Постанова

від 29.09.2015 по справі 915/555/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 915/555/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Мишкіної М.А., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1, сл. посвідчення №032432,

від позивача-1 - ОСОБА_2, за довіреністю,

від позивача-2 - ОСОБА_3, за довіреністю,

від відповідача-1 - ОСОБА_4, за довіреністю,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 червня 2015 року

у справі №915/555/15

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України;

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв

до відповідачів:

1. Військової частини А1890;

2. Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич»

про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спільний обробіток землі №65 від 24.02.2012р.

встановив:

У березні 2015 року заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі-позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1 (далі-позивач-2) звернувся з позовом до Військової частини А1890 (далі-відповідач-1) та Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» (далі-відповідач-2) про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спільний обробіток землі №65 від 24.02.2012р. з додатковими угодами до нього, укладеними між відповідачами.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15 червня 2015 року (суддя Мавродієва М.В.) у позові відмовлено повністю, стягнуто з позивачів в дохід Державного бюджету України по 609,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що акт прийому-передачі будівель та споруд військового містечка №1 від 07.03.2013р., відповідно до якого військова частина А1571 здала, а військова частина А1890 прийняла військове містечко №1, а саме земельну ділянку площею 6960 з будівлями та спорудами, розташованими на ній, є належним доказом правонаступництва, а відтак військова частина А1890 є належним землекористувачем.

Судом першої інстанції залишено поза увагою акт приймання (передачі) будівель, споруд та територій військового містечка (військової частини А1571) від 15.01.2014р., складений Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва та військовою частиною А1890, відповідно до якого будівлі та споруди військового містечка, земельна ділянка, облікова та технічна документація передані Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаєва.

Як далі зазначає прокурор в апеляційній скарзі, господарським судом не надано належної оцінки тому, що при укладанні додаткових угод до договору про спільний обробіток землі №65 від 24.02.2012р. змінювалися істотні умови договору, зокрема, площа земельної ділянки, яка залучається до спірного обробітку землі, строки дії договору та сума внеску військової частини у спільну діяльність, а відтак, додаткові угоди до спірного договору укладені з порушенням вимог ст.4 Закону України «Про використання земель оборони».

Отже, на думку прокурора, договір про спільний обробіток землі №65 від 24.02.2012р. з додатковими угодами до нього, укладеними між відповідачами у справі, суперечить інтересам держави та вимогам ст.ст.77, 95 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України «Про використання земель оборони», ст.ст.9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», а тому на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу України має бути визнаний судом недійсним.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представники позивачів в засіданні суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач (Військова частина А1890) не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу, але його представник в судовому засіданні заперечував проти її задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі безпідставними.

Відповідач (Селянське (фермерське) господарство «Волощакевич») також не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечив явку свого представника в засідання суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора, представників позивачів та відповідача-1, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №062408 від 1978р. Військовій частині №15440 надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 7102,5 га в межах згідно з планом землекористування для військових потреб.

Відповідно до архівної довідки Одеського архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179-1/302 від 28.09.2015 на підставі Директиви Міністра оборони України від 27.01.2000р. №115/1/050 206 авіаційний полігон з 22.07.2000р. змінив умовне найменування з Військової частини 15440 на Військову частину А1571.

24.02.2012р. між Військовою частиною А1571 (сторона-1) та селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» (сторона -2) укладено договір про спільний обробіток землі №65 (далі-договір №65 від 24.02.2012р.), за умовами якого сторони домовились про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані стороні-1 в безстрокове користування та можливостей сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.

Сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватися наступним чином: Військова частина А1571 бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під спільний обробіток землі та проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження шкідливих для оточуючої середи, життя та здоров'я людей предметів з метою створення безпечних умов праці; селянське (фермерське) господарство «Волощакевич» бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором (п.1.2 договору №65 від 24.02.2012р.).

