Ухвала

від 01.10.2015 по справі 825/2654/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2654/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'якова В.І. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юра-Транс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки TOB «Юра-Транс» (код за ЄДРПОУ 38776519) за результатами якої складено акт від 03.12.2014 № 692/22-38776519;

- визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 року № 0003152201, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 48017,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 24 008, 50 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року позов задоволено частково:

Визнано протиправним та скасовно податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 16.12.2014 року № 0003152201.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явився представник апелянта, який просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову суду.

Представник позивача, належнм чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не зявився, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, предствника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Юра-Транс» (код ЄДРПОУ - 38776519) зареєстроване 04.03.2014 року в якості юридичної особи, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1425254500003 та перебуває на податковому обліку в Прилуцькій ОДПІ з 05.03.2014 за № 252514027202, що підтверджується актом перевірки від 03.12.2014 №692/22-38776519.

На підставі наказу 25.11.2014 року №853, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України, Прилуцькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка TOB «Юра-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Пауербуд» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2014 року № 692/22-38776519, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 року № 0003152201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 48 017,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 008, 50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено TOB «Юра Транс» в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 26.03.2015 року №13350/6/99-99-10-01-04-25 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача в суд з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB «Юра-Транс» (довіритель) та TOB «Пауербуд» (повірений) укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.08.2014 року №01/08/14-П.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. вказаного договору TOB «Юра-Транс», як довіритель і довірена особа клієнта, доручає TOB «Пауербуд», як повіреному (довіреній особі перевізника) за винагороду здійснювати пошук та підбір перевізників з метою забезпечення вантажами транспортних засобів для транспортування їх у міжнародному та міжміському сполученні.

Повірений, діючи за дорученням довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору перевізників та/або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим, або своїм вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимогам Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень та інших законодавчих чи нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України.

Договір підписаний директорами підприємств та скріплені печатками.

Оскільки відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2014 року №01/08/14-П TOB «Пауербуд», як повірений, прийняв зобов'язання щодо забезпечення ним підбору безпосередніх перевізників для перевезення товару від відправників до отримувачів вантажу, то TOB «ЮРА-ТРАНС» здійснював лише контроль за відправкою вантажу від відправника, але не здійснював підбір та визначення конкретних перевізників вантажу, оскільки це є обов'язком повіреного.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують первинні документи, а саме: рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортні накладні; податкові накладні; реєстри наданих транспортних послуг згідно акту та рахунку; видаткові накладні; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року; акт звіряння по взаємних розрахунках за період серпень 2014 року - листопад 2014 року між TOB «ЮРА-ТРАНС» та TOB «Пауербуд»); оборотно-сальдова відомість по рахунку; копії договорів із замовниками транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, під час перевірки надавались всі первинні документи по договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.08.2014 №01/08/14-П року, що підтверджується актом перевірки (а.с. 24).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а укладений між позивачем та контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договорів позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегією суддів встановлено, що укладений між позивачем та контрагентом договір не суперечить суспільним чи державним інтересам, не визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту здійснення господарських операцій та правомірність прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення.

Доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юра-Транс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.