Постанова

від 06.10.2015 по справі 826/11164/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11164/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Школи вищої спортивної майстерності міста Києва до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 08.07.2015 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року - скасувати, виходячи із наступного.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Печерському районі Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ДФС України у місті Києві) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Школи вищої спортивної майстерності міста Києва (далі - ШВСМ м. Києва) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Стаф Альянс» та ТОВ «Компанія «Акріс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 15 травня 2015 року № 25/26-55-22-07/33499944, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що до складу витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово - господарським відносинам з ТОВ «Компанія «Акріс», ТОВ «Стаф Альянс» на загальну суму 1044198 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 219282 грн. у т.ч. по періодах: 1 півріччя 2012 року - 23546 грн.; 9 місяців 2012 року - 219282 грн.; п.198.1, п,198.6 ст.198, ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 361325 грн., а саме: квітень 2012 року - на загальну суму ПДВ 22425 грн.; липень 2012 року - на загальну суму ПДВ 66384 грн.; серпень 2012 року - на загальну суму ПДВ 35551 грн.; вересень 2012 року - на загальну суму ПДВ 84480 грн.; жовтень 2012 року - на загальну суму ПДВ 46793 грн.; листопад 2012 року - на загальну суму ПДВ 39975 грн.; грудень 2012 року - на загальну суму ПДВ 17307 грн.; квітень 2013 року - на загальну суму ПДВ 16150 грн.; травень 2013 року - на загальну суму ПДВ 24731 грн..; червень 2013 року - на загальну суму ПДВ 3470 грн.; липень 2013 року - на загальну суму ПДВ 4059 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ДФС України у місті Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року № 6526552207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 423625,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 338900,00 грн., за штрафними санкціями - 84725,00 грн. та № 6426552207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 274103,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 219282,00 грн., за штрафними санкціями - 54821,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між комунальним унітарним підприємством «Басейн «Юність» (замовник) та ТОВ «Стаф Альянс» (підрядник) укладено наступні договори:

- договір виготовлення і монтаж збірної металевої конструкції з вузлами кріплення для тенту №07/121 від 12 липня 2012 року;

- договір виконання проектних робіт №08/12 від 20 серпня 2012 року;

- договір реконструкції системи теплопостачання індивідуального теплового пункту №09/12 від 04 вересня 2012 року;

- договір монтування та наладка системи вентиляції тимчасового накриття №09/1211 від 07 вересня 2012 року;

- договір підрядних робіт по монтуванню і установці купола тимчасового накриття №09/1222 від 07 вересня 2012 року;

- договір улаштування дренажної системи та системи зливових стоків №101/12 від 10 жовтня 2012 року;

- договір улаштування дверей тамбурного типу з клапанами повітря, страхувальних штанг і тросів, прокладка силового кабелю №102/12 від 22 жовтня 2012 року.

Крім того, 24.04.2012 року між позивачем та ТОВ «Компанія «Акріс» було укладено договір № 04/122.

Факт виконання умов за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Так, реальність виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами, наданими позивачем: видатковими та податковими накладними, локальними кошторисами, специфікаціями, рахунками-фактурами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями та виписками по рахунках, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, на момент проведення перевірки у КП «Басейн «Юність» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Стаф Альянс» та ТОВ «Компанія «Акріс», які були предметом перевірки.

Щодо окремих недоліків первинних документів, про які йдеться в рішенні суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків у первинних документах не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Так, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції за наслідками розгляду даного спору, колегія суддів зважає на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, серед іншого, виходив із того, що позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних.

Однак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про ненадання позивачем до перевірки актів приймання виконаних робіт.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки податковим органом було використано зазначені вище документи.

Отже, враховуючи викладені вище докази, колегія суддів зазначає, що всі вони в сукупності в повній мірі доводять реальність здійснених фінансово-господарських операцій та необхідність використання їх у власній господарській діяльності.

Крім того, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України сформовані на підставі аналізів протоколів допиту свідків посадових осіб контрагентів позивача про відсутність їх наміру здійснювати господарську діяльність та непричетності зазначених осіб до господарської діяльності товариств, проте немає жодних відомостей про наявність вироків суду, які відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України можуть бути належними доказами на підтвердження певних обставин по справі.

З матеріалів справи також вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України сформовані також на підставі аналізу Акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Стаф Альянс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 10.11.2011 року по 26.08.2014 року» від 26.08.2014 року №445/26-53-22-01-15-37982331.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Стаф Альянс», ТОВ «Компанія «Акріс» останні були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття ДПІ у Печерському районі ДФС України у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2015 року № 6526552207 та № 6426552207 не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Школи вищої спортивної майстерності міста Києва до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 28 травня 2015 року № 6526552207 та № 6426552207.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Школи вищої спортивної майстерності міста Києва судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 487 грн. 20 коп . та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 436,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.