 07.04.2015року.

При цьому позивачем розрахунок пені здійснений не з моменту виникнення права на нарахування пені з моменту прострочення платежу з 01.04.2014року по тілу кредиту та з 21.03.2014року по процентам, а з 07.10.2014року.

Як вірно зазначив суд першої інстанції із змісту п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013р. № 14, зокрема, слідує, що шестимісячний перебіг нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Тобто, на момент звернення до суду 14.04.2015року сплинув шестимісячний строк для нарахування пені (з 01.04.2014року по 01.10.2014року по тілу кредиту, та з 21.03.2014року по 21.09.2014року по процентам) та річний строк позовної давності. Відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави виходити за межі визначеного позивачем періоду часу коли за розрахунком позивача мало місце невиконання такого зобов'язання та на свій розсуд здійснювати розрахунок.

При винесенні постанови колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду також виходить з того, що позивачем визначення пені здійснено на валютну заборгованість у розмірі 102885,99 доларів США по кредиту та у розмірі 1063,15 доларів США по процентам та подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлюється до національної валюти .

Вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом НБУ на день заявлення відповідної вимоги.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань).

Таким чином, розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, який визначається до національної валюти - гривні, і чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, тому пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Тобто, у будь - якому випадку позивачем неправомірно визначений розмір пені та суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Твердження відповідача про те, що він взагалі повинен бути звільнений від відповідальності тому, що він знаходиться у м. Мар'їнка тобто на лінії зіткнення, що підтверджується висновком Торгово - проміслова палата України від 12 липня 2014року щодо настання обставин непереборної сили ПАТ «Лактіс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та Сертифікат про настання обставин непереборної сили №2371/05-4 від 15.08.2004р. діє до повного закінчення АТО, колегією суддів не приймається за тих підстав, що відповідно до ст.2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позивачем сум пені і відмовив у цій частині повністю, тому відсутні підстави застосовувати норми Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014р. № 1669-VII.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ В«Дельта БанкВ» ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2015року у справі №908/2536/15-г ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування не вбачається.

Результати апеляційного провадження у справі №908/2536/15-г оголошені в судовому засіданні.

Судові витрати покласти на апелянта відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ В«Дельта БанкВ» ОСОБА_6 на рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2015року у справі №908/2536/15-г, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2015року у справі №908/2536/15-г, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Кододова

Судді С.А.Малашкевич

ОСОБА_2

Надруковано у 6примірниках:

1- До справи;

1- Позивачу;

1-Відповідачу;

1-Третій особі;

1- ДАГС;

1- ГСЗО.