Постанова

від 06.10.2015 по справі 922/3214/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 922/3214/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників

позивача - ОСОБА_1 (дов. №38/4425/395 від 23.11.2010р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 10.06.2015р.), ОСОБА_3 (голова)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану (вх. № 4359 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015 №922/3214/15

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

до Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2015 №922/3214/15, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 11.08.2015р. про виправлення описки (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" суму основного боргу в розмірі 69332,11 грн. на р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 351823; інфляційні втрати - 10720,35 грн., 3% річних - 1561,06 грн., пеню - 1805,41 грн. та судовий збір - 1668,38 грн. на р/р 260093022313 в ФХОУ ПАТ В«Державний ощадний банк України, МФО 351823. В іншій частині позовних вимог суми основного боргу у розмірі 56283,18 грн. інфляційних витрат 5491,68 грн. та 1536,58 грн. 3% річних відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015 №922/3214/15 в частині задоволення позовних вимог КП "Харківські теплові мережі", змінити рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015 №922/3214/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП "Харківські теплові мережі" у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 06.10.2015р.

05.10.2015р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13789), в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

06.10.2015р. від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№13864).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015 №922/3214/15 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

01.07.2004 року між позивачем та відповідачем укладено тимчасовий договір про поставку теплової енергії №3334, відповідно до якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором. Обидві сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Порядок розрахунків визначено розділом 6 договору.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

За умовами п. 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків.

Пунктом 6.3 договору визначено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

За змістом п. 6.5. договору, споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що погашення боргу та відсотків за товарний кредит повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання розрахунку безпосередньо від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою.

Пунктом 7.2.3. передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 року.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.3 договору).

На підставі п. 10.4. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач посилається на те, що здійснив постачання теплової енергії до приміщень відповідача в опалювальні сезони 2010 - 2014 роки та січень 2015 року, на підтвердження чого надав акти підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії. Проте, відповідач повністю не розрахувався за вказаний період.

Також, позивачем 24.05.2012 року, 03.07.2013р., 08.07.2014р, 04.12.2014р. направлялися відповідачу платіжні вимоги та платіжні доручення про сплату боргу за спожиту теплову енергію, проте відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію, внаслідок чого у останнього, станом на 01.02.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 125615,29грн. за період з січня 2010 року по січень 2015 року.

Враховуючи викладене, КП "Харківські теплові мережі" звернулось з позовною заявою до Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань у сумі 146730,37 грн., з яких 125615,29 грн. основної заборгованості, 16212,03 грн. інфляційних втрат, 3097,64 грн. 3% річних та 1805,41 грн. пені.

Суд першої інстанції, враховуючи клопотання відповідача про застосування позовної давності, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та частково задовольнив їх. При цьому суд вказав на відсутність правових підстав для звільнення Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану від оплати за спожиту теплову енергію.

Місцевий господарський суд зазначив, що необхідною умовою надання фінансової підтримки відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам'ятників та з увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2012 р. № 176 є наявність договору на користування комунальними послугами, а також звернення для отримання бюджетних коштів. Проте, відповідач з заявами до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції для отримання бюджетних коштів не звертався. Крім того, згідно Статуту відповідача, він не є Всеукраїнською організацією, а отже не відповідає положенням ст.20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та підпункту "в" п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України. Також, суд першої інстанції зазначив, що пільги передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надаються лише громадянам, які займають приміщення, що належать до житлового фонду, а середні норми споживання визначаються виходячи із норм житла та плати за користування ним., а в даному випадку відповідач є юридичною особою та займає нежитлове приміщення.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, згідно ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно розділу I Статуту відповідача, Московське районне відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану, є самостійною добровільною громадською організацією, що об'єднує ветеранів війни в Афганістані і воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах (далі - ветеран війни), члени, членів сімей загиблих, військовополонених і тих, хто пропав безвісти (далі - сімей загиблих), а також громадян, які своєю діяльністю сприяють відділенню і беруть активну участь в реалізації заходів та поширюють її діяльність. (п. 1.1 статуту). Цілями та завданнями відділення є консолідація зусиль ветеранів та їх об'єднань для найбільш ефективного використання їхнього потенціалу та можливостей по соціальному захисту ветеранів війни і сімей загиблих (п. 2.1 статуту).

Відповідно до п. 4.1 статуту відповідача до відділення входять первинні організації, які створені на підприємствах, у навчальних закладах, військових частинах та інших установах Московського району міста Харкова.

Таким чином, Московське районне відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану має статус ветеранської організації місцевого рівня,

Необхідно звернути увагу, що ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає пільги за користування комунальними послугами для ветеранських організацій незалежно від масштабу їх діяльності (всеукраїнські чи місцеві).

А тому Московське районне відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану має право на пільги, передбачені вказаним Законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач листом від 05.05.2004р. (а.с 134) звернувся до позивача з проханням укласти договір про надання послуг теплозабезпечення на безоплатній основі у відповідності до ст. 20 Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» . Проте позивачем не враховано спеціальний статус відповідача при здійсненні нарахувань за надане тепло.

Згідно з п.п. «б» п. 4 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, державні програми соціального захисту, зокрема, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 94 від 16.02.1994 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України у 1994, 2003, 2005, 2006, 2007, 2009 р.р.) "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» встановлено, що витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - організації), пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни. Відшкодування організаціям витрат, пов'язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.

Таким чином, законодавцем встановлено певний механізм компенсації пов'язаних з наданням пільг витрат відповідним організаціям, що надають комунальні послуги. Зокрема такі організації, що надають комунальні послуги надають відповідні розрахунки місцевим фінансовим органам для наступного відшкодування коштів із місцевого бюджету.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з відповідними розрахунками до місцевих фінансових органів про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг відповідачу щодо користування останнім тепловою енергією за період 2010 - 2014 роки та січень 2015 року.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на неправомірність застосування ст. 20 Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» та вказує на те, що ветеранські організації мають право на пільги за користування комунальними послугами в межах Закону України «Про житлово-комунальні послуги», однак в даному випадку предметом позовних вимог є стягнення вартості спожитої теплової енергії як товарної продукції.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно п.1.1. Статуту КП "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення №191/03 від 24.09.2003р. ХVІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання «Про комунальну власність м. Харкова». Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (п. 2.2.2. Статуту). Вказані обставини були встановлені під час розгляду справи №922/1592/15 (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2015р.), а тому в силу положень ст. 35 ГПК України не потребують доказуванню.

Приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За умовами п. п. 1, 2 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З огляду на сферу дію Закону України "Про теплопостачання", який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, та з урахуванням змісту комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів констатує, що постачання теплової енергії є однією із складових комунальних послуг.

Також, колегія суддів зазначає про невірне застосування судом першої інстанції Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам'ятників та з увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2012 р. № 176, оскільки вказаний Порядок не застосовується до спірних правовідносин, регулює отримання бюджетних коштів громадських організацій інвалідів та ветеранів для інших цілей, зокрема поховань, та не регулює відшкодування витрат на комунальні послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими повністю, у зв'язку з чим, позовна давність (про застосування якої заявлено відповідачем) застосуванню не підлягає.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015 №922/3214/15 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015 №922/3214/15 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану (61050, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 25616073) 1467,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківського області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 07.10.15р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.