Ухвала

від 06.10.2015 по справі 368/1255/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1255/15-ц Головуючий у І інстанції Кириченко В. І. Провадження № 22-ц/780/5362/15 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В. Категорія 06.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

6 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій», товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ», ОСОБА_2 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 21 липня 2015 року у справі за заявою приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій», товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ», ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви (витребування інформації про автора літературного твору), -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року заявники звернулися до суду з вказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що починаючи з липня 2014 року ТОВ «ФК «Про-Фінанс» щомісячно розсилали фізичним особам, які є боржниками ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» та ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», поштові листи, в яких повідомляли недостовірну інформацію про керівника цих юридичних осіб ОСОБА_2 та вимагали від клієнтів сплачувати заборгованість на їх розрахункові рахунки, посилаючись на відкриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та існування договорів відступлення права вимоги. Вказана інформація (відомості) є недостовірною, порочить честь, гідність та ділову репутацію як ОСОБА_2 особисто так і юридичних осіб ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» та ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», а також призвела до зменшення грошових надходжень.

Заявники вказали, що мають намір подати відповідну позовну заяву до суду, однак не володіють інформацією хто є автором (авторами) вищевказаного інформаційного матеріалу. В самих творах ім'я, псевдонім або будь-який знак автора (авторів) не зазначено, але при цьому відомо, що видавцем та поширювачем такої інформації є ТОВ «ФК «Про-Фінанс». Вони не в змозі самостійно отримати докази, оскільки ТОВ «ФК «Про-Фінанс» не розкриває інформацію про фізичних осіб, які є авторами творів, а без зазначених даних неможливо достовірно встановити, які особи являються авторами інформаційного матеріалу та повинні нести цивільно-правову відповідальність.

У зв'язку з наведеним ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» та ОСОБА_2 просили забезпечити докази шляхом витребування у ТОВ «ФК «Про-Фінанс» інформацію про автора тексту, який міститься в інформаційному матеріалі, який було розіслано поштовими листами боржникам TOB «Лізинг ІТ-СПВ» в конвертах разом з рахунками від 1 серпня 2014 року, а саме автора абзацу № 1 інформаційного матеріалу: «З метою уникнення негативних обставин повідомляємо Вам про відкриття кримінальної справи проти ОСОБА_2, який є директором TOB «Лізинг ІТ-СПВ» та створених ним ще декількох компаній», надати поштову адресу автора (авторів) тексту, номери засобів зв'язку; а також інформацію про автора тексту, який міститься в інформаційному матеріалі, який було розіслано поштовими листами боржникам TOB «Лізинг ІТ-СПВ» в конвертах разом з рахунками від 1 вересня 2014 року, а саме автора абзацу № 7 інформаційного матеріалу: «Ми вже попереджали Вас про порушення кримінального впровадження щодо шахрайських дій посадових осіб TOB «Лізинг ІТ-СПВ» (а саме в.о. директора ОСОБА_2.)», надати поштову адресу автора (авторів) тексту, номери засобів зв'язку.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 липня 2015 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявники подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу по суті заявлених вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що в інформаційних матеріалах відсутні відомості, які б свідчили про поширення недостовірної інформації саме посадовою особою ТОВ «ФК «Про-Фінанс» при виконанні нею посадових обов'язків, оскільки не зазначено сама посадова особа та взагалі невідомо чи є автор матеріалів службовою особою. Вважають, що недостовірні відомості передані у вигляді інформації у текстовій формі, а тому у неї є автор.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що доказами, якими заявники просять забезпечити майбутній позов, можуть бути підтверджені обставини, що цивільно-правову відповідальність має нести фізична особа, а не юридична особа, яка здійснила розповсюдження недостовірної інформації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони не суперечать вимогам процесуального закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення позову.

Відповідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Таким чином під поняття клопотання про забезпечення доказів, передбаченого ст. 133 ЦПК України, підпадають докази, які існують до моменту звернення до суду, але з якими у сторін виникають складнощі з отриманням відповідно до ст. 137 ЦПК України.

Як вбачається зі змісту копій інформаційних матеріалів, які було розіслано ТОВ «ФК «Про-Фінанс» боржникам заявників разом з рахунками для сплати платежів, інформація, про яку вказали ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» та ОСОБА_2, була поширена посадовою особою вказаного товариства при виконанні посадових обов'язків, що полягали у стягненні заборгованості з клієнтів заявників, оскільки вони містять посилання на анкетні дані, договори та реквізити ТОВ «ФК «Про-Фінанс». Крім того, один з таких інформаційних матеріалів закріплений гербовою печаткою товариства.

Згідно із роз'ясненнями п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК України, як третя особа яка не заявляє самостійних вимог, а не в якості відповідача.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення доказів до пред'явлення позову, оскільки автор (автори) тексту, який міститься в інформаційному матеріалі, не є відмінним від особи, яка розповсюджувала таку інформацію.

При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» та ОСОБА_2 не позбавлені можливості в подальшому в разі виникнення труднощів в отриманні необхідних доказів в ТОВ «ФК «Про-Фінанс», звернутися з відповідним клопотанням про витребування доказів під час попереднього судового засідання, або до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто.

Не зайвим буде також зазначити, що згідно із ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. А у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача суд лише в ході розгляду справи з'ясовує, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що обставини викладені в даній заяві не дають підстави для вжиття заходів по забезпеченню доказів.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 - 315, 369 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій», товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ», ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: