Постанова

від 06.10.2015 по справі 910/27671/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/27671/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Лобаня О.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.10.2015 року по справі № 910/27671/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" та публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.07.2015 року) по справі № 910/27671/14 (суддя - Мандриченко О.В.)

За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Хімік-17"

про стягнення 159 200,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" 120 086,77 грн. заборгованості з оплати послуг за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06872/4-03 від 01.09.2006 року, 20 672,42 грн. інфляційної складової боргу, 7 385,59 грн. 3 % річних з простроченої суми, 5 051,21 грн. пені, 6 004,34 грн. штрафу.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі № 910/27671/14 позов задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 12 454,66 грн. основного боргу, 4 776,21 грн. інфляційних втрат, 929,83 грн. 3 % річних, 2 882,92 грн. пені, 622,73 грн. штрафу та 433,33 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, житлово-будівельний кооператив "Хімік - 17", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" по справі № 910/27671/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/27671/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.07.2015 року) по справі № 910/27671/14 прийнято до провадження.

Також, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове в цій частині, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Згідно з п.п. 2.3.44. п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року передано раніше визначеному складу суду у судовій справі № 910/27671/14.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/27671/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.07.2015 року) по справі № 910/27671/14 прийнято до провадження. Розгляд апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" по справі № 910/27671/14 та розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" об'єднано в одне апеляційне провадження.

28.09.2015 року від публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на підставі ст. 96 ГПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі № 910/27671/14 відмовити повністю, а рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове в цій частині, яким позов задовольнити повністю.

30.09.2015 року від житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" на підставі ст. 96 ГПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі № 910/27671/14 відмовити повністю, а рішення скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове в цій частині, яким у позові відмовити повністю.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. в інших судових засіданнях розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/27671/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Лобань О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року по справі № 910/27671/14 прийнято апеляційні скарги житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" та публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до провадження зазначеною колегією.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове в цій частині, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове в цій частині, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року по справі № 910/27671/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник, позивач) та житлово-будівельним кооперативом "Хімік-17" (абонент, відповідач) 01.09.2006 року було укладено договір № 06872/4-03 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (договір, а.с. 13-14, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору, сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, втратили чинність 18.10.2008 року, у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008 року (Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 було передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Так, пунктом 2.1.1 договору сторони передбачили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженням з постачальником розрахунком.

Згідно до пункту 2.1.2 договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством тане підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктами 2.2.2 та 2.2.4 договору встановлено, що у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з пунктом 2.2.5 договору сторони визначили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та в цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Однак, відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором не здійснив оплату поставленої води у повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього, на думку позивача, виникла заборгованість, яка станом на 25.06.2013 року становить 189 348,54 грн.

25.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу у сумі 189 348,54 грн. (а.с. 41, т. 1).

На виконання зазначеної претензії відповідачем було здійснено оплату боргу у сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 70 від 11.07.2013 року та № 85 від 30.07.2013 року (а.с. 203-204, т. 1).

У зв'язку з чим, публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" 120 086,77 грн. заборгованості з оплати послуг за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06872/4-03 від 01.09.2006 року, 20 672,42 грн. інфляційної складової боргу, 7 385,59 грн. 3 % річних з простроченої суми, 5 051,21 грн. пені, 6 004,34 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з приписами статей 16, 19 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (Правила № 190), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

У пункті 1.2 Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Пунктами 3.1, 5.2 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Згідно з п. 3.7 Правил № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190 визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Однак, відповідач не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні, й протилежного позивачем не доведено, а умовами договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, а тому заборгованість відповідача становить 12 454,66 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення.

Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 20 672,42 грн. інфляційної складової боргу, 7 385,59 грн. 3 % річних з простроченої суми, 5 051,21 грн. пені, 6 004,34 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.2. договору сторони встановили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.6. договору сторони встановили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно частково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені за договором у сумі 2 882, 92 грн., інфляційних втрат у сумі 4 776,21 грн., 3 % річних в сумі 929, 83 грн. та штрафу у сумі розмірі 622,73 грн.

Щодо посилань житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" на те, що останнім було оплачено борг у сумі 70 000,00 грн., однак позивачем не було зменшено на зазначену суду борг, то вони колегією суддів до уваги не беруться оскільки, а зазначених платіжних дорученнях зазначено, що здійснено було сплату заборгованості згідно претензії № 297 від 25.06.2013 року, яку як було зазначено вище позивачем було зараховано та подано позов з урахуванням зазначеної проплати.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі № 910/27671/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.07.2015 року) по справі № 910/27671/14 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.07.2015 року) по справі № 910/27671/14 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі № 910/27671/14 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/27671/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

О.І. Лобань