Відповідно до пункту 3.1 договору №65 від 24.02.2012р. Військова частина А1571 зобов'язалась залучити до спільної діяльності, що буде провадитись разом з селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» земельні ділянки, що надані Військовій частині А1571 в безстрокове користування згідно державного акту серії Б №062408 площею 1279 га терміном на 6 сільськогосподарських років, тобто до 01.12.2017р.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору №65 від 24.02.2012р. внесок сторони 1 - вартість права обробітку земельних ділянок загальною площею 1279 га відповідно до акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки складає 198245 грн., а внесок сторони 2-грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка грунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому Військова частина А1571 в будь-якому випадку повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеному у статті 6 цього договору; фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2 (пункти 8.1, 8.5 договору №65 від 24.02.2012р.).

Вказаний договір погоджено сільським головою Ставківської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про що свідчить відповідна відмітка на договорі.

19.10.2012р. між Військовою частиною А1571 та селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» укладено додаткову угоду до договору №65 від 24.02.2012р., якою внесено зміни до пункту 6.1 договору відносно розміру внеску сторони-1 у вигляді вартості права обробітку землі та зазначено, що він складає 204694 грн.

Відповідно до вимог Директиви Міністра оборони України від 30.11.2012р. №Д-322/1/16 Військова частина А1571 підлягала розформуванню, а її правонаступником з фінансових питань було визначено Військову частину А1890.

Згідно з актом прийому-передачі будівель та споруд від 07.03.2013р. Військова частина А1571 передала, а Військова частина А1890 прийняла військове містечко №1. Разом з будинками та спорудами було прийнято земельну ділянку площею 6960 га. У вказаному акті також зазначено, що Військовою частиною А1571 передано Військовій частині А1890 державний акт на право користування земельною ділянкою серії Б №062408 від 1978р.

Водночас матеріали справи містять акт приймання (передачі) будівель, споруд та території військового містечка від 18.02.2013, відповідно до якого Військова частина А1571 на виконання зазначеної вище Директиви передала Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв разом з будівлями та спорудами земельну ділянку площею 7084,9 га.

Із змісту архівного витягу з ліквідаційного акту 206 авіаційного полігону оперативного командуванню «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина А1571) вбачається, що на підставі Директиви Міністра оборони України від 18.03.2013р. №Д-322/1/4дск, Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.05.2013р. №Д-5, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.10.2013р. №Д-322/1/8дск, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 20.12.2013р. №Д-322/1/9дск, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.03.2014р. №Д-322/1/02, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08.12.2014 №Д-322/1/43дск, наказу командувача військ оперативного командування «Південь» від 14.04.2015р. №29, земельна ділянка, яка використовувалась 206 авіаційним полігоном була передана для подальшого використання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв .

Між тим 05.01.2013р. між Військовою частиною А1571, селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» та Військовою частиною А1890 було укладено договір про заміну сторони у договорі спільного обробітку землі (далі-договір від 05.01.2013), відповідно до якого Військова частина А1571 передає, а Військова частина А1890 приймає на себе права та обов'язки Військової частини А1571 згідно договору про спільний обробіток землі від 24.02.2012р. №65.

Згідно з п.4 договору від 05.01.2013р. відступлення прав та обов'язків Військової частини А1571 на користь Військової частини А1890 відбулося, зокрема, на підставі директиви Міністра оборони України від 30.11.2011р. №Д-322/1/16.

Права та обов'язки Військової частини А1571 згідно договору від 24.02.2012р. №65 Військова частина А1890 набуває з 2013 року (п.2 договору від 05.01.2013р.).

В подальшому додатковими угодами №2 від 05.03.2013р. та №3 від 06.01.2014р. до договору №65 від 24.02.2012р. було внесено зміни в пункти 1.2, 3.1, 6.1, 8.6, розділ 11, пункт 12.2 стосовно розміру внесків, збільшення вартості обробітку землі в розмірі 551483,91грн., збільшення площі земельних ділянок до 1341,81 га, розподілу прибутку та відповідальності сторін, строку дії договору до 31.12.2025р.

Предметом спору у даній справи є вимога заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спільний обробіток землі №65 від 24.02.2012р. та додаткових угод до нього, що є його невід'ємною частиною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на відсутність правових підстав для визнання недійсним договору №65 від 24.02.2012р. та додаткових угод до нього, а також на те, що його укладення не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі статті 4 Закону України «Про використання земель оборони».

