Постанова

від 30.09.2015 по справі 826/9827/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року                     № 826/9827/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про

          визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №55-23 від 26.01.15 р.;

          визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.01.15 р. №1112/10/26-56-25-05.

Позивач - Державне підприємство “Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів” - вважає вказані рішення незаконними та просить їх скасувати з таких підстав.

          Позивач зазначає, що заборгованість з податку на додану вартість виникла у зв'язку з неплатоспроможністю ПАТ “КБ “Експобанк”, через який здійснювалися платежі позивача, в тому числі, і до бюджету.

          Позивачем було перераховано у встановлені законодавством строки кошти до державного бюджету з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №2161265 від 24.09.14 р. на суму 14 579 грн., №2161267 від 25.09.14 р. на суму 1000 грн., №2161269 від 06.10.14 р. на суму 25 000 грн. та №216168 від 07.10.14 р. на суму 21 000 грн. (ПДВ за серпень 2014 р.).

          На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.14 р. № 597 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЕКСПОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.09.14 р.№97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», згідно з яким з 25.09.14 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЕКСПОБАНК».

          Листами від 09.10.14 р. №280 та від 13.10.14 р. №282 підприємство повідомило податковий орган про вжиття заходів до перерахування банком податку на додану вартість за серпень 2014 р., які були списані позивачем з рахунку, але на рахунок УДКСУ у Подільському районі м. Києва не надійшли, у зв'язку з чим позивач просив не застосовувати до нього пеню і штрафні санкції.

          Позивач посилається на ст. 129 Податкового кодексу України, згідно якої за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

          Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 20.04.15 р. №6675/10/26-15-23-01-20 та Державної фіскальної служби України від 11.03.15 р. №5060/16/99-99-23-05-15 скарги позивача залишено без розгляду та повернуто у зв'язку з порушенням строку їх подання.

          Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві — проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

          Відповідач зазначає, що згідно пп. 3.1 п. 3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.13 р. №576, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

          Податкова вимога встановлює лише факти порушення вимог законодавства і не є остаточним рішенням податкового органу, яке визначає права і обов'язки і підлягає оскарженню.

          Під час розгляду справи відповідачем надано довідку №7607/9/26-56-23-07, згідно якої станом на 08.09.15 р. відповідно до облікових даних карток особового рахунку Державного підприємства “Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів” (код 03363708) податковий борг відсутній.

          Податкова вимога №55-23 від 26.01.15 р. та рішення про опис майна у податкову заставу №1112/10/26-56-25-05 від 31.01.15 р. в порядку, передбаченому пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України — відкликані.

          В свою чергу, позивач надав пояснення, згідно яких для подальшого запобігання збільшення нарахування штрафних санкцій до підприємства ним було повторно здійснено платіж у розмірі 28 560, 9 грн. - несплачене ПДВ за серпень 2014 р. та пені в розмірі 5 754 грн. Сплата вказаної суми не означає, що підприємство відзиває позовну заяву та погоджується з податковим боргом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державне підприємство “Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів” (код 03363708) зареєстроване як юридична особа 22.03.05 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією.

          Підприємство обліковується як платник податків у Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві; є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 12.03.08 р. №100104110.

          Станом на 31.12.14 р. за підприємством обліковувалася заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 28 899, 97 грн., що складається з суми ПДВ за декларацією за листопад 2014 р. від 17.12.14 р. №9072991265, а також враховуючи суми сплати та переплати з ПДВ за 2014 р., а також зі сплати податку на прибуток у розмірі 4 539, 25 грн., що становить зобов'язання за штрафними санкціями з вказаного податку (акт камеральної перевірки від 16.09.14 р. №4936/26-56-15-02-29/03363708, податкове повідомлення-рішення від 26.09.14 р. №0003891502 на суму 7 820, 08 грн., часткова сплата в розмірі 3 280, 83 грн.).

          На підставі ст.ст. 20, 59 та 60 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесла податкову вимогу №55-23 від 26.01.15 р., яким підприємству нараховано податкову заборгованість у розмірі 28 899, 97 грн. з ПДВ та 4 539, 25 грн. з податку на прибуток підприємств.

          Також 31.01.15 р. податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №112/10/26-56-25-05 в порядку ст. 89 р. ІІ Податкового кодексу України.

Згідно ст. 59 Податкового кодексу України -

           59.1. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

          Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

          В даному випадку податкова вимога Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №55-23 від 26.01.15 р. винесена у зв'язку з несплатою позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 р., яка, в свою чергу, сталася у зв'язку з неплатоспроможністю банківської установи, через яку здійснювалося перерахування коштів.

          Зокрема, позивачем було перераховано у встановлені законодавством строки кошти до державного бюджету з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №2161265 від 24.09.14 р. на суму 14 579 грн., №2161267 від 25.09.14 р. на суму 1000 грн., №2161269 від 06.10.14 р. на суму 25 000 грн. та №216168 від 07.10.14 р. на суму 21 000 грн. (ПДВ за серпень 2014 р.), які не були фактично виконані шляхом зарахування коштів на відповідні рахунки казначейства у зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.14 р. № 597 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЕКСПОБАНК» до категорії неплатоспроможних».

          Згідно ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

          Таким чином, вказані обставини виключають можливість притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податкових зобов'язань, включаючи штрафні санкції.

          При цьому, факт відкликання податкової вимоги №55-23 від 26.01.15 р. та рішення про опис майна у податкову заставу №1112/10/26-56-25-05 від 31.01.15 р. в порядку, передбаченому пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, не позбавляє суд права надати оцінку відповідності вказаних рішень вимогам законодавства, тоді як унеможливлює їх скасування у зв'язку з їх відкликанням самим податковим органом.

          Згідно ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: 89.1.1. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

           89.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

          Оскільки згідно вищевикладеного податкова вимога №55-23 від 26.01.15 р. винесена податковим органом безпідставно, не може бути визнане відповідним законодавству і рішення про опис майна у податкову заставу №1112/10/26-56-25-05 від 31.01.15 р.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №55-23 від 26.01.15 р.

          3. Визнати протиправним рішення про опис майна у податкову заставу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.01.15 р. №1112/10/26-56-25-05.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів” (код ЄДРПОУ 03363708) 913 (дев"ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 М.А. Бояринцева