Постанова

від 30.09.2015 по справі п/811/2501/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року Справа № П/811/2501/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до відділу державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача - Кіровський відділ Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (далі-позивач, ОКВП "Дніпро-Кіровоград") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Знам'янського МУЮ), третя особа на стороні відповідача - Кіровський відділ Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Знам'янського МУЮ від 01.12.2012року про стягнення з Знам'янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства (правонаступником якого є ОКВП "Дніпро-Кіровоград") виконавчого збору в сумі 24424,16 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2015 року ВП№46542205.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови прийнято з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень. У зв'язку з цим і постанови, якими відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні. Так, представник відповідача зазначив, що оскаржувані постанови відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень та були винесені у зв'язку з невиконанням судового рішення позивачем у добровільному порядку.

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 30.09.2015 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.154-156), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОКВП "Дніпро-Кіровоград" 18.12.1992 року зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа (а.с.20-23).

14.02.2015 року державним виконавцем ВДВС Знам'янського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови б/н від 01.12.2012 року про стягнення виконавчого збору з Знам'янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства (а.с.47-48).

26.03.2015 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні з Знам'янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства на ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (а.с.32).

Не погодившись з вказаною ухвалою позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 року, апеляційну скаргу ОКВП "Дніпро-Кіровоград" залишено без задоволення, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року - без змін.

У судовому засіданні представник позивач наголосив, що постанова про стягнення виконавчого збору від 01.12.2012 року є виконавчим документом, строк для пред'явлення якого встановлено ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" - 1 рік.

Вказана постанова набрала законної сили 01.12.2012 р. (як зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження). Отже, на думку позивача, строк для пред'явлення вказаної постанови до виконання закінчується лише через рік після набрання нею законної сили - 01.12.2013 р.

Проте в порушення вимог ст.22 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем пред'явлено до виконання виконавчий документ лише 14.02.2015р. - після спливу 3 років 2 місяців (після набрання виконавчим документом законної сили).

Крім того, позивачем зазначено, що на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору (01.12.2012р.) Знам'янське міське виробниче управління водоканалізаційного господарства було припинено - відповідно до статуту ОКВП "Дніпро-Кіровоград" Знам'янське міське виробниче управління водоканалізаційного господарства реорганізовано шляхом приєднання до позивача 01.04.2012р.

Отже, на думку позивача, постанова про стягнення виконавчого збору винесена стосовно юридичної особи, яка на момент винесення постанови була припинена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року із наступними змінами (далі - Закон №606).

Відповідно до частини першої статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону №606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Суд зазначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу і відповідно до положень частини першої та частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як передбачено в частині другій статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судом встановлено, що у межах виконавчого провадження ВП№35368778 про стягнення з Знам'янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства на користь Знам'янської ОДПІ податкового боргу в сумі 382104,00 грн. державним виконавцем прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 24424,16 грн.

22.05.2013 року державним виконавцем, на підставі заяви начальника Знам'янської ОДПІ від 22.05.2013 року вих.№21/4/10/19, винесено заяву про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.145).

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 3 ст. 28 Закону № 606-XIV).

В той же час, у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (ч. 6 ст. 28 Закону № 606-XIV).

Аналізуючи вказане, суд дійшов до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем у разі невиконання боржником рішення суду на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Знам'янського МУЮ Кукуляк М.В. від 14.02.2015 р. відкрито виконавче провадження №46542205 про стягнення з Знам'янського міського виробничного управління водоканалізаційного господарства на користь держави виконавчого збору в сумі 24424,1 грн.(а.с.84).

На виконання ч.6 ст.28 Закону державним виконавцем постанову винесено пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) виконавчого провадження, як того вимагає Закон. Так, матеріалами справи встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови б/н, виданої 01.12.2012 року про стягнення виконавчого збору в сумі 24424,16 грн. винесено 14.02.2015 року, тобто через два роки після завершення виконавчого провадження №35368718 про стягнення з Знам'янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства податкового боргу.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" "Судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка у разі її невиконання самостійно виконається примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження порядку".

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядок та спосіб визначений Законом № 606-XIV.

Так, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. (ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV).

У свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

З вказаного слідує, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання становить один рік, у разі пропуску якого, державний виконавець відмовляє у відкриття виконавчого провадження.

Матеріали виконавчого провадження свідчать, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №46542205 від 14.02.2015р. прийнята на підставі постанови про стягнення виконавчого збору ВП №35368718 від 01.12.2012. Згідно змісту оскаржуваної постанови про відкриття судом вбачається, що виконавчий документ на підставі якого виконавче провадження відкрито вступив в силу (набрав чинності) - 01.12.2012, у той час коли, заява про примусове виконання подана 14.02.2015р. (а.с.84).

Аналізуючи зазначені обставини, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 25, п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV суд дійшов до висновку, що відповідачем протиправно вчинено дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №46542205 від 14.02.2015р. на підставі постанови про стягнення виконавчого збору ВП №35368718 від 01.12.2012р., адже річний строк пред'явлення останньої сплив - 02.12.2013р. Вказане обумовлює наявність підстав для визнання останньої протиправною та її скасування.

Щодо скасування постанови про стягнення з Знам'янського міського управління водоканалізаційного господарства виконавчого збору в сумі 24424,16 грн. суд зазначає наступне.

23 листопада 2012 року постановою старшого виконавця ВДВС Знам'янського МУЮ було відкрите виконавче провадження №35368718 про стягнення з Знам'янського міського управління водоканалізаційного господарства на користь Знам'янської ОДПІ податкового боргу в сумі 382104,40 грн. та надано 7-денний строк для самостійного виконання судового рішення (а.с.142, зв.бік).

Вказану постанову направлено супровідним листом від 23.11.2012 року на адресу боржника (а.с.143).

01.12.2012 року державним виконавцем ВДВС Знам'янського МУЮ було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24424,16 грн. у зв'язку з невиконанням боржником у встановлений строк в добровільному порядку виконавчого листа №1170/2а-3030/11, виданого 14.10.2011 р. (а.с.144).

Відповідно до вимог ст.27, 28 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору було прийнято у зв'язку з невиконанням боржником у встановлений строк в добровільному порядку рішення суду.

Необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. А витрати на проведення виконавчих дій є витратами виконавчого провадження, які пов'язані з організацією та проведенням примусового виконання рішення.

Згідно практики Верховного суду України, а саме Постанови від 06.07.2015 в справі №6-785цс15, статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Положеннями частини третьої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження №35368718, суд дійшов висновку про те, що виконавчий документ позивачем добровільно виконано не було, а відтак постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.12.2012року скасуванню не підлягає.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», судове рішення це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України.

Ефективне виконання обов'язкового судового рішення є основоположним елементом верховенства права. Необхідно забезпечувати довіру громадськості до авторитету судової влади.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №46542205 від 14.02.2015року.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 15 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько