Постанова

від 24.09.2015 по справі 910/14835/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Справа№ 910/14835/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Корсакової Г.В.

Зубець Л.П.

при секретарі Еременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Марченко А.І., дов. б/н від 03.09.2015р.

від відповідача: Никипорець І.Ф,, дов. № 1489-НЮ

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого обґєднання

"Південно - Західна залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.08.2015 р.

у справі № 910/14835/15 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Охоронна компанія "Сонар"

до Державного територіально - галузевого обґєднання

"Південно - Західна залізниця"

про стягнення 245 123 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Сонар" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" про стягнення 208944 грн. 33 коп. основного боргу, 14425 грн. 75 коп. пені, 721 грн. 29 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовґязань за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, право вимоги за яким щодо належного виконання зобов'язань в сумі 208944 грн. 33 коп. набуто позивачем згідно договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015. Крім того, за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, останнім заявлено до стягнення 14425 грн. 75 коп. пені з посиланням на приписи п. 6.4 договору про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, а також 721 грн. 29 коп. 3 % річних - з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.08.2015р. у справі № 910/14835/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Сонар" основний борг в сумі 208944 (двісті вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 33 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва 07.08.2015р. у справі № 910/14835/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" у справі № 910/14835/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 910/14835/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. та розгляд справи призначено на 24.09.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. у справі № 910/14835/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. у справі № 910/14835/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2015р. у справі № 910/14835/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.02.2015 між ТОВ "Залізний кулак", як виконавцем, та відповідачем - ДТГО Південно - Західна залізниця", як замовником, було укладено договір № ПЗ/Т-15141/НЮ (далі - договір № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити цілодобову охорону території та об'єктів локомотивного депо Дарниця, відповідно до Інструкції про порядок організації, забезпечення здійснення охорони території та об'єктів локомотивного депо Дарниця, а замовник зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця згідно умов цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, всього за договором підлягає сплаті у місяць 208 944,33 грн.

Пунктом 3.3 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 узгоджено, що загальна ціна договору за період з 10.02.2015 по 31.03.2015 складає 344 111,00 грн.

Визначена в пункті 3.2 договору сума сплачується на поточний рахунок виконавця щомісячно по факту надання виконавцем послуг охорони протягом 20 банківських днів після надання виконавцем рахунку - фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі наданих послуг (п. 4.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015).

Згідно пункту 5.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, надання послуг замовнику виконавцем здійснюється відповідно до умов договору з 10.02.2015.

Пунктом 7.11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 визначено, що у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Розділом 11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 "Застереження про конфіденційність" у пункті 11.1 сторонами узгоджено, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін по договору.

Відповідно до п. 10.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, договір вступає в дію з 10.02.2015 та діє до 31.03.2015.

Відповідно до акту надання послуг № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн., який підписаний уповноваженими представниками і посвідчений печатками обох сторін, виконавцем було надано, а замовником прийнято послуги цілодобової охорони території та об'єктів локомотивного депо Дарниця за березень 2015 року загалом на суму 208 944,33 грн.

22.04.2015 ТОВ "Залізний кулак" було направлено за адресою місцезнаходження ДТГО "Південно - Західна залізниця" вимогу про оплату вартості наданих послуг за договором № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 на загальну суму 208 944,33 грн.

Позивачем надано копію рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн., виставленого ТОВ "Залізний кулак" щодо оплати ДТГО "Південно - Західна залізниця" вартості наданих послуг цілодобової охорони території та обґєктів локомотивного депо Дарниця за березень 2015 року.

При цьому, доказом направлення відповідачу рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн. є надані позивачем копія опису вкладення поштового відправлення та фіскального чеку поштової установи, датовані 27.05.2015. Водночас, позивачем не було надано ні суду першої інстанції, ані апеляційної інстанції, доказів отримання вказаного рахунку відповідачем (зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення).

Пунктом 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема місцевої, становить Д+2, де: Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 встановлено, суд дійшов висновку, що рахунок - фактура № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн. був отриманий відповідачем 29.05.2015.

Також, суд не приймає доводи позивача щодо отримання відповідачем рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 під час підписання акту виконаних робіт № 103 від 31.03.2015, оскільки в останньому відсутні будь-які посилання на вказаний рахунок-фактуру, та представник відповідача в судовому засіданні заперечив факт отримання вказаного рахунку-фактури.

Крім того, сторонами у договорі № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 було обумовлено, що строк оплати настає саме з моменту надання рахунку (протягом 20 банківських днів), і хоча форма такого надання договором не встановлена, однак факт надання рахунку - фактури замовнику повинен бути доведений позивачем належними та допустимими доказами.

Доводи відповідача щодо неотримання ним рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015, судом не приймаються з огляду на наявність в матеріалах справи належних доказів направлення відповідного рахунку-фактури на адресу відповідача, яка вказана у договорі № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2015 між ТОВ "Залізний кулак", як первісним кредитором, та позивачем - ТОВ "Охоронна компанія "Сонар", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги.

Пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 сторонами узгоджено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, укладеним між первісним кредитором та ДТГО "Південно - Західна залізниця" (боржник).

Згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від ДТГО "Південно - Західна залізниця", що є замовником за договором № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015, первісний кредитор зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дати підписання даного договору повідомити ДТГО "Південно - Західна залізниця", що є замовником за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 про відступлення права вимоги новому кредитору.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії описів вкладень у цінні листи на адреси місцезнаходження ДТГО "Південно - Західна залізниця" та Локомотивного депо Дарниця ДТГО "Південно - Західна залізниця" та фіскальні чеки поштової установи № 9273 від 03.06.2015 та № 9261 від 03.06.2015 відповідно, якими підтверджується повідомлення первісним кредитором боржника про відступлення на користь ТОВ "Охоронна компанія "Сонар" (новий кредитор) права вимоги за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 наведеної статті визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 та згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув право вимоги до відповідача, як боржника, щодо виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 в сумі 208 944 грн. 33 коп., яка підтверджена документально актом надання послуг № 103 від 31.03.2015.

Разом з цим, позивачем як новим кредитором було повідомлено відповідача про відступлення ТОВ "Залізний кулак" (первісним кредитором) на користь ТОВ "Охоронна компанія "Сонар" (нового кредитора) права вимоги за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015, що підтверджується фіскальними чеками поштової установи № 9273 від 03.06.2015 та № 9261 від 03.06.2015 та описами вкладеного.

Судом встановлено, що 27.05.2015 первісним кредитором було направлено на адресу відповідача рахунок - фактуру № 103 від 31.03.2015 щодо оплати наданих послуг з охорони за березень місяць 2015 року на суму 208944 грн. 33 коп., який з урахуванням розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, отриманий відповідачем 29.05.2015.

Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту ненадходження на адресу відповідача (зазначену у договорі № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015) вказаного рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 відповідачем суду не надано (зокрема, довідки поштової установи).

Відповідно до п. 4.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 208944 грн. 33 коп. сплив 30.06.2015 (20 банківський день), проте, відповідачем, всупереч умов договору, не було здійснено оплату наданих послуг на рахунок позивача, який станом на 30.06.2015 набув право вимоги до відповідача щодо оплати 208 944 грн. 33 коп. внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015.

З огляду на викладене, судом встановлено, що з 01.07.2015 відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 208 944 грн. 33 коп.

Таким чином, станом на момент винесення рішення по справі судом першої інстанції встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо належного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати грошових коштів за надані послуги в сумі 208 944 грн. 33 коп., право вимоги яких позивач отримав на підставі правочину - договору від 02.06.2015.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що необхідність погодження ним заміни кредитора у основному зобов'язанні (договорі про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015) обумовлена пунктом 11 наведеного договору (в частині попередньої згоди на передачу матеріалів, інформації та відомостей, які стосуються договору) не приймаються до уваги як необгрунтовані та такі, що суперечать приписам ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, ні умовами договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, ні вимогами закону не встановлено заборони щодо заміни кредитора у наведеному зобов'язанні; по-друге, пункт 11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 містить заборону щодо передачі третім особам відомостей та інформації, що стосується договору, тобто умов його забезпечення, розголошення умов та порядку виконання послуг за ним, тощо, і не встановлює будь-яких заборон щодо заміни кредитора.

Таким чином, умови, викладені у п. 11.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, встановлюють обов'язок сторін договору щодо збереження конфіденційної інформації та неможливості передачі її без згоди обох сторін будь-яким стороннім особам, які не є стороною договору.

Водночас, п. 11.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 не містить будь-яких обмежень щодо неможливості заміни кредитора у зобов'язанні, а саме щодо передачі майнового права на отримання грошових коштів за надані замовнику за договором послуги, так як таке майнове право є майном у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України та право власника на розпорядження ним не може бути обмежене іншими особами.

Отже, доводи відповідача щодо недійсності договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 у зв'язку з відступленням права вимоги без попереднього погодження боржника (відповідача), є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 208 944 грн. 33 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 660 грн. 08 коп. - пені, 835 грн. 78 грн. - інфляційного збільшення суми боргу, 1 683,01 грн. - 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, у разі прострочення розрахунків за наді виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 33 660 грн. 08 коп. пені, 835 грн. 78 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 1 683,01 грн. 3% річних, за період прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг з 29.04.2015 по 09.06.2015 (відповідно до розрахунку, доданого до заяви про уточнення позовних вимог).

Судом встановлено, строк оплати відповідачем грошового зобов'язання в сумі 208 944 грн. 33 коп. сплив 30.06.2015 (20 банківський день згідно визначеного строку оплати у п. 4.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, за яким право вимоги позивач набув з 02.06.2015), у зв'язку з чим саме з 01.07.2015 відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 208 944 грн. 33 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що стягненню пеня в розмірі 33 660 грн. 08 коп., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 835 грн. 78 грн., 3% річних в розмірі 1 683,01 грн. за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем не підлягають задоволенню, оскільки грошове зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 208 944 грн. 33 коп. стало простроченим з 01.07.2015р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2015р. у справі № 910/14835/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2015р. у справі № 910/14835/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/14835/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Г.В. Корсакова

Л.П. Зубець