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка залучена Військовою частиною А1890 до спільної діяльності з селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» за спірним договором №65 від 24.02.2012р. належить до категорії земель оборони, оскільки надавалась військовій частині №15440 саме для військових потреб, а отже, порядок її використання є предметом регулювання Закону України «Про використання земель оборони».

Статями 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

На час укладення спірного договору, як і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок надання військовими частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Отже, чинним на момент укладення спірного договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землею, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Між тим відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, унеможливлювала реалізацію такого права.

Крім того, згідно з даними витягів з Державного земельного кадастру, завірених належним чином, копії яких містяться в матеріалах справи, органом уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності (вид використання-J.15.01; документ, що посвідчує право-державний акт серії Б №062408 від 1978р.) площею 6977,5 га (кадастровий номер 4821785000:06:000:0002) та 105,5559 га (кадастровий номер 4821785000:05:000:0717) є Миколаївська обласна державна адміністрація. Отже, саме із зазначеним органом виконавчої влади мало бути погоджено надання дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях державної власності, переданим у постійне користування військовій частині згідно з Державним актом серії Б №062408 від 1978р.

З огляду на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку надання дозволів фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях оборони, а також на відсутність погодження відповідного органу виконавчої влади - Миколаївської обласної державної адміністрації, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірності укладення Військовою частиною А1571 з селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» договору про спільний обробіток землі №65 від 24.02.2012р.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11, п.2 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9).

В силу частини першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на положення перелічених вище норм права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору №65 від 24.02.2012р. та додаткових угод до нього, що є його невід'ємними частинами. При цьому, суд зауважує, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним, що відповідає приписам частини третьої статті 207 Господарського кодексу України.

Доводи відповідача (Військової частини А1890) про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв є неналежним позивачем у даній справі до уваги колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Як зазначалося вище, земельна ділянка, яка використовувалась 206 авіаційним полігоном (Військова частина А1571) була передана на підставі відповідної Директиви Міністра оборони України для подальшого використання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв. Саме зазначена особа здійснює сплату земельного податку за земельну ділянку, що була передана в користування за державним актом серії Б №062408 від 1978р.

Крім того, відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», положень Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011р. №795, саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв здійснює облік земельної ділянки, переданої у постійне користування за державним актом серії Б №062408 від 1978р.

Не обгрунтованими є також посилання представника Військової частини А1890 на відсутність у заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України прав на звернення з відповідним позовом, оскільки системний аналіз приписів Закону України «Про прокуратуру» і норм Господарського процесуального кодексу України свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду в інтересах держави з даним позовом.

В судовому засіданні 29.09.2015р. представником Військової частини А1890 було зроблено усну заяву про застосування строків позовної заяви.

Зазначена заява підлягає відхиленню, оскільки частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Саме таку правову позицію викладено в п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2015р. №10.

Як вбачається із змісту протоколів судових засідань від 14.05.2015р., 27.05.2015р., 15.06.2015р. та інших матеріалів справи Військова частини А1890 була належним чином сповіщена місцевим господарським судом про час та місце розгляду даного спору, її представник брав участь у судових засіданнях, проте заява про застосування строків позовної давності ні ним, ні іншим відповідачем зроблена не була; неможливість подання такої заяви суду першої інстанції заявником не доведена.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія приходить до висновку, що вимоги прокурора, викладені в апеляційній скарзі, належним чином доведені, обґрунтовані нормами законодавства, а тому підлягають задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам, що мають значення для вирішення спору, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 99, 101-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15 червня 2015 року у справі №915/555/15 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним (на майбутнє) договір про спільний обробіток землі №65 від 24.02.2012р., укладений між військовою частиною А1571 та селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» з додатковими угодами до нього.

Стягнути з військової частини А1890 в дохід Державного бюджету України 609 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» в дохід Державного бюджету України 609 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з військової частини А1890 в дохід Державного бюджету України 304,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» в дохід Державного бюджету України 304,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2015р.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Мишкіна М.А.

ОСОБА_5