Постанова

від 01.10.2015 по справі 922/4710/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 922/4710/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Бондаренко В.П. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Борисов С.Г., довіреність від 31.08.2015 р. № 01-18/558;

відповідача - не з'явився;

1-ї третьої особи - не з'явився;

2-ї третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх. № 4540Х/1-28) та відповідача (вх. № 4565Х/1-28) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 серпня 2015 року у справі № 922/4710/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верея Інвест", с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра", м. Харків,

2) Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м. Київ,

про витребування майна,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 р. ТОВ "Таміра" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Верея Інвест", в якій просило: 1) витребувати у відповідача нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 25339,1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126; 2) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 4700817, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності № 17898596, виданого 17.02.2014 р. Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10981335 від 17.02.2014 р.; 3) визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 25339,1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

В процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2015 р. залучено до участі у справі ТОВ "Харківспецнадра" та ПАТ "ВТБ Банк" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позивач, керуючись статтями 22,66,67 Господарського процесуального кодексу України, разом з позовною заявою надав клопотання від 14.08.2015 р. вих. № 01-18/528 про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 25339,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, та заборонити ТОВ "Верея Інвест" вчиняти дії, пов'язані з відчуженням та передачею в іпотеку/заставу вказаної нежитлової будівлі.

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2015 р. у справі № 922/4710/15 (суддя Т.С. Денисюк). З метою забезпечення позову до виконання рішення суду застосовано такі заходи забезпечення позову:

- накладено арешт на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 25 339,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126;

- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Верея Інвест" (код ЄДРПОУ 38982353, Місцезнаходження: 38751, Полтавська обл., Полтавський район, село Розсошенці, вулиця Коцюбинського, будинок 10А) вчиняти дії, пов'язані з відчуженням та передачею в іпотеку/заставу нежитлової будівлі літ. "Х/1-4" загальною площею 25 339,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 4540 від 14.09.2015 р.) на ухвалу від 20.08.2015 року про вжиття засобів забезпечення позову та просить змінити ухвалу суду першої інстанції, шляхом зобов'язання Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у триденний строк вжити заходи щодо накладення арешту, а докази надати суду.

Відповідач також звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 4565 від 15.09.2015 р.) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2015 у справі № 922/4710/15, в якій, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на безпідставність вжиття заходів забезпечення позову по цій справі та відсутність обставин щодо неможливості виконання рішення господарського суду.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р. у справі № 922/4710/15 апеляційні скарги позивача та відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.10.2015 р.

Враховуючи, що апеляційні скарги позивача (вх. № 4540Х/1-28) та відповідача (вх. № 4565Х/1-28) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 серпня 2015 року у справі № 922/4710/15 стосуються одного і того ж процесуального документа, по одній і тій же справі, між тими ж сторонами, колегія суддів дійшла висновку про необхідність об'єднати зазначені апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав, представник позивача в судовому засіданні 01.10.2015 р. підтримав апеляційну скаргу позивача у повному обсязі та заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив ухвалу суду першої інстанції змінити, шляхом зобов'язання Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у триденний строк вжити заходи щодо накладення арешту, а докази надати суду.

Відповідач та 2-га третя особа відзиви на апеляційні скарги не надали, своїх представників в судове засідання 01.10.2015 р. не направили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями № 61022 1623294 0 та № 61022 1623295 9 (а.с. 67, 68).

1-ша третя особа відзиви на апеляційні скарги не надала, свого представника в судове засідання 01.10.2015 р. не направила, ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р. про прийняття апеляційних скарг до провадження повернулись до суду апеляційної інстанції 28.09.2015 р. з довідкою працівника поштового відділення: «за спливом терміну зберігання».

Згідно п. 3.9.1. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без участі представника 1-ї третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача, виходячи з наступного.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду і полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Під забезпеченням позову розуміють діяльність судді (суду) щодо застосування передбачених процесуальним законом заходів, що гарантують реальне виконання майбутнього рішення у справі у випадку, якщо позов буде задоволено.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до ч. 9 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із змінами в редакції станом на 10.07.2014 р.), забезпечення позову визначено як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Тобто, приймаючи ухвалу про заборону відповідачу вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів відповідно з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагаються до застосування.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входять:

1) факт наявності спірного майна у відповідача;

2) ймовірність припущення, що спірне майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позовної заяви до нього, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність запропонованого засобу забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є нежитлова будівля літ. "Х/1-4", загальною площею 25339,1 кв.м., розташована по вул. Плеханівській, 126, у м. Харкові, яка знаходиться в приватній власності на підставі Свідоцтва про право власності № 17898596 від 17.02.2014 р. у добросовісного набувача (відповідача у справі), який придбав вказане майно у третьої особи - ТОВ "Харківспецнадра".

Позивач в клопотанні про забезпечення позову просить суд накласти арешт на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 25339,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, та заборонити відповідачеві - ТОВ "Верея Інвест" вчиняти дії, пов'язані з відчуженням та передачею в іпотеку/заставу вказаної нежитлової будівлі.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що в газеті «Прем'єр Експрес» № 184 від 14.08.2015 р. було розміщено оголошення щодо продажу спірної нежитлової будівлі літ. "Х/1-4" загальною площею 25339,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може призвести до виникнення нового добросовісного набувача, який на момент винесення рішення може не бути відомим суду, що призведе до винесення рішення про витребування майна в особи, яка вже не буде його власником.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову, судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання та вжиття засобів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 25339,1 кв.м., що розташована по вул. Плеханівській, 126, у м. Харкові, яка є предметом позову, з підстав наявності розміщенння в газеті «Прем'єр Експрес» № 184 від 14.08.2015 р. оголошення щодо продажу спірної нежитлової будівлі (а.с. 19).

Колегія суддів вважає, що обґрунтуванням для вжиття засобів забезпечення позову є підтверджена доказами, наявність фактичних обставин з якими пов*язано застосування певних засобів забезпечення позову. Тому,посилання відповідача на те, що позивач не довів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, є безпідставним, оскільки у даному випадку важливим є сам факт розміщення оголошення про продаж спірної нежитлової будівлі в засобах масової інформації (газеті «Прем'єр Експрес» № 184 від 14.08.2015 р.), а не те, хто саме і яким способом розмістив це оголошення.

Право господарського суду на вжиття заходів до забезпечення позову за заявою сторони передбачено статтею 66 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 25339,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, та забороною відповідачеві вчиняти дії, пов'язані з відчуженням та передачею в іпотеку/заставу зазначеної нежитлової будівлі.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга позивача, в якій позивач просить змінити ухвалу суду першої інстанції, шляхом зобов'язання Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у триденний строк вжити заходи щодо накладення арешту, задоволенню також не підлягає, оскільки ця вимога є нормою права, визначеною в законодавстві.

Приймаючи ухвалу від 20.08.2015 р. у справі № 922/4710/15, про вжиття заходів забезпечення позову, Господарський суд Харківської області в ч. 3 резолютивної частини зазначеної ухвали визначив, що ухвала набирає чинності з дати її винесення та підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, це рішення може бути пред'явлене до виконання з наступного дня після його постановлення.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок державного виконавця невідкладно виконати судове рішення (у даному випадку ухвалу), яке підлягає негайному виконанню.

Тобто, отримавши ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.08.2015 р. у справі № 922/4710/15, якою накладено арешт на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 25339,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, державний виконавець повинен відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження і невідкладно розпочати примусове виконання ухвали суду.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов*язаний вжити передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 1 статті 83 цього закону, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

За таких обставин, вимога позивача про зобов'язання Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у триденний строк вжити заходи щодо накладення арешту задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 20.08.2015 р. у справі № 922/4710/15 прийнята при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали суду та задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 67, 67, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 серпня 2015 року у справі № 922/4710/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.10.